ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
справа №200/1079/20-а
адміністративне провадження № К/990/30481/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/1079/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, шостої кадрової комісії про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, прийняте в складі головуючого судді Троянової О.В., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Генерального прокурора України щодо видання наказу від 21 грудня 2019 року № 2106ц та шостої кадрової комісії щодо прийняття рішення від 12 грудня 2019 року №19 "Про неуспішне проходження прокурором атестації";
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 2106ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 19, оформлене протоколом № 6 засідання шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 000 гривень.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що при винесенні спірного наказу Генеральним прокурором порушено процедуру звільнення у зв`язку із відсутністю у наказі правової визначеності підстав звільнення. Позивач уважає протиправним та необґрунтованим застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" як підстави для звільнення, оскільки на час видання оскаржуваного наказу ні ліквідації, ні реорганізації, ні скорочення кількості прокурорів Генеральної прокуратури України не відбувалось.
3. Крім того позивач зазначав про те, що підставою та передумовою видання вказаного наказу стало рішення кадрової комісії, яке, на думку позивача, є незаконним та прийнятим некомпетентним, неповноважним органом, оскільки до початку формування кадрових комісій Офісу Генерального прокурора в установленому порядку необхідно було здійснити державну реєстрацію юридичної особи - Офісу Генерального прокурора. Також зазначає, що під час проведення співбесіди, ним були надані обґрунтовані відповіді на усі запитання членів комісії, які здебільшого стосувалися ДТП, вчиненого його батьком у 2017 році. Під час співбесіди, на думку позивача, ним беззаперечно було підтверджено факт відсутності в його діях порушень правил прокурорської етики. При цьому, наявність сумнівів щодо доброчесності позивача, які виникли у членів кадрової комісії, це лише припущення, що не може бути належною підставою для висновків про неуспішне проходження атестації.
4. Позивач уважає, що оскаржуваний наказ Генерального прокурора № 2106ц від 21.12.2019 про звільнення його з посади є незаконним, оскільки суперечить положенням Конституції України, порушує право позивача на працю, на повагу до приватного життя, засади рівності громадян, а тому підлягає скасуванню. Позивач зазначав про те, що його стаж роботи в органах прокуратури складає майже 9 років, протягом яких він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Навпаки, неодноразово заохочувався за високі досягнення в роботі, має достатній досвід роботи, високий професійний рівень та морально-ділові якості.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 2106ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України; визнано протиправним та скасовано рішення № 19 кадрової комісії № 6, оформлене протоколом № 6 засідання шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по 22 липня 2020 року у розмірі 204 965 (двісті чотири тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 64 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення шостої кадрової комісії не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про непроходження атестації прокурором ОСОБА_1, що є підставою для скасування такого рішення і задоволення позовних вимог в цій частині. Також суди посилались на те, що встановлення рівня професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора мають різні критерії. При цьому, такого критерію, як "наявність сумнівів у доброчесності прокурора" не передбачено.
7. Оскільки суди дійшли висновку про те, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації підлягає визнанню протиправним та скасуванню, тому наказ про звільнення позивача, який прийнято на підставі цього рішення, суди також визнали протиправним та скасували.
8. Поновлюючи ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури, суди виходили з того, що позивача неможливо поновити на посаді в Генеральній прокуратурі України у зв`язку із її реорганізацією, а тому порушені права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення його на рівнозначній в посаді в Офісі Генерального прокурора з 24 грудня 2019 року.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
11. Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано п.15 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, п.9 розділу IV Порядку №221 без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20.
12. У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що проведення таємної перевірки доброчесності та проведення атестації обумовлено різними процедурами, які передбачені різними нормами законодавства та мають різні правові наслідки і не підміняють та не суперечать один одному. Доцільність врахування комісією вказаних довідок залежить від дискреції комісії.
13. У цьому зв`язку касатор посилається на те, що судом апеляційної інстанції в обґрунтування висновків щодо протиправності рішення кадрової комісії зазначено про те, що стосовно позивача проводилась таємна перевірка доброчесності, за результатами якої порушень не виявлено, що підтверджується копіями відповідних довідок.
14. Завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
15. Також касатор посилається на те, що висновок судів попередніх інстанцій про поновлення позивача на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора порушує приписи статті 235 КЗпП України та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформованим у постанові від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 та постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20, від 30 серпня 2021 року у справі №640/8497/20, від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15.
ІV. Позиція інших учасників справи.
16. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Уханенка С.А., Шевцової Н.В., від 22 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року.
18. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 11 липня 2023 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 2011 року.
21. 07 листопада 2019 року позивачем на ім`я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
22. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 10.12.2019 № 1891ц позивача призначено на посаду прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України.
23. ОСОБА_1 успішно пройшов перші два етапи атестації та був допущений до наступного етапу - співбесіди.
24. Відповідно до протоколу № 6 засідання Шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року проведено співбесіди з метою виявлення відповідності прокурорів вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідно до зазначеного протоколу за результатами голосування за ухвалення рішення про успішне проходження атестації ОСОБА_1 за результатами голосування: "за" проголосували 0, "проти" - 6, ухвалене рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .
25. 12 грудня 2019 року Шостою кадровою комісією прийнято рішення № 19 "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Із зазначеного рішення вбачається, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності вимогам доброчесності, а саме наявності дисциплінарного провадження № 389дп-18 за фактом вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, під час якої ОСОБА_1, відповідно до візуального огляду патрульних поліцейських, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, травмував двох неповнолітніх осіб 2003 і 2005 р.н., за що жодна особа не понесла відповідальності.
26. Відповідно до висновку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15 червня 2018 року "Про відсутність дисциплінарного проступку" запропоновано закрити дисциплінарне провадження у зв`язку із відсутністю порушення ОСОБА_1 вимог законів чи підзаконних актів.
27. Відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 вересня 2018 року № 389дп-18 про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора Димитровського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 встановлено, що вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не підтверджено. Щодо неповідомлення про вчинення кримінального правопорушення його батьком ОСОБА_2, то зроблено висновок на підставі статті 63 Конституції України про те, що ОСОБА_1 мав право не свідчити про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце за участю його батька, тому ним не було порушено будь-яких законів та підзаконних актів. За результатами проведеної перевірки не отримано даних, які б підтверджували наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, дисциплінарне провадження щодо прокурора Димитровського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 було закрито.
28. В матеріалах справи наявні довідки про проходження таємної перевірки доброчесності № 2005 від 31.01.2017, №9115 від 07.08.2017, № 25/2-8886 РА-18 від 01.08.2018. Відповідно до викладених висновків ОСОБА_1 пройшов таємну перевірку доброчесності.
29. На підставі вказаного рішення кадрової комісії, наказом Генерального прокурора № 2106ц від 21.12.2019 позивача звільнено з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру" (у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) з 24 грудня 2019 року.
30. Не погодившись із зазначеним рішенням кадрової комісії та наказом про звільнення позивач звернувся до суду із позовом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
31. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
33. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року
№ 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
34. Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України Про прокуратуру кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури .
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру . Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Пункт 15 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX. Для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: