ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
справа №400/3776/19
адміністративне провадження № К/9901/23803/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №400/3776/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки по виплаті грошової компенсації, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (головуючий суддя Мороз А.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Димерлія О.О., суддів - Єщенка О. В., Танасогло Т.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 31 липня 2015 року по 29 липня 2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 31 липня 2015 року по 29 липня 2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, по день фактичного розрахунку, в розмірі 429 686,32 грн.
- зобов`язати відповідача, у встановлений судом строк, подати до суду звіт щодо виконання рішення суду по справі №400/3776/19 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по виплаті грошової компенсації.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 31 липня 2015 року до 29 липня 2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 31 липня 2015 року до 29 липня 2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
У задоволенні вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки по день фактичного розрахунку в розмірі 429 686,32 грн - відмовлено.
4. Так, суд першої інстанції урахувавши висновки, викладені Верховним Судом за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 дійшов висновку про те, що ця справа є типовою, а тому позовні вимоги у частині наявності підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 31 липня 2015 року до 29 липня 2016 року підлягають задоволенню.
5. Водночас, щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку зазначив, що право позивача на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2016 роки є предметом даного судового спору.
6. З огляду на положення частини другої статті 116 КЗпП України дійшов про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки по день фактичного розрахунку, оскільки суми компенсації є спірними, а позовна вимога в цій частині є передчасною.
7. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Прийнято у цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2016 року до 01 листопада 2019 року у сумі 468 578 грн (чотириста шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) без відрахування утриманих з названої суми середнього заробітку податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №400/3776/19 залишено без змін.
8. Суд апеляційної інстанції констатував, що на день звільнення та виключення позивача зі списку особового складу військової частини не було проведено остаточного з ним розрахунку, а саме позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік.
9. З огляду на викладене вирішив, що оскільки грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивачу не виплачено у день його виключення із списків частини, це свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку, а тому відповідно до статті 117 КЗпП України останній має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Короткий зміст касаційної скарги
10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Військовою частиною НОМЕР_2 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України указує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №810/3476/16, №369/10046/18, №825/742/16, №806/345/16, №825/325/16, №761/9584/15-ц.
13. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з підстав невиплати колишнім військовослужбовцям компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, а саме щодо того по яку дату слід стягувати такий середній заробіток (по дату фактичного розрахунку/день звернення до суду/день прийняття судом рішення).
14. Указує, що позивач був призваний на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 та проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
15. Переконує, що пунктом 20 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено порядок надання відпусток військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації та нею не передбачено надання цій категорії військовослужбовців інших відпусток і компенсацій крім щорічної основної відпустки.
16. Вважає, що інших відпусток для військовослужбовців, які проходять службу за мобілізацією не передбачено, а пункт 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не стосується військовослужбовців, які проходять військову службу за мобілізацією.
17. Переконує, що оскільки військова частина не має заборгованості перед позивачем, то відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки така вимога є похідною.
18. Водночас указує, що при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України.
19. Зазначає, що на його думку вимоги про стягнення середнього заробітку обмежуються строком звернення до суду, а тому, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, який установлений як статтею 122 КАС України, так і частиною першою статті 233 КЗпП України.
20. Звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не ураховано принцип співмірності при задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
21. Окремо наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції постановив стягнути з військової частини середній заробіток за період, який починався з 29 липня 2016 року. Вважає таке рішення суду помилковим, оскільки 29 липня 2016 року це день виключення позивача зі списків особового складу військової частини, а тому за цей день йому було нараховано грошове забезпечення.
Позиція інших учасників справи
22. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до положень частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
23. 17 вересня 2020 року до касаційного суду надійшла скарга Військової частини НОМЕР_1 .
24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2020 року для розгляду справи №400/3776/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
25. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.
26. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №400/3776/19 на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №400/3776/19.
28. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №400/3776/19 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
29. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3, яке видане у 2015 році (а.с. 20).
30. Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_4 від 29 липня 2016 року №225 лейтенанта ОСОБА_1, звільненого наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 липня 2016 року №257 у запас на підставі Указу Президента України №271/2016 від 24 червня 2016 року, з 29 липня 2016 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Іллінецького РВК Вінницької області (а.с. 12).
31. За час служби позивача додаткова відпустка в 2015-2016 роках як учаснику бойових дій не надавалась, грошова компенсація за невикористані дні указаної відпуски не виплачувалась.
32. 29 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відомостей чи було здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски.
33. Відповідач листом від 08 жовтня 2019 року №633/3043 повідомив, що на заяву позивача від 04 квітня 2017 року вже надавалась інформація у вигляді довідки про грошове забезпечення щодо здійснення видів і розмірів виплат по день звільнення, у зв`язку з чим дана вимога позивача повторному розгляду не підлягає (а.с. 11).
34. Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпуски протягом указаного періоду, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 04 січня 2021 року слідує, що провадження у цій справі відкрито з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
37. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
38. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, застосувавши правовий висновок, викладений Верховним Судом у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.
39. Водночас, Суд звертає увагу на те, що висновки, викладені у судових рішеннях у зразковій справі №620/4218/18 не є застосовними до спірних правовідносин.
40. Так, у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18 зазначено, що зміна фактичних обставин справи і правового регулювання спірних правовідносин є обставинами, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
41. Суд зазначає, що у справі №620/4218/18 позивач проходив військову службу за контрактом, а тому спірні правовідносини врегульовувались пунктом 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".