ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
Cправа № 910/14918/20 (910/17697/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства Комерційний банк" ПриватБанк": Андріїшиної Н. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023
у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Гарник Л. Л., Полякова Б. М.
та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2022
у складі судді Мандичева Д. В.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до
1. Приватного акціонерного товариства "Едельвейс+2007"
2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Долма"
про визнання недійсним договору поруки від 01.11.2016 № 01/11-16ЕД2
у межах справи № 910/14918/20
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. Товариство 1 (відповідач 1, наразі - боржник у справі про банкрутство) у період наявності в нього невиконаного зобов`язання й простроченої заборгованості перед Банком (заявник) за договорами кредиту та непокритого збитку на початку 2016 року у розмірі 17 000 000,00 грн уклало у листопаді 2016 року із Страховою компанією (відповідач 2) договір поруки, згідно якого поручилося перед компанією за виконання обов`язку Товариства 2 щодо оплати (компенсації) її витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до договору страхування кредитів в розмірі 27 000 000,00 грн, що виникли через невиконання Стразовою компанію обов`язку перед Банком за договором кредиту, а також сплатою 360 % річних. На кінець 2016 року непокритий збиток Товариства 1 становив 20 000 000,00 грн.
2. Банк, яким було ініційовано відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства 1, оспорив в межах справи про банкрутство договір поруки, зокрема, як такий, що укладений в результаті недобросовісних дій боржника на шкоду кредиторам задля нарощування заборгованості (наявних фінансових зобов`язань) та унеможливлення задоволення вимог кредиторів, зокрема вимог Банку.
3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, задовольнив вимоги заяви Банку, визнавши недійсним договір поруки з огляду на його укладення боржником на шкоду кредиторам.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу кредитора, має вирішити питання щодо наявності підстав для визнання недійсним, укладеного між Страховою компанією та Товариством 1 (боржником) договору поруки з підстав його фраудаторності.
5. Суд вважає правомірними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо фраудаторності оспорюваного договору поруки та визнання його недійсним, виходячи з такого.
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень відповідачів
6. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/14918/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк, заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007" (далі - ТзОВ "Едельвейс+2007", боржник, відповідач 1) про банкрутство, відкрите ухвалою від 02.12.2021.
7. 02.11.2021 АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТзОВ "Едельвейс+2007" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах", відповідач 2, скаржник) про визнання недійсним договору поруки від 01.11.2016 № 01/11-16ЕД2, укладеного між ПрАТ "СК "Інгосстрах" та ТзОВ "Едельвейс+2007".
8. Заява АТ "КБ "ПриватБанк" мотивована укладенням ТзОВ "Едельвейс+2007" договору поруки всупереч своїх фінансових можливостей у період існування в нього невиконаних зобов`язань із погашення заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк", задля уникнення виконання ним своїх грошових зобов`язань перед кредиторами шляхом штучного збільшення наявних фінансових зобов`язань (заборгованості), наслідком чого є завдання шкоди кредитору АТ КБ "ПриватБанк", що свідчить про недобросовісність дій боржника та фраудаторність оспорюваного договору поруки.
9. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви АТ КБ "ПриватБанк", зокрема, визначено приписи статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 3, 6, 203, 215, 234, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
10. ТзОВ "Едельвейс+2007" (відповідач 1) підтримав вимоги заяви банку та просив її задовольнити в повному обсязі, зокрема зазначивши, що станом на час укладення спірного договору поруки боржник мав суттєві грошові зобов`язання перед іншими кредиторами та фактично не мав можливості виконувати свої зобов`язання, що свідчить про недобросовісність поведінки при укладенні договору поруки та його фраудаторність.
11. ПрАТ "СК "Інгосстрах" (відповідач 2) щодо вимог заяви банку заперечив, зазначивши, зокрема, що внаслідок укладення оспорюваного договору поруки активи ТзОВ "Едельвейс+2007" не змінилися та разі часткового виконання боржником зобов`язань за договором поруки до нього переходить право вимоги у відповідному розмірі до основного боржника. При цьому, вигодонабувачем за правовідносинами, що стали підставою для укладення спірного правочину, є саме банк, який отримав страхове відшкодування внаслідок настання страхового випадку за кредитним договором від 28.09.2012 № КД-518Г. Окрім того, за твердженням відповідача 2, поведінка заявника не відповідає стандартам заборони суперечливої поведінки, а наявність грошових зобов`язань перед іншими юридичними особами не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. 01.04.2013 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (страховик) та АТ КБ "ПриватБанк" (страхувальник) укладено договір страхування кредитів № 13/04/01-01К (далі - договір страхування кредитів), відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальника.
13. Згідно з пунктом 1.2 договору страхування кредитів страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальнику завдані збитки у межах страхової суми в порядку і на умовах, передбачених цими договорами, а страхувальник зобов`язується своєчасно сплатити страховий платіж та виконувати інші умови цих договорів.
14. Предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані зі збитками, які можуть бути завдані страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальниками, вказаними в додатках до договору, своїх обов`язків, передбачених кредитними договорами між страхувальником та позичальниками (надалі - кредитні договори) щодо своєчасного, повного повернення ними кредитів. Застрахованими по цьому договору є кредитні договори згідно додатків до договору (пункт 2.1 договору страхування кредитів).
15. Пунктом 3.1 договору страхування кредитів визначено, що страховим випадком за цим договором є невиконання (неналежне виконання) позичальниками своїх обов`язків перед страхувальником, передбачених кредитними договорами, а саме: неповернення або часткове неповернення позичальниками кредитів у встановлені кредитними договорами строки, невиплата позичальниками в повному обсязі і в установлені кредитним договором строки процентів за користування кредитом. При настанні страхового випадку страховик сплачує страхувальнику обумовлене договором страхування страхове відшкодування.
16. Відповідно до додатку № 1 до договору страхування кредитів за цим договором застрахований, зокрема, наданий ТзОВ "Долма" кредит на суму боргу 14 000 000,00 грн, страхова сума за яким становить 15 500 000,00 грн, кредит на суму 10 000 000,00 грн і страховою сумою 12 400 000,00 грн та кредит на суму 9 000 000,00 грн, страхова сума за яким становить 765 000,00 грн.
17. АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до ПрАТ "СК "Інгосстрах" із заявою про страхову подію, в якій зазначило про непогашення ТзОВ "Долма" у строк до 26.02.2014 частки кредиту в сумі 9 000 000,00 грн та 1 072 000,00 грн нарахованих відсотків.
18. 18.12.2013 ПрАТ "СК "Інгосстрах" складено страховий акт № 1459 Б/К, відповідно до якого порушення ТзОВ "ДОЛМА" умов кредитного договору від 28.09.2012 № КД-518Г та неповернення в строк до 10.12.2013 АТ КБ "ПриватБанк" частки кредиту в сумі 14 000 000,00 грн та нарахованих відсотків у розмірі 1 343 625,04 грн внаслідок неплатоспроможності визнано страховим випадком та прийнято рішення виплатити страхове відшкодування в розмірі 15 343 625,04 грн.
19. У зв`язку з цим ПрАТ "СК "Інгосстрах" здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ "Долма" на суму 15 343 625,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.12.2013 № 3442 та № 3446 із зазначеним у призначеннях платежів страхового акту від 18.12.2013 № 1459 Б/К.
20. Надалі, ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулося до ТзОВ "Долма" з листом від 20.12.2013 № 20-12/02-21 щодо отримання права регресної вимоги внаслідок виплати 18.12.2013 страхового відшкодування в сумі 15 343 625,04 грн за договором страхування кредитів від 01.04.2013 № 13/04/01-01К.
21. У відповідь на зазначений лист ТзОВ "Долма" листом від 23.12.2013 № 2013/12/23-1 повідомило, що не має можливості відшкодувати ПрАТ "СК "Інгосстрах" грошові кошти в сумі 27 743 625,04 грн.
22. 26.12.2013 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТзОВ "Долма" (боржник) укладено угоду про добровільне погашення заборгованості, відповідно до умов якої боржник визнає, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення даної угоди становить 27 743 625,04 грн, яка буде погашена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора протягом 3 (трьох) років з моменту укладення цієї угоди до 26.12.2016.
23. 01.11.2016 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Едельвейс+2007" (поручитель) укладено договір поруки № 01/11-16-ЕД2 (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ТзОВ "Долма", код ЄДРПОУ 33564332 (надалі іменується "боржник") щодо оплати (компенсації) витрат кредитора, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до договору страхування кредитів від 01.04.2013 № 13/04/01-01К у розмірі 27 743 625,04 грн, що виникли у зв`язку з виконанням кредитором обов`язків боржника перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 26.12.2012 № Т001/12Г/С та додатково зазначені в угоді про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013.
24. Згідно з пунктом 1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов`язку за основними договорами (угодою про добровільне погашення заборгованості), боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
25. Пунктом 2.4 договору поруки сторони підтверджують, що строк позовної давності щодо зобов`язань сторін, які виникають за основним договором та/або цим договором, в тому числі у випадку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за основним договором та/або цим договором, становить п`ятнадцять років.
26. Відповідно до пункту 3.1 договору поруки поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником забезпеченого порукою обов`язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, не пізніше строку встановленого у пункті 1.1 договорів.
27. У зв`язку з невиконанням ТзОВ "Долма" своїх зобов`язань, ПрАТ "СК "Інгосстрах" зверталося до ТзОВ "Едельвейс+2007" як поручителя з вимогою від 05.12.2019 № 05/12-19-7 про сплату боргу.
28. У відповіді від 06.12.2019 № 06-12/2019 ТзОВ "Едельвейс+2007" повідомило ПрАТ "СК "Інгосстрах" про відсутність можливості погасити заборгованість у сумі 37 869 625,04 грн.
29. Ухвалою від 02.12.2020 Господарського суду міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14918/20 про банкрутство ТзОВ "Едельвейс+2007"; визнав грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТзОВ "Едельвейс+2007" в розмірі 4 273 182,95 грн (3 618 967,25 грн - основне зобов`язання, 654 215,70 грн - штрафна санкція); ввів процедуру розпорядження майном ТзОВ "Едельвейс+2007".
30. 17.12.2020 здійснено оприлюднення на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Едельвейс+2007" за номером 65614.
31. Ухвалою від 27.09.2021 Господарський суд міста Києва визнав кредитором у справі № 910/14918/20 по відношенню до боржника: АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами на суму 95 488 848,48 грн, з яких: 70 560,00 грн - вимоги першої черги, 3 618 967,25 грн - вимоги четвертої черги, 654 215,70 грн - вимоги шостої черги, 91 145 105,53 грн - вимоги забезпечені заставою; ТзОВ "Фінансова компанія "Фінілон" з грошовими вимогами на суму 31 329 821,78 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 32 325 281,78 грн - вимоги четвертої черги; ПрАТ "СК "Інгосстрах" з грошовими вимогами на суму 454 802 257,75 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 454 797 717,75 грн - вимоги четвертої черги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
32. 29.08.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/14918/20 (910/17697/21), яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив повністю. Визнав недійсним з моменту укладання договір поруки від 01.11.2016 № 01/11-16-ЕД2, укладений між ТзОВ "Едельвейс+2007" та ПрАТ "СК "Інгосстрах". Стягнув з ТзОВ "Едельвейс+2007" та ПрАТ "СК "Інгосстрах" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 1 135,00 грн (з кожного відповідачів) витрат зі сплати судового збору.
33. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір поруки є фраудаторним, оскільки внаслідок укладення такого договору поруки боржник додатково прийняв на себе обов`язки в якості солідарного боржника ТзОВ "Долма", яке також перебувало в скрутному фінансовому становищі, зі сплати 27 743 625,04 грн та 360 % річних, у зв`язку з чим виконання боржником грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що у свою чергу можна розцінити як завдання збитків, зокрема, кредитору АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
34. Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/14918/20 (910/17697/21) залишив без змін.
35. Апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору поруки як фраудаторного правочину при вчиненні якого відповідачі діяли недобросовісно та зловживали правами щодо позивача з метою уникнення задоволення вимог банку як кредитора.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
36. 03.04.2023 ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/14918/20 (910/17697/21), в якій просить оскаржені судові рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, який відмовити у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі.
Рух касаційної скарги
37. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14918/20 (910/17697/21) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023.
38. 05.04.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу ПрАТ "СК "Інгосстрах" без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків шляхом уточнення вимог касаційної скарги, а також надання доказів сплати судового збору.
39. Ухвалою від 26.04.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/14918/20 (910/17697/21) за касаційною скаргою відповідача 2 на оскаржені судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду; призначив розгляд касаційної скарги на 25.05.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.05.2023.
40. У судове засідання 25.05.2023 з`явилася представник АТ КБ "ПриватБанк", яка надала усні пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження
(ПрАТ "СК "Інгосстрах")
41. ПрАТ "СК "Інгосстрах" в якості підстави касаційного оскарження оскаржених судових рішень посилається на приписи пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень не врахували висновок щодо застосування статей 86, 236 ГПК України, статей 13, 203, 215 ЦК України, викладений у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, від 02.12.2020 у справі № 910/6179/17;
- суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги як доказ висновок судово-економічної експертизи, який відповідно до практики Верховного Суду є належним доказом;
- суди попередніх інстанцій не надали оцінки недобросовісності дій позивача, який вважає фраудаторним оспорюваний договір поруки. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо необхідності оцінки дій позивача відносно банкрута у справах про визнання недійсним правочину на предмет добросовісності;
- суди попередніх інстанцій не проаналізували та не дослідили правовідносини між АТ КБ "ПриватБанк", ПрАТ "СК "Інгосстрах", боржником та ТзОВ "Долма"; не врахували роль АТ КБ "ПриватБанк" у спірних відносинах та дійшли безпідставного висновку про неплатоспроможність ТзОВ "Долма";
- суди попередніх інстанцій невірно застосували практику Верховного Суду під час ухвалення оскаржених судових рішень.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(АТ КБ "ПриватБанк")
42. АТ КБ "ПриватБанк" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити касаційну скаргу відповідача 2 без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін зазначаючи, що касаційна скарга ПрАТ "СК "Інгосстрах" жодним чином не спростовує висновків судів попередніх інстанцій у цій справі щодо обґрунтованості вимог заяви банку, а відповідачем 2 не надано будь-яких доказів на спростовування аргументів банку й наданих на їх підтвердження доказів щодо наявності в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину та вчинення його на шкоду банку. Водночас, за твердженням банку, надана на замовлення відповідача 2 експертиза не є документом, який може братися беззаперечно до уваги в частині вирішення питання економічної доцільності вчиненого правочину та судами під час розгляду справи надано правильну оцінку висновку експерта Хомутенка С. В.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
43. Вирішуючи наведені в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.
44. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
45. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
46. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
47. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.
48. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
49. Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним.
50. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).
51. Вимоги заяви АТ КБ "ПриватБанк" ґрунтуються на аргументах щодо вчинення боржником у період наявності в нього невиконаних зобов`язань та простроченої заборгованості перед банком оспорюваного правочину з метою збільшення своїх фінансових зобов`язань та як наслідок унеможливлення задоволення вимог кредиторів, зокрема банку.
52. Тобто вимоги скаржника ґрунтуються на аргументах, які з-поміж іншого обґрунтовані з посиланням на приписи статей 3, 6, 203, 215, 234, частини третьої статті 509 ЦК України щодо наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного правочину.
53. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.
54. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".