ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
справа №826/8421/16
касаційне провадження № К/9901/29183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Фідленс-Україна" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2016 №0000781402, №0000791402.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем продукції за цінами, нижчими їх собівартості, завищення витрат в результаті віднесення їх до складу суми витрат, витрати, не пов`язані із господарською діяльністю позивача, не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 18.10.2016 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано первинних документів в підтвердження правомірності включення ним до собівартості списаних матеріалів, інших понесених витрат, які відображені у собівартості виготовленої продукції та первинних документів підтверджуючих їх реалізацію підприємством. Не підтверджено включення до складу витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес Прайд".
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.02.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 04.03.2016 №0000781402, №0000791402.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними первинними документами пов`язаність витрат із господарською діяльністю Товариства, правомірності включення до собівартості товарів витрати на виготовлення продукції. Факт придбання позивачем сировини у постачальника TOB "Бізнес Прайд" підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, що свідчить про правомірність формування витрат та податкового кредиту за такими операціями, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС Украйни) просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою висновки акта перевірки щодо реалізації позивачем готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво та не враховано, що позивачем протиправно включено до складу витрат витрат за господарськими операціями з ТОВ "Бізнес Прайд", які не підтверджені належними первинними документами та фактично не відбулись. Позивач посилається на порушення кримінального провадження від 29.10.2015 №1201500000000098 за фактом фіктивного підприємництва суб`єктів господарювання: ТОВ "Флеш Альянс", ТОВ "АФК Дистрибюшн", які мали взаємовідносини з контрагентом позивача.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.07.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.07.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за наслідками якої складено акт від 17.02.2016 №26/26-15-14-02-03-14/36426518 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14962805,00 грн;
пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 544774,00 грн;
статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за контрактом від 03.10.2013 №03013 з фірмою "Logical Agribusiness" LTP (Індія), а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки у сумі 14400,00 дол. США (еквів. 115 099, 20 грн)"
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.03.2016 №0000781402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 544774,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 136194,00 грн; №0000791402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов`язанням у розмірі 14962805,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3740701,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво, завищення витрат в результаті віднесення їх до складу суми витрат, не пов`язаних із господарською діяльністю позивача.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованим на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку довірену особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземним роботодавцям), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Склад витрат та порядок їх визнання визначаються статтею 138 ПК України.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).
Відповідно до пунктів 138.6, 138.8 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формуються за правилами. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту та податкових зобов`язань платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);