ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/649/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокурора - Гусарова А. В.,
відповідача - Маркова Т. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (у складі колегії суддів: Василишин А. Р. (головуючий), Розізнана І. В., Філіпова Т. Л.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 (суддя Кудряшова Ю. В.)
у справі за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин"
про стягнення 4 384, 71 грн, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2022 року керівник Бердичівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області (далі - Андрушівська міська рада) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" (далі - ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин"; ТОВ "АЗОР") про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 4384,71 грн, розірвання договору оренди землі від 16.12.2013 та зобов`язання відповідача повернути Андрушівській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147, площею 0,1202 га, розташовану за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3 (далі - спірна земельна ділянка).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" умов договору оренди землі від 16.12.2013 та несплатою орендної плати за користування землею протягом 2017-2022 років, що підтверджується наданими документами та є підставою для стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення земельної ділянки.
При цьому прокурор вказував на те, що недоотримання коштів місцевим бюджетом є порушенням економічних інтересів держави в цілому та конкретної територіальної громади, а тому посилаючись на положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор звертається до суду з відповідним позовом у зв`язку із повідомленням Андрушівською міськрадою про неможливість самостійного звернення до суду.
1.3. Андрушівська міськрада підтримала позовні вимоги прокурора.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" на користь Андрушівської міської ради заборгованість з орендної плати за оренду земельної ділянки у сумі 4384,71 грн; розірвано договір оренди землі (діл. № 1) від 16.12.2013, укладений між ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" та Андрушівською міською радою щодо земельної ділянки площею 0,1202 га, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147; зобов`язано ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" за актом приймання-передачі повернути Андрушівській міській раді земельну ділянку.
2.2. Суди дійшли висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що прокурор в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звертався до Андрушівської міської ради з повідомленням від 20.07.2022 № 50-90-1950вих22 про вжиття заходів щодо усунення порушень ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" зі сплати орендних платежів за договором оренди землі від 16.12.2013, у відповідь на яке позивач листом від 27.07.2022 № 05-04/1398 повідомив про те, що не має можливості самостійно звернутися до суду, у зв`язку з чим суди зазначили, що прокурором виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.
Суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановивши обставини невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки протягом тривалого періоду часу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" у касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неврахуванням судами висновків Верховного Суду, відсутністю висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та з огляду на порушення судами норм процесуального права.
3.1.1. Скаржник зазначає, що Бердичівська окружна прокуратура звертається з позовом в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради у зв`язку з тим, що в Андрушівської міської ради відсутні кошти на сплату судового збору. Проте, як зазначає заявник касаційної скарги, прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду за захистом інтересів держави і не має замінювати компетентний орган, який бажає захищати інтереси держави.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази звернення органу місцевого самоврядування із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення, зменшення його розміру, що підтверджує той факт, що уповноважені органи свідомо усунулися від обов`язку захисту інтересів держави у належний процесуальний спосіб.
При цьому Верховний Суд, зокрема, у постановах від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20 та від 11.11.2021 у справі № 160/8411/20 сформував позицію про те, що факт відсутності достатніх коштів для оплати судового збору сам по собі не може вважатися достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави від імені відповідного суб`єкта.
У позові прокурор не навів чітких та переконливих обґрунтувань неможливості Андрушівською міською радою самостійно здійснювати представництво інтересів держави в суді, отже позов прокурора заявлений всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру", що судами не взято до уваги та не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/8844/17.
3.1.2. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу за неправильно встановлених обставин, оскільки, Андрушівська міська рада не виставляла рахунків на оплату орендної плати і через це відповідач не мав змогу сплатити орендну плату. Після зміни рахунків на систему IBAN Андрушівська міська рада не надала відповідачеві нові реквізити і не виставила рахунки, отже з вини саме позивача відповідач не мав змоги сплатити оренду. При цьому відразу після надання реквізитів на оплату відповідачем орендну плату було сплачено, про що вказувалося в апеляційній скарзі, однак не було взято до уваги судом.
Заявник касаційної скарги також зазначав, що до суду апеляційної інстанції надавалися докази щодо укладення між ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОР-ЛТД" (далі - ТОВ "АЗОР-ЛТД") договору купівлі-продажу майна від 12.04.2023, за змістом пункту 1.2 якого передбачено, що з переходом права власності на нерухоме майно до покупця переходить право користування (оренди) земельними ділянками, на яких розміщено комплекс будівель, право оренди, на які зареєстровано відповідно до чинного законодавства, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для продавця.
Отже, право користування спірною земельною ділянкою перейшло до ТОВ "АЗОР-ЛТД" і прийняття рішення про розірвання договору оренди з ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" є таким, що обмежує права іншої сторони, яка не є стороною даною справи, а не відповідача, а тому відсутній предмет спору в цій справі.
При цьому спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147, площею 0,1202 га, із цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, є ділянкою для заїзду на територію заводу, про що зазначено в договорі оренди земельної ділянки.
Скаржник акцентував увагу на правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 стосовно того, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. У разі набуття права власності на нерухоме майно новий власник нерухомого майна набуває право оренди земельної ділянки, на якій воно розміщене, за чинним договором оренди, а не в порядку повторного надання земельної ділянки. При цьому зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону.
3.1.3. Заявник касаційної скарги вказував на те, що у подібній справі № 910/719/19 (постанова Верховного Суду від 19.05.2020) суд дійшов висновку про те, що наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
У даній справі № 906/649/22 судом порушено такий порядок розірвання договору, який передбачений як умовами договору, так і нормами права; не надано належної оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача з листом про розірвання спірного договору, що свідчить фактично про розірвання договору в односторонньому порядку.
3.1.4. Вказуючи на порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення справи, заявник касаційної скарги акцентує увагу на тому, що справу судом першої інстанції розглянуто за відсутності та без участі відповідача, оскільки конверти з відміткою "судова повістка" поверталися, у зв`язку із встановленням триденного строку їх зберігання. Тобто, відповідач був позбавлений можливості взяти участь у судових засіданнях та заявити про пропуск позовної давності.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 5023/9521/11 зазначено, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити в її задоволенні вказуючи на те, що доводи касаційної скарги жодним чином висновків судів не спростовують та зводяться до незгоди із здійсненною судами оцінкою зібраних у справі доказів. Прокурор вважає, що жодної неузгодженості із загальними висновками Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, зокрема щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування, порядку повідомлення сторін про розгляд справи та порядку розірвання договору у випадку його порушення, у цьому випадку немає.
3.3. Андрушівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін судові рішення у справі, вказуючи на безпідставність доводів скаржника, посилаючись на доведення прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в цьому випадку в особі міської ради.
Андрушівська міська рада зазначала про необґрунтованість доводів заявника касаційної скарги стосовно ненадання орендодавцем рахунків для сплати орендних платежів, оскільки умовами договору такого не передбачено, а згідно з постаново Кабінету Міністрів України від 28.12.2018 № 162 банки України були зобов`язані з 05 серпня до 31 жовтня 2019 року самостійно здійснювати зміну (не за ініціативою клієнта) діючих рахунків клієнтів банків відповідно до вимог стандарту IBAN із збереженням довжини номера рахунку аналітичного обліку - не більше 14 символів і до 12 січня 2020 року банки продовжували приймати до виконання документи на переказ коштів, у яких заповнена пара реквізитів "Код банку" та "Рахунок" або рахунок за стандартом IBAN.
Проте відповідач в порушення вимог земельного законодавства систематично, у період з січня 2017 року по липень 2022 року, порушував взяті на себе договірні зобов`язання зі своєчасного та у визначеному договором розмірі внесення орендної плати за землю, тобто на час коли рахунки Андрушівської міської ради ще були не змінені, що свідчить про навмисне ухилення відповідача від виконання зобов`язань.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 16.12.2013 між Андрушівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" (орендар) укладено договір оренди землі (діл. № 1) (далі - договір оренди від 16.12.2013), за змістом пунктів 1, 2, 8 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку з метою несільськогосподарського використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147, загальною площею 0,1202 га, у тому числі: промислова забудова 0,1202 га.
Згідно з пунктами 5, 9 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 25 644,36 грн. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 769,33 грн у рік за орендовану земельну ділянку, безготівковим перерахунком на рахунок міської ради.
Відповідно до пункту 10 договору оренди від 16.12.2013 обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов Договору оренди чи продовження його дії.
Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок міської ради не пізніше 5 числа, наступного за звітним місяцем з моменту підписання договору (пункт 11 договору).
У пункті 13 договору оренди від 16.12.2013 передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в іншим випадках, передбачених законом. Розмір орендної плати буде переглянутий у січні місяці 2014 року в зв`язку з введенням у дію нової нормативної оцінки земель міста Андрушівка.
Відповідно до пункту 14 договору оренди від 16.12.2013 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня відповідно до чинного законодавства України за кожний день прострочення.
У пункті 31 договору передбачені обов`язки орендаря, зокрема своєчасна сплата орендної плати.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків (пункт 37 договору).
25.02.2014 договір оренди від 16.12.2013 зареєстровано у реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції за № 4783102, а 26.02.2014 за актом приймання-передачі земельної ділянки ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" прийняло земельну ділянку загальною площею 0,1202 га в місті Андрушівка на вул. Садова, 3.
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради до ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 2017 по 2022 роки, розірвання договору оренди від 16.12.2013 та повернення земельної ділянки у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором.
Звертаючись з позовом до суду прокурор обґрунтовував наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку посиланням на те, що невиконання ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" умов договору зумовлює недоотримання коштів місцевим бюджетом та є порушенням економічних інтересів держави в цілому і конкретної територіальної громади, а тому з урахуванням положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із нездійсненням Андрушівською міською радою своїх повноважень із захисту інтересів територіальної громади, прокурор звернувся з відповідним позовами до суду.
4.4. У пунктах 37-41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено таке:
"37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
41. Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи".
Крім того у пунктах 43-48 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 зазначено таке:
"43. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
44. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
46. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.