Постанова
Іменем України
11 липня 2023 року
м. Київ
справа № 334/6363/21
провадження № 61-5765св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2023 року у складі судді Гнатюка О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що він із 07 серпня 2009 року до 30 липня 2021 року працював у Публічному акціонерному товаристві комерційному банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), а саме:
- у період із 07 серпня 2009 року до 05 серпня 2010 року на посаді заступника керівника Управління безпеки по Запорізькій області РУ,
- у період із 05 серпня 2010 до 23 лютого 2012 року на посаді заступника керівника департаменту безпеки по Запорізькому РУ. Направлення "Служба безпеки" ТО;
- у період із 23 лютого до 19 березня 2012 року на посаді головного експерта Управління безпеки в Південно-Східному РУ головного офісу;
- у період із 19 березня 2012 року до 30 липня 2021 року на посаді заступника керівника Управління безпеки в Південно-Східному РУ головного офісу.
Згідно з наказом ПАТ КБ "ПриватБанк" від 30 квітня 2021 року № E.17.U.0.0/4-6802287 "Про впровадження змін в організації виробництва і праці та в штатному розкладі банку" та наказу від 18 травня 2021 року № E.17.U.0.0/4-6861362 "Про внесення змін до наказу" посада, яку обіймав позивач підлягала скороченню на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Про проведення реорганізації та подальше скорочення на підставі зазначених наказів позивач дізнався 26 травня 2021 року, отримавши в системі електронного документообігу АТ КБ "ПриватБанк" "ПриватДок" персональне попередження "Про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівників" Е.28.0.0.0/3-6897556.
16 липня 2021 року через систему електронного документообігу
АТ КБ "ПриватБанк" "ПриватДок" позивач отримав "Персональне попередження про ознайомлення із вакантними посадами банку" Е.28.0.0.0/3-7062445, яким йому пропонувалось за електронним посиланням https://privatbank.ua/work перейти на офіційний сайт банку, де у загальному доступі ознайомитись з єдиним переліком вакансій для всіх здобувачів, що претендують на отримання роботи
в АТ КБ "ПриватБанк".
У період із 26 травня 2021 року та до дати звільнення позивача він подав 16 заяв про свій намір обійняти одну із вакантних посад оприлюднених на сайті банку, щоразу отримував відмову, як такий, що не пройшов "відбір". Після кожної відмови йому знов пропонувалось ознайомитись з іншими вакансіями, які необхідно відстежувати за посиланням https://privatbank.ua/work.
03 серпня 2021 року на домашню адресу позивача надійшов рекомендований лист із повідомленням, в якому була копія наказу від 30 липня 2021 року № Э.DN-УB-2021-7099534-п про його звільнення та вимога з`явитись до Управління кадрового діловодства банку у м. Дніпрі для отримання трудової книжки.
Цього ж дня він з`явився до Управління кадрового діловодства банку у м. Дніпрі, де і дізнався про відмову його переведення на жодну із вакантних на той час посад та пропозицією підписати наказ про звільнення не в день ознайомлення з ним,
а 30 липня 2021 року у день звільнення позивача.
Тож 30 липня 2021 року на підставі наказу № Э.DN-УB-2021-7099534-п позивача звільнено з посади заступника керівника Управління безпеки з економічної безпеки РП ГО Управління безпеки у Південно-Східному РУ напрямку "Служба безпеки" ГО, яку він обіймав протягом останніх 9 років, на підставі пункту 1
статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.
Зазначав, що станом на 30 липня 2021 року у день звільнення позивача, на офіційному сайті банку за посиланням https://privatbank.ua/work, лише
по м. Запоріжжя та Запорізькій області були в наявності 12 вакансій з термінами подачі резюме 18, 20, 31 серпня 2021 року, на які йому не запропоновано переведення.
Вважав, що його звільнення є незаконним та таким що відбулося із порушенням вимог трудового законодавства України.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 30 липня 2021 року № Э.DN-УB-2021-7099534-п про його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі на посаді заступника керівника Управління безпеки з економічної безпеки РП ГО Управління безпеки у Південно-Східному РУ напрямку "Служба безпеки" ГО; стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 30 липня 2021 року до дня ухвалення судового рішення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ "ПриватБанк" від 30 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7099534-п про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ КБ "ПриватБанк" на посаді начальника заступника керівника Управління безпеки з економічної безпеки РП ГО Управління безпеки у Південно-Східному РУ напрямку "Служба безпеки" ГО. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 831 637,80 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати
ОСОБА_1 в межах платежу за один місяць у розмірі 44 002,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що вимоги роботодавця про проходження позивачем процедур відбору та співбесід для заняття вакантних посад при скорочені його посади не є підтвердженням дотримання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2023 року у цій справі - залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на порушення вимог частини третьої
статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, банком не було запропоновано йому усі наявні вакантні посади в АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя
від 20 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі
№ 359/8899/17, від 24 липня 2019 року у справі № 607/2852/17, від 13 січня
2021 року у справі № 641/5023/17, від 31 травня 2021 року у справі
№ 640/13168/20, від 09 вересня 2021 року у справі № 640/11863/19, від 28 вересня 2021 року у справі № 825/3682/14, від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19, від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20. Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),
а саме, зазначено, що: суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1
частини третьої статті 411 ЦПК України).
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази
з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 із 07 серпня 2009 року до 30 липня 2021 року працював у ПАТ КБ "ПриватБанк", а саме:
- у період із 07 серпня 2009 року до 05 серпня 2010 року на посаді заступника керівника Управління безпеки по Запорізькій області РУ,
- у період із 05 серпня 2010 року до 23 лютого 2012 року на посаді заступника керівника департаменту безпеки по Запорізькому РУ. Направлення "Служба безпеки" ТО,
- у період із 23 лютого до 19 березня 2012 року на посаді головного експерта Управління безпеки в Південно-Східному РУ головного офісу,
- у період із 19 березня 2012 року до 30 липня 2021 року на посаді заступника керівника Управління безпеки в Південно-Східному РУ головного офісу.
Згідно з наказом ПАТ КБ "ПриватБанк" від 30 квітня 2021 року № E.17.U.0.0/4-6802287 "Про впровадження змін в організації виробництва і праці та в штатному розкладі банку" та наказу від 18 травня 2021 року № E.17.U.0.0/4-6861362 "Про внесення змін до наказу" посада, яку обіймав позивач підлягала скороченню на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду, можна за посиланням в інтернет-ресурсі https://privatbank.ua/work.
16 липня 2021 року через систему електронного документообігу
АТ КБ "ПриватБанк" "ПриватДок" позивач отримав "Персональне попередження про ознайомлення з вакантними посадами банку" № Е.28.0.0.0/3-7062445, яким йому пропонувалось за електронним посиланням https://privatbank.ua/work ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду.
У період із 26 травня 2021 року та до дати звільнення позивача він подав 16 заяв про свій намір обійняти одну із вакантних посад оприлюднених на сайті банку та щоразу отримував відмову як такий, що не пройшов "відбір". Після кожної відмови йому знов пропонувалось ознайомитись з іншими вакансіями, які необхідно відстежувати за посиланням https://privatbank.ua/work.
30 липня 2021 року на підставі наказу № Э.DN-УB-2021-7099534-п позивача звільнено з посади заступника керівника Управління безпеки з економічної безпеки РП ГО Управління безпеки у Південно-Східному РУ напрямку "Служба безпеки" ГО, яку він обіймав протягом останніх 9 років, за пунктом 1 статтею 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Підстава: наказ від 30 квітня
2021 року № E.17.U.0.0/4-6802287, наказ від 18 травня 2021 року № E.17.U.0.0/4-6861362 та перелік запропонованих вакантних посад станом на 16 липня
2021 року. У наказі про звільнення зазначено, що: "Працівнику було запропоновано вакантні посади за відповідною професією, спеціальністю та запропоновано переведення на іншу роботу у банку. Банком на момент створення цього наказу не отримано заяви зі згодою працівника про переведення, яка подається за умови та після успішного проходження процедури підбору та відбору на вакантну посаду (успішне проходження працівником процедури підбору та відбору підтверджується отриманням працівником пропозиції банку зайняти певну вакантну посаду). У разі отримання банком такої заяви працівника (після успішного проходження працівником процедури відбору) зі згодою про переведення на вакантну посаду до дати звільнення (включно), цей наказ про звільнення підлягає скасуванню".
Відповідно до довідки про заробітну плату і про доходи з 01 січня до 30 червня 2021 року від 28 липня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-21078/171 позивачу за травень та червень 2021 року нарахована заробітна плата у розмірі 83 604,13 грн (за травень - 41 635,60 грн., за червень - 41 950,53 грн). Відпрацьованих робочих днів у травні (18) та червні (20) 2021 року, всього - 38.
03 серпня 2021 року позивач отримав трудову книжку у зв`язку із розірванням трудового договору.
Правове обґрунтування
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва
і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення
з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,
в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно
з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва
і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.