ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 755/1296/22
провадження № 51-2436км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого
2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040003443 від 29 листопада 2021 року,
за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
та жителя м. Київ, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та із застосуванням ст. 69 цього Кодексу призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки
з конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння 28 листопада 2021 року на території автомийки на вул. Райдужній, 25-А в м. Києві незаконно заволодів належним ОСОБА_9 автомобілем "Tesla Model S", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 945 700 грн, розпочав рух та біля будинку № 6 на просп. Визволителів спричинив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), внаслідок чого вищезазначений транспортний засіб став непридатним для використання, а його власнику завдано матеріальну шкоду на суму 835 910 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 залишив без задоволення, а скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнив частково, вирок Дніпровського районного суду
м. Києва від 08 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_6 змінив у частині призначеного покарання. На підставі статей 75, 76 КК України звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки. Також апеляційний суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), виключив із резолютивної частини вироку рішення про застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
? ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 289 КК України, який є особливо тяжким;
? непризначення ? ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність;
? суд апеляційної інстанції не спростував доводів апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69
КК України,
? апеляційний суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахувавши ті самі обставини, які враховані судом першої інстанції під час застосування ст. 69 цього Кодексу;
? ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419
КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 посилається на необґрунтованість скарги, просить залишити її без задоволення,
а оскаржену ухвалу апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу, просила
її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 і засуджений ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості
й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття,
які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається
не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання
- конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій,