ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", скаржник)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (колегія суддів: Шапран В.В. (головуючий), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)
у справі № 910/8965/22
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", позивач)
до АТ "Українська залізниця"
про відшкодування збитків.
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених позовних вимог, рішення суду за результатом розгляду справи по суті спору
1.1. ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до суду з позовом до АТ "Українська залізниця" про відшкодування збитків у розмірі 44 147, 74 грн, що складають вартість втраченого вантажу.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 відкрито провадження у справі №910/8965/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22 позов ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" задоволено повністю.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22 разом з доданими до неї документами повернуто АТ "Українська залізниця".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Українська залізниця" просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/8965/22, а матеріали даної справи направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу країни (далі - ГПК України), обґрунтовуючи касаційну скаргу пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції у цій справі не врахував висновків Верховного Суду викладених у постановах від 05.10.2022 у справі №911/2799/20, від 15.08.2019 у справі №909/548/16, від 08.10.2020 у справі №910/9187/19, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 щодо застосування статей 73, 74, 76, 77, 119, 256 ГПК України в період введення воєнного стану в України, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з подальшими змінами.
4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
4.1. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.
5. Стислий виклад обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні оскаржуваного судового рішення
5.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22 позовні вимоги задоволено повністю.
5.2. АТ "Українська залізниця" отримало вказане рішення суду першої інстанції - 12.12.2022.
5.3. АТ "Українська залізниця", не погоджуючись із вказаним рішенням, 14.02.2023 подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог на суму 6 872, 64 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без руху. Роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. Попереджено АТ "Українська залізниця", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків в частині надання доказів сплати судового збору, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику, а у випадку не усунення у встановлений термін недоліків стосовно подання заяви про поновлення строку - у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
5.4.1. Постановляючи ухвалу від 13.03.2023, апеляційний суд виходив з такого:
ь до апеляційної скарги заявником не додано жодних доказів сплати судового збору за її подання, як і не надано доказів звільнення від сплати судового збору;
ь оскільки рішення Господарського суд міста Києва від 25.11.2022 отримано скаржником 12.12.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, заявник мав подати апеляційну скаргу у строк до 02.01.2023 включно, з урахуванням вихідних днів. Разом з цим, дану апеляційну скаргу подано лише 14.02.2023, тобто з пропуском процесуального строку;
ь в апеляційній скарзі викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку відповідач обґрунтовував тим, що:
1) оскаржуване рішення отримано скаржником 12.12.2022;
2) згідно з наказом від 25.02.2022 №72/Н та наказом від 15.03.2022 №76/Н запроваджено режим простою працівників АТ "Українська залізниця";
3) місто Дніпро та інші міста України піддаються постійним ракетним ударам, що в свою чергу створило перебої зі світлом, Інтернетом, зв`язком та поштовим зв`язком;
4) наведені обставини та введення в Україні воєнного стану унеможливили звернення з апеляційною скаргою у встановлений законом процесуальний строк;
ь суд визнав доводи відповідача стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження необґрунтованими, оскільки:
1) судом не встановлено обставин, що перешкоджали останньому через запровадження в Україні воєнного стану вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою;
2) саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження;
3) Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до ГПК України не вносились;
4) скаржником не додано документів на підтвердження того, які саме працівники перебувають в простої, тоді як згідно з пунктом 2.4 наказу від 25.02.2022 №72/Н керівникам структурних підрозділів регіональної філії доручено залучати до роботи працівників для забезпечення виконання технологічного (робочого) процесу згідно з графіками роботи, з оплатою за фактично відпрацьований час;
5) наведені обставини не є такими, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані, виходячи із змісту заяви відповідача, з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідачем у справі процесуальних дій. Поряд з цим неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними;
6) щодо посилань представника відповідача на повітряну тривогу під час якої забороняється робота підприємств, установ та організацій, та відключення електропостачання в місті Дніпро, що унеможливлювало, на переконання скаржника, своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою, суд зауважує, що вказані скаржником обставини не носили постійного, безперервного характеру. Наведені у заяві про поновлення строку обставини, хронологія та послідовність дій відповідача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль відповідача і належної старанності, особливо з огляду на його реальну обізнаність про наявність спірного рішення (копію рішення отримано скаржником 12.12.2022);
7) відповідачем не надано доказів відсутності електроенергії такої тривалості (протягом декількох днів або ж тижнів), щоб це завадило подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк. При цьому з апеляційною скаргою відповідач звернувся через два місяці після отримання повного тексту судового рішення (14.02.2023). Отже, вказані скаржником обставини не звільняють від обов`язку його працівників належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів (відповідні висновки наведені в ухвалі Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/35366/21).
8) щодо оголошення повітряної тривоги, то суд визнає її обставиною, яка є об`єктивною і не залежить від волі відповідача та дійсно перешкоджає зверненню у цей час до суду. Однак в тексті апеляційної скарги відповідач повідомляє про оголошення повітряних тривог у місті Дніпро 07.12.2022-09.12.2022 (оголошено 2 рази на день тривалістю менше години), 09.12.2022, 12.12.2022, 14.12.2022, 15.12.2022, 16.12.2022 (оголошено 1 раз на день тривалістю менше години) не надаючи при цьому доказів об`єктивної неможливості в найкоротший термін з моменту отримання оскаржуваного рішення (12.12.2022) звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду;
9) звернення до суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями ГПК України.
5.5. Копію ухвали суду від 13.03.2023 отримано скаржником засобами поштового зв`язку 22.03.2023. Отже, строк на усунення недоліків апеляційної скарги розпочався 23.03.2023 та закінчився 10.04.2023 включно (з урахуванням вихідних днів та строку поштового перебігу).
5.6. АТ "Українська залізниця" 27.03.2023 подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додало платіжне доручення від 20.02.2023 №1539 на суму 3 721,50 грн.
5.7. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, у вказаній заяві скаржником не наведено жодних аргументів щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В межах встановлених судом строків на усунення недоліків апеляційної скарги (до 10.04.2023) відповідачем також не надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (з наведенням інших мотивів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження).
5.8. Отже, оскільки заявник апеляційної скарги не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 13.03.2023, у встановлений судом строк, зокрема, не подав суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/8965/22, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 у справі №910/8965/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т. М., судді: Бенедисюк І. М., Колос І. Б.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/8965/22 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій
7.1. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
7.2. Так, об`єктом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/8965/22, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
7.3. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
7.4. Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
7.5. Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
7.6. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7.7. У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
7.8. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
7.9. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
7.10. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
7.11. У справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).
7.12. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).
7.13. Тобто, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства.
7.14. Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
7.15. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7.16. Тобто, встановлено як дату початку перебігу строку, так і строк на апеляційне оскарження судового рішення.
7.17. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).
7.18. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).
7.19. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
7.20. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
7.21. При цьому до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
7.21.1. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
7.21.2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
7.22. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
7.23. Таким чином, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
7.24. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).