ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2720/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Кухар Н.М.)
від 09.12.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
від 20.04.2023
у справі №922/2720/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування"
про стягнення 6 726 579,84 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Оніщук В.М.
відповідача - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування", (далі - ТОВ "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування") про стягнення суми нарахованої пені в розмірі 4 341 267,84 грн та штрафу в розмірі 2 385 312,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору про закупівлю товарів № 2006000022 від 05.06.2020 та приписів чинного законодавства, свої зобов`язання щодо поставки товарів виконав у встановлений договором строк (до 12.11.2020) частково на суму 11 926 560,00 грн, іншу частину зобов`язань по договору на суму 23 853 120,00 грн відповідач не виконав, у зв`язку з чим є підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.4 договору.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/2720/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - 2 170 633,92 грн - пені; 2 385 312,00 грн - штрафу. В частині стягнення 2 170 633,92 грн - пені у позові відмовлено.
2.2. Рішення мотивоване тим, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідач свої зобов`язання щодо поставки товарів виконав частково, у зв`язку з чим наявні підстави стверджувати про невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань згідно з умовами договору, та застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.4 договору. Суд визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 341 267,84 грн та штрафу в розмірі 2 385 312,00 грн обґрунтованими та законними.
Водночас, враховуючи фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд першої інстанції визнав за можливе частково задовольнити заяву відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, а саме суми пені на 50 %, у зв`язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2 170 633,92 грн.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/2720/21 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №922/2720/21, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, якою просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені в сумі 2 170 633,92 грн скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
3.2. Підставою касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 02.07.2019 у справі №925/1641/17 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України).
3.5. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
3.6. Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд не дослідив зібрані у справі докази.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Оператор газосховищ України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" (постачальник) 05.06.2020 було укладено договір №2006000022 про закупівлю товарів, згідно з пунктом 1.1 якого відповідач, як постачальник, зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність позивача, як покупця, врубові та тунелепрохідні, бурильні чи прохідницькі машини для добування вугілля чи гірських порід (Підйомні агрегати для ремонту свердловин) Код згідно ЄЗС ДК 021-2015 43120000 - 0, (далі - товари), зазначені в Специфікації, що є додатком 1 до цього Договору, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.
Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна сума договору становить 35 779 680,00 грн, у тому числі ПДВ 5 963 280,00 грн.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.
Відповідно до пункту 5.8 договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів - видаткової накладної; оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника товарів на кожну одиницю (або партію) товару; документу про підтвердження строків придатності товарів; інструкції про застосування товарів; рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної.
Згідно з пунктом 6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що за порушення строків поставки товару або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару за кожний день такого прострочення, а також за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % вартості товарів поставку яких прострочено. Сплата пені або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.
Відповідно до пункту 12.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 12.11.2020, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Отже, за умовами укладеного договору весь обсяг товарів по договору повинен був бути поставлений покупцю протягом 160-ти календарних днів з моменту підписання договору, тобто по 12.11.2020 включно.
Проте, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товарів виконав у встановлений договором строк (до 12.11.2020) частково на суму 11 926 560,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами договору видатковими накладними №ЗТ-0000145 від 16.09.2020 та 29.10.2020, а також актом приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю № 81 від 21.09.2020.
Перша установка підйомної УПА 60/80ПХ-01 на базі шасі КрАЗ-63221 була поставлена відповідачем позивачу своєчасно, а саме 16.09.2020.
Друга установка підйомної УПА 60/80ПХ-01 на базі шасі КрАЗ-63221 вартістю 11 926 560,00 грн була поставлена відповідачем позивачу лише 28.07.2021 під час розгляду справи у суді.
Отже, станом на день подання позову до суду (07.07.2021) відповідачем не було виконано договір в частині поставки двох установок загальною вартістю 23 853 120,00 грн.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" про зменшення розміру неустойки на 90% від заявленої у позові суми.
5.3. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
5.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
5.5. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
5.6. Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
5.7. У зазначеній вже постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
5.8. Відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.9. Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.