Постанова суду № 2а-16181/12/2670 від 11.07.2023 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-16181/12/2670

адміністративне провадження № К/9901/9544/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №2а-16181/12/2670

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Житлова комісія гарнізону міста Києва про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 (ухвалено судом у складі: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 (колегія у складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач-1, Міноборони), Міністра оборони України (далі-відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Житлова комісія гарнізону міста Києва про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив:

визнати протиправними дії та бездіяльність Міністра оборони України, що порушують законне право позивача на забезпечення житлом для постійного проживання;

зобов`язати Міністерство оборони України та Міністра оборони України забезпечити реалізацію законного права позивача ветерана військової служби та його сім`ї на безоплатне забезпечення житлом для постійного проживання площею у розмірі, встановленому чинним законодавством відповідно до його статусу ветерана та військового звання "полковник";

зобов`язати Міністерство оборони України та Міністра оборони України вжити дієвих заходів щодо забезпечення реалізації права позивача ветерана військової служби та його сім`ї на безоплатне забезпечення житлом для постійного проживання в м. Києві або в іншому місті шляхом закупівлі житла, грошової компенсації чи надання кредиту для його будівництва за його вибором;

зобов`язати відповідача забезпечити позивача та його сім`ю житлом для постійного проживання в м. Києві невідкладно - на черговому засіданні житлової комісії гарнізону м. Києва або при поступленні такого. Завірену копію рішення чергового засідання житлової комісії гарнізону м. Києва надати позивачу.

вжити дієвих заходів на безоплатне забезпечення житлом для постійного проживання та зобов`язати забезпечити позивача та його сім`ю житлом для постійного проживання в м. Києві невідкладно - на черговому засіданні житлової комісії гарнізону м. Києва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та бездіяльність Міністерства оборони України, що порушують законне право позивача на забезпечення житлом для постійного проживання. Зобов`язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо забезпечення реалізації права ОСОБА_1 та його сім`ї на безоплатне житло для постійного проживання. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2018 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 скасовано, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 залишено в силі.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2018 ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 та Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

За наслідками нового судового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020, заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 за нововиявленими обставинами задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано дії та бездіяльність Міністерства оборони України, що порушують законне право ОСОБА_1 на забезпечення житлом для постійного проживання протиправними. Зобов`язано Міноборони забезпечити реалізацію законного права ОСОБА_1, ветерана військової служби, та його сім`ї на безоплатне забезпечення житлом для постійного проживання площею у розмірі, встановленому чинним законодавством відповідно до його статусу ветерана та військового звання "полковник" шляхом безоплатного забезпечення позивача та його сім`ї житлом для постійного проживання в місті Києві або в іншому місті шляхом закупівлі житла, надання грошової компенсації чи кредиту для будівництва житла за вибором позивача.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи заяву про перегляд судових рішень у цій справі за нововиявленими обставинами та задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлення Рахунковою палатою України у звіті від 17.12.2013 №23-2 фактів вчинення Міністерством оборони України у 2011-2012 роках порушень, є нововиявленими обставинами, які підтверджують протиправність дій та бездіяльності Міноборони щодо реалізації законного права позивача на забезпечення житлом для постійного проживання.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

01.04.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, в якій заявник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020, ухвалити нове рішення за заявою позивача про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 зазначає, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 18.04.2018 у справі №806/104/16, від 20.09.2018 у справі № 815/2551/15 та від 23.01.2019 у справі №806/5217/15. З посиланням на вказану правову позицію, заявник наполягає на тому, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач надіслав до суду відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, відповідно до яких заперечує проти її задоволення, просить закрити касаційне провадження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 № 2254/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верхового Суду судді Желєзного І.В., (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 № 15).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Бевзенко В.М. - головуючий суддя, судді: Шарапа В.М., Чиркін С.М.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.05.2022 № 510/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 18.04.2022 № 5).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: ОСОБА_3 - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 № 622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку"), розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.06.2023 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л.В. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.1992 позивача на підставі рапорту разом із сім`єю, кількістю 4 осіб, зараховано на квартирний облік житлової комісії гарнізону м. Києва, що підтверджено довідками №2255 від 11.11.2003 та №1741 від 04.07.2006.

Наказом Міністра оборони України №119 від 09.03.1998 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом 65 підпунктом "в" (за станом здоров`я) тимчасового Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу.

Як вбачається з відповіді Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, від 24.10.2012 позивач з 04.11.1992 перебуває на квартирному обліку у списку осіб на отримання житла у загальній черзі за № 649 та з 09.03.1998 у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла за № 367.

З метою отримання належного йому житла, позивач неодноразово звертався до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністра оборони України, на що йому надавались відповіді, якими повідомлено, що у зв`язку з обмеженням видатків на будівництво житла для Збройних Сил України, немає можливості активізувати роботу по забезпеченню житлом сімей військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку, у тому числі позивача до цих пір не забезпечено житлом.

В результат чого, у лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано дії та бездіяльність Міністерства оборони України, що порушують законне право позивача на забезпечення житлом для постійного проживання, - протиправними. Зобов`язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо забезпечення реалізації права ОСОБА_1 та його сім`ї на безоплатне житло для постійного проживання. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 залишено без змін.

Скасовуючи рішення апеляційної інстанції та залишаючи без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013, суд касаційної інстанції погодився з висновком окружного суду, що відповідачами не відмовлено позивачу у праві на отримання житла, оскільки позивач перебуває у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, а роз`яснено, що його буде забезпечено житлом згідно з чергою квартирного обліку по мірі надходження житла до житлової комісії на розподіл. Відтак, відповідачами не порушено право позивача на отримання житла.

На обґрунтування даної заяви позивач посилається на існування обставин, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду і позивачу під час розгляду справи. Зокрема, вказує на виявлені Рахунковою палатою порушення відповідачами вимог законодавства під час вирішення питання про забезпечення військовослужбовців житлом, які мають безпосереднє відношення і щодо позивача, відображені у бюлетені "Про результати аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету України, передбачених Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України". Наведені у бюлетені відомості датовані роками, які передують зверненню до суду і є істотними, адже вплинули на юридичну оцінку обставин, надану судом у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 у справі №2а-16181/12/2670.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пунктів 1, 5 частини другої статті 245 КАС України (у редакції станом на час подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Відповідно до статті 361 КАС України (у редакції станом на час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Слід зазначити, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Як було зазначено, судами попередніх інстанцій встановлено, що заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 обгрунтував наявністю істотних для справи обставин, що не могли бути відомі ні суду, ні позивачу під час розгляду справи, та які стали відомі йому з отриманого бюлетеня "Про результати аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету України, передбачених Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України". Вказаний бюлетень підготовлено за матеріалами Звіту Рахункової палати України про результати аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету України, передбачених Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців.

Умови забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульований статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (Закон №2011-ХІІ).

Частиною дев`ятою статті 12 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями ( далі -Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

................

Перейти до повного тексту