ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2023 року
м. Київ
справа № 727/6140/22
провадження № 51-2266 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 11 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022260000000102 від 1 квітня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського міського суду м. Чернівців від 7 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та із застосуванням ст. 69 цього Кодексу їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 000 грн, без застосування додаткового покарання. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_7 за попередньою змовою з Особою 1 та Особою 2, матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, з метою особистого збагачення організувала незаконне переправлення осіб через державний кордон України до Республіки Румунія за таких обставин.
У період часу з 5 по 11 квітня 2022 року ОСОБА_7 підшукала ОСОБА_8, якому на період дії правового режиму воєнного стану, встановленого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, забороняється виїзд за межі країни і котрий мав намір виїхати за межі території України поза пунктом пропуску за попередньо обумовлену суму грошових коштів у розмірі 4500 доларів США.
Надалі 11 квітня 2022 року близько 10:00 Особа 1 та Особа 2, діючи відповідно до вказівок ОСОБА_7, прибули на автозаправну станцію "PP-Oil" (далі - АЗС), розташовану на вул. Чернівецькій, 8 у с. Остриця Чернівецького району Чернівецької області, де зустрілися із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і обумовили обставини незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза пунктом пропуску за грошову винагороду.
Обговоривши деталі такого переправлення, перебуваючи на вищевказаній АЗС, Особа 2 у присутності Особи 1 у салоні автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", номерний знак НОМЕР_1, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 4500 доларів США як оплату за послугу незаконного переправлення останнього через державний кордон України в Республіку Румунія. Після цього Особа 1 та Особа 2 були затримані працівниками поліції.
Чернівецький апеляційний суд 11 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 задовольнив частково, вирок Шевченківського міського суду м. Чернівців від 7 вересня 2022 року скасував у частині призначеного покарання та ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332 КК України покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. На підставі статей 75, 76 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на строк 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення на касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги прокурор зазначає, що:
? суд апеляційної інстанції не врахував практики Верховного Суду та безпідставно призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України;
? ОСОБА_7 вчинила тяжкий злочин проти недоторканності державних кордонів України під час воєнного стану з метою сприяння особам в ухиленні від мобілізації з корисливих мотивів, її процесуальну поведінку під час досудового розслідування, а саме те, що ОСОБА_7 переховувалася від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим її було оголошено в розшук, а також визнав обставиною, яка обтяжує ОСОБА_7 покарання, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану,
? апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 активно не сприяла у розкритті кримінального правопорушення, а свою вину у скоєному злочині визнала лише під час судового розгляду.
Наголошує, що одні й ті ж пом`якшуючі обставини не можуть бути правовою підставою для одночасного застосування положень статей 69 і 75 КК України. Вважає, що оскаржене судове рішення не відповідає вимогам статей 94, 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора, просила призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, і кваліфікація її дій у касаційному порядку не оспорюються.
У касаційній скарзі доводи прокурора фактично зводяться до питання недотримання апеляційним судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і можливості застосування приписів ст. 75 КК України.
Так, статтею 413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Приписами статей 50, 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.