Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
місто Київ
справа № 199/2898/22
провадження № 61-6126св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у червні 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила визначити місце проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із нею за її зареєстрованим або фактичним місцем проживання.
Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що з 2018 року вона з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу відповідним відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стверджувала, що після народження дитини стосунки сторін погіршилися, фактичні шлюбні відносини із відповідачем припинені.
Причиною припинення фактичних шлюбних відносин стали постійні сварки та образи з боку відповідача. Позивачка вважає, що відповідач є неурівноваженою, емоційно нестабільною особою. Саме з метою убезпечити доньку від негативу позивачка й вирішила розірвати стосунків з відповідачем.
За домовленістю сторін станом на початок повномасштабного вторгнення країни агресора 24 лютого 2022 року на територію України спільна дитина сторін проживала разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . На момент подання цього позову до суду позивачка разом із дитиною виїхала за кордон до Австрії.
Позивачка посилалася на те, що особисто ніколи не перешкоджала і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню батька з дитиною, вона забезпечує спілкування дочки з відповідачем, зокрема, телефонним та відеозв`язком.
ОСОБА_1 повністю займається вихованням дитини. Батько дитини іноді приходив до дочки, брав її гуляти та в гості до себе, але у зв`язку з цим виникали різноманітні проблеми.
За висновком лікарів дочка ОСОБА_3 потребує посиленого домашнього догляду, має функціональний розлад жовчного міхура, панкреатичний розлад, лактозну недостатність, ознаки гастродуоденіту і повинна постійно обмежуватися від вживання певних продуктів, дотримуватися дієти.
Водночас, незважаючи на це, відповідач під час знаходження дочки в нього порушує розпорядок дня дитини, не забезпечує дотримання дієти, рекомендованої лікарем, незважаючи на те, що донька хворіє, не займається розвитком дитини, не відвідує дошкільні розвиваючі заклади із нею тощо.
Стверджувала, що такі дії відповідача можуть завдати шкоди здоров`ю дитини та заважають її нормальному розвитку, безпосередньо порушують правила частини другої статті 150 СК України, які передбачають обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Психологічно дитина не готова проживати разом із батьком, оскільки вихованням займалася позивачка сама, і у позивачки з дитиною тісний зв`язок матері і доньки.
З метою захисту безпосередньо інтересів, здоров`я та емоційної стабільності своєї доньки позивачка вирішила звернутися до суду з цим позовом.
За обставин, які склалися, позивачка створила найкращі умови для дитини, що підтверджується актом огляду, складеним представниками органу опіки. У неї є своя дитяча кімната, де вона грається, є спальний куточок для відпочинку, дитина забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку. Виходячи з інтересів дочки, вважала за доцільне залишити її на своєму утриманні та вихованні.
Зазначила, що має власне житло, відповідач не має власного житла, проживаючи у будинку своєї матері (бабусі дитини). Бабуся дитини (мати відповідача) не піклується про онуку.
Стислий виклад заперечень відповідача та позиція третіх осіб
Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Зазначив, що бере активну участь у житті та вихованні дочки, ніколи не відмовлявся забезпечувати дитину, брати участь у її розвитку та повсякденному житті. Послався на те, що проживає у приватному будинку, має постійних дохід, веде активний, здоровий спосіб життя, має можливість забезпечити належні умови проживання дитини.
ОСОБА_2 зазначив, що між сторонами немає спору про місце проживання дитини, немає доказів створення ним перешкод у проживанні дитини з позивачкою до дати подання позову, неможливість задоволення позову ані шляхом визначення місця проживання дитини за фактичним місцем проживання позивача, оскільки доказів умов проживання дитини в Австрії немає, і законодавством така можливість не передбачена, ані за зареєстрованим місцем проживання позивачки, оскільки за такою адресою позивачка із дитиною нині не мешкають.
Зазначив про неактуальність поданих позивачкою доказів, які стосуються умов проживання позивача з дитиною на території України, а також послався на неналежність як доказу висновку органу опіки та піклування, оскільки його складено на підстави матеріалів позову, а не безпосереднього спілкування з позивачкою.
Треті особи позов підтримували, просили їх задовольнити, пояснивши, що висновок органу опіки та піклування складався на підставі документів, доданих позивачкою до позову, та пояснень представника позивачки. Спілкування із позивачкою не здійснювалося, умови проживання позивача із дитиною в Австрії не з`ясовувалися, відповідач був присутній на засіданні комісії з розгляду питання про складення висновку щодо визначення місця проживання дитини сторін.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 21 грудня 2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виснував, що дата складення документів, поданих на обґрунтування позову, варіюється від шести до одинадцяти місяців до моменту звернення позивачки до суду із позовом, що не дозволяє суду оцінити викладену в таких документах інформацію як актуальну і, головне, достатню не тільки на момент розгляду справи, а й на момент подання позову до суду, для висновку про наявність необхідних підстав, передбачених абзацом другим частиною першою статті 161 СК України, для визначення місця проживання спільної дитини сторін разом із позивачем.
Суд врахував, що позивачка із позовом звернулася лише 02 червня 2022 року (зі спливом майже року), нового обстеження умов проживання позивачки з того часу не проводилося. Після 24 лютого 2022 року позивачка виїхала за межі України разом зі спільною дочкою сторін, змінила з того часу дві країни перебування, мешкаючи на момент вирішення спору судом першої інстанції в Республіці Австрія. Обстеження житлово-побутових умов проживання позивачки разом із дитиною в іноземній державі не здійснювалося, що не дозволяє суду переконатися у тому, що позивачка створила необхідні, достатні, безпечні та стабільні умови для проживання, розвитку і виховання дочки сторін.
Щодо наданих позивачкою на стадії розгляду справи щодо суті довідок з Республіки Австрія з їх перекладом на українську мову, то таких доказів, за висновками суду, не може бути достатньо для позитивного для позивачки вирішення спору, оскільки зміст таких довідок не дозволяє суду встановити конкретні умови проживання та матеріального забезпечення позивачки та її дитини на території Республіки Австрія, оцінити їх як мінімально достатні передусім для дитини сторін.
Суд критично оцінив подані позивачкою докази щодо наявності у неї самостійного і достатнього доходу, потрібного для належного утримання як себе, так і дитини в контексті частини другої статті 161 СК України, оскільки подані суду документи свідчать про те, що позивачка перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, підтвердженим доходом позивачки є мінімальні виплати уряду іноземної країни теперішнього перебування позивачки, яких, вочевидь, без додаткових джерел заробітку не вистачатиме для належного утримання дитини. Стосовно цивільно-правового договору позивачки із її представником як фізичною особою, то доказів його виконання та отримання позивачем виплат за ним до суду не подано, а отже і твердження про достовірність зазначеного джерела доходу не може бути покладено в основу рішення суду.
Щодо висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю суд першої інстанції врахував, що цей висновок, так само як і подані позивачкою разом із позовом докази, фактично не містять необхідної і достатньої інформації про теперішні обставини, умови проживання, виховання і розвитку спільної дитини сторін, які мають бути обов`язково враховані під час розгляду цієї категорії справ, передусім в інтересах самої малолітньої дитини.
Також суд врахував, що між сторонами немає спору, зі змісту позову суд встановив, що сторони досягли усної домовленості про те, що їх спільна дитина після припинення відносин сторін буде постійно проживати із позивачкою за її зареєстрованим місцем проживання на території України. Вчинення відповідачем якихось дій, які були б спрямовані на порушення такої домовленості, суд під час розгляду справи не встановив, позивачка не довела, а відповідач заперечував. Відповідач у судовому засіданні підтвердив наявність домовленості, пояснив, що переїзд позивачки та їх спільної дитини спочатку на захід України, а потім і закордон внаслідок початку повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України відбувся не тільки з його відома, а й за його особистої участі. Зустрічний чи самостійний позов про визначення місця проживання спільної дитини із ним відповідач до суду не подавав. Відтак, суд виснував, що є достатні підстави вважати, що позов позивачки є передчасним.
Ще однією підставою для відмови у задоволенні позову суд визначив зміст та формулювання пред`явлених позивачкою вимог, а саме: пред`явлення позову про визначення місця проживання спільної дитини сторін разом із позивачкою за її зареєстрованим місцем проживання (тобто фактично на території України) або ж за її місцем фактичного проживання (наразі це Республіка Австрія). Суд зазначив, що таке двозначне формулювання позовних вимог є неприпустимим і неналежним, вимоги мають бути сформульовані чітко і однозначно із застосування конкретного способу захисту, а їх формулювання не має створювати наявність одночасно альтернативних і взаємовиключних способів виконання. Позивачка фактично переклала на суд свій обов`язок із визначення та обрання за неї належного та ефективного способу захисту, що є неприпустимим.
Суд визнав, що неможливим є і часткове задоволення позову шляхом визначення місця проживання спільної дитини сторін із позивачкою за її зареєстрованим місцем проживання, тобто на території України, оскільки позивачка із дитиною за адресою своєї реєстрації в Україні не проживають вже тривалий період часу, підстави вважати, що таке проживання відбудеться у найближчий час, немає, а задоволення позову в цій частині призведе до формальності рішення суду, без будь-якого сенсу в ньому та мети, а також очевидного невиконання такого рішення з боку позивачки.
Часткове ж задоволення позову шляхом визначенням місця проживання спільної дитини сторін разом із позивачкою за місцем її фактичного провадження так само не є можливим, оскільки теперішнім місцем проживання позивачки із дитиною є територія іноземної держави, умови проживання у якій, рівень матеріального забезпечення позивачки та наявність можливості забезпечити мінімально достатні умови для проживання дитини, як зазначалося, позивачка перед судом не довела.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Постановою від 22 березня 2023 року Дніпровський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року, ухвалив нове рішення, яким позов частково задовольнив.
Суд визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд беручи до уваги висновок органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 31 серпня 2022 року № 4/5-299, у якому орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради при вирішенні спірного питання прийшов до єдиного висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1, 1986 року народження, та з урахуванням найкращих інтересах дитини та у зв`язку з воєнним вторгненням країни-агресора на територію України, де на теперішній час ведуться бойові дії, вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_1 без зазначення конкретної адреси.
Апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 не заперечує проти спілкування дочки з батьком.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 13 квітня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц, згідно з якими визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема, проживати деінде, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 235/139/16-ц, щодо особливостей визначення місця проживання дитини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 29 травня 2023року подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 разом із доповненнями до нього, просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою від 08 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, а ухвалою від 12 червня 2023 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що сторони з 2018 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, мають спільну дитину - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачці з 08 червня 2021 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_2, за адресою якої ОСОБА_1 зареєстрована з 23 травня 2003 року та проживала спільно з дитиною, яка зареєстрована за адресою цієї квартири з 09 грудня 2019 року після припинення фактичних шлюбних відносин із відповідачем (приблизно останні півтора роки перед зверненням до суду із позовом).
Місце проживання відповідача з 14 березня 2006 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3, де відповідач і став проживати після припинення стосунків сторін.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 22 липня 2021 року № 03/3120, складеного посадовими особами Управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, у зазначену дату відбулося обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_2 . За наслідками обстеження з`ясовано, що умови проживання є задовільними, дотримуються санітарно-гігієнічні умови, квартира оснащена всім необхідним, у дитини є окреме ліжко, речі в достатній кількості та відповідно до віку, багато іграшок, матеріалу для розвитку дитини. За адресою квартири мешкають та зареєстровані позивачка, її матір та спільна дитина сторін. Стосунки у родині добрі, дружні, лагідні, панує взаєморозуміння. Мати створила всі умови для повноцінного виховання та розвитку дитини.
Згідно з медичною документацією на дитину саме позивачка здійснювала забезпечення медичного догляду за дитиною, є законним представником за декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (сімейний лікар), до якого регулярно з`являлася з дитиною з дня її народження, виконувала всі призначення лікаря. Станом на грудень 2021 року дитині встановлено такий діагноз: функціональний розлад жовчного міхура за гіпомоторним типом, функціональний панкреатичний розлад, лактозна недостатність вторинна, рекомендовано відповідну дієту.
Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_4 від 18 червня 2021 року ОСОБА_3 відвідувала заняття з грудничкового плавання з листопада 2020 року разом з матір`ю ОСОБА_1 . Батько дитини в школу плавання "Healthy Kids" з ОСОБА_5 ніколи не приходив. Мати приводила дівчинку регулярно, заняття мати оплачувала вчасно.
Згідно з довідкою ТОВ "Маленьке Диво" від 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 разом із дитиною сторін відвідувала заняття раннього розвитку дитини для малюків в сімейному центрі "Маленьке Диво" з квітня 2021 року, батько дитини заняття з дитиною не відвідував.
Відповідно до довідки ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" від 15 червня 2021 року № 309 ОСОБА_1 займає посаду провідного менеджера з зовнішньоекономічної діяльності відділу збуту департаменту комерційного з 12 травня 2017 року згідно з наказом від 05 травня 2017 року № 1147.
З 20 серпня 2019 року до 06 січня 2020 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами, а з 20 лютого 2020 року до 08 листопада 2022 року - у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На час соціальної відпустки робоче місце за ОСОБА_1 зберігається.
Відповідно до характеристики, виданої директором департаменту комерційного ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД", ОСОБА_1 зарекомендувала себе як порядна, чесна, ввічлива, чуйна, спокійна, коректна, врівноважена, відповідальна та високоморальна людина. Під час виникнення конфліктних ситуацій поводить себе коректно, стримано. За час роботи в компанії дисциплінарних порушень не мала.
01 листопада 2022 року позивачка як виконавець та ОСОБА_6 як замовник уклали цивільно-правовий договір, за умовами якого позивачка зобов`язалася надавати замовнику послуги (виконувати роботу) в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник - оплатити такі послуги (консультаційні послуги з питань налагодження партнерської взаємодії з іноземними благодійними, волонтерськими організаціями, фізичними, юридичними особами інших держав з питань взаємодії в волонтерській, благодійній сфері; здійснити переклади на українську мову документів щодо зазначеної діяльності; здійснювати моніторинг іноземних сайтів з метою пошуку потенційних партнерів з питань взаємодії у волонтерській, благодійній сфері) загальною вартістю 120 000, 00 грн щомісячно у безготівковій (готівковій) формі в національній валюті України з оплатою виконаних робіт згідно з актом. Строк дії договору - до 01 листопада 2023 року.