Постанова
Іменем України
05 липня2023 року
м. Київ
справа № 202/5695/20
провадження № 61-4181св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, та ОСОБА_5,
треті особи: Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, Комунальне підприємство Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року у складі судді Кухтіна Г. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів попередніх інстанцій
У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання права власності на самочинне будівництво.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2021 року скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року, справу призначено до розгляду.
У серпні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, Комунальне підприємство Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель С. Ю., про визнання права власності.
Свої вимоги Дніпровська міська рада обґрунтовувала тим, що 29 липня 2009 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення, яким визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення, загальною площею 6 642,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, без вводу в експлуатацію. На підставі цього рішення у період з 30 травня 2016 року до 14 червня 2016 року приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на зазначений житловий будинок в цілому, а згодом - і на 3 нежитлові приміщення та 54 квартири, що розташовані в будинку.
23 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
У ОСОБА_6 були відсутні правові підстави для розпорядження об`єктом нерухомості, оскільки спірний об`єкт є об`єктом самочинного будівництва. У подальшому заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року було скасоване.
Нерухоме майно, що є предметом спору, - об`єкт самочинного будівництва. Визнання судовим рішенням права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності, без згоди власника - Дніпровської міської ради порушує законне право міської ради на розпорядження та користування земельною ділянкою.
Із урахуванням наведених обставин, Дніпровська міська рада, уточнивши вимоги позову, просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 липня 2012 року ВРТ № 674889, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель С. Ю.;
- визнати за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради право комунальної власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділів на нежитлові приміщення № 55-57 та квартири АДРЕСА_3 та 22- АДРЕСА_4 ;
- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на квартиру АДРЕСА_2, та зареєстрована за ОСОБА_5
26 травня 2022 року Дніпровська міська рада подала уточнену зустрічну позовну заяву, у якій відповідачами у справі визначені: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, Комунальне підприємство Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель С. Ю., АТ КБ "ПриватБанк", про визнання права власності.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року позов ОСОБА_6, правонаступниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності на самочинне будівництво залишено без розгляду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року позов Дніпровської міської ради задоволено частково.
Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на житловий будинок, загальною площею 6 642,7 кв. м, житловою площею 4 173,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 14770860), що зареєстрований за ОСОБА_6 .
Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділів на нежитлові приміщення № 55-57 та квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23 липня 2012 року ВРТ № 674889, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель С. Ю.
Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на квартиру АДРЕСА_2, та зареєстрована за ОСОБА_5 .
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реконструкція спірного майна відбулася за відсутності дозвільних документів на земельну ділянку та без введення об`єкта нерухомості в експлуатацію, а тому спірне нерухоме майно (надбудова, здійснена над будівлею колишнього дитячого садка) за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктом самочинного будівництва.
Суд також зазначив, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою. Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року в частині задоволених вимог позову скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час укладання договору купівлі-продажу спірної нерухомості ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому спірна нерухомість є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_4 як співвласника спірної нерухомості до участі у справі як співвідповідача суд першої інстанції не залучив, проте ухваленим рішенням вирішено питання про її права та інтереси на спірне майно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2023 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16-ц, Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13.
У травні 2023 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що спірна будівля придбана та у подальшому реконструйована ОСОБА_6 під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Неотримання ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на майно як спільну сумісну власність після смерті чоловіка не позбавляє її права власності на 1/2 частини спірного майна. Таким чином, рішення суду у цій справі стосується прав ОСОБА_4, яку не було залучено до участі у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У травні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково розглянув справу без залучення та участі ОСОБА_4, яка має право на 1/2 частину спірного майна, оскільки таке майно придбано під час перебування останньої у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, тому суд апеляційної інстанцій обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення, арішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення вимог про визнання права власності на самочинне будівництво - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В іншій частині оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
Обставини, встановлені судами
Із 31 грудня 1993 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року шлюб між ними розірвано (а. с. 8, 9 т. 4).
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 08 грудня 2004 року № 8/22 "Про надання дозволу на продаж будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу по АДРЕСА_1" встановлено, що на балансі Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа" перебувала будівля колишнього дитячого дошкільного закладу № 345 на АДРЕСА_1, яка не забезпечувала здійснення основної діяльності підприємства та не входило до складу цілісного майнового комплексу. У зв`язку із аварійним станом та відсутністю коштів на проведення капітального ремонту дошкільний заклад № 345 закрито у 2000 році. Вирішено надати дозвіл на продаж колишнього дитячого дошкільного закладу № 345 на АДРЕСА_1, який перебуває на балансі Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа" та не забезпечує здійснення основної діяльності підприємства (а. с. 254, 255 т. 2).
Листом комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 06 квітня 2007 року підтверджено, що будівля дошкільного закладу на АДРЕСА_1 виключена комітетом комунальної власності міської ради з реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста.
27 квітня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 отримав у власність будівлю колишнього закладу дошкільної освіти площею 3 069,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке належало продавцю на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусам Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. 21 листопада 2006 року за № 7989.
У 2007 році на замовлення ОСОБА_6 надано висновки, в тому числі про інженерно-геологічні умови реконструкції дитячого садка на АДРЕСА_1, висновок про технічний стан дитячого садка та можливості надбудови чотирьох додаткових поверхів над цією будівлею. Після чого ОСОБА_6 здійснив реконструкцію цього об`єкта шляхом добудови додаткових верхніх поверхів, у результаті якої будівля колишнього закладу дошкільної освіти стала житловим будинком.