Постанова
Іменем України
10 липня 2023 року
м. Київ
справа № 757/11526/19-ц
провадження № 61-597 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Костін Костянтин Миколайович,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду
від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О.,
Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна
із чужого незаконного володіння, в якому просила суд:
- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Скляренка О. М. (далі - державний реєстратор) від 16 жовтня 2019 року, індексний номер: 49178740,
про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоренко В. В. (далі - приватний нотаріус)
від 19 жовтня 2019 року, індексний номер: 49244544, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на вказану квартиру;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Марченко А. О. від 09 січня
2020 року, індексний номер: 50596569, про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності
за ОСОБА_4 на зазначену квартиру;
- витребувати від ОСОБА_4 на її користь квартиру
АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її племінник - ОСОБА_5 . Вона є єдиним спадкоємцем після смерті останнього.
У встановлений законом строк вона звернулася до приватного нотаріуса Матюхової Т. П. із заявою про прийняття спадщини після померлого племінника, проте 24 жовтня 2019 року приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі
їй свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, оскільки спадкове
майно (спірна квартира) зареєстроване за іншою особою, а саме
за ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 20 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Зазначала, що даний договір дарування квартири підроблений,
що підтверджується й архівною довідкою Київського державного нотаріального архіву від 27 лютого 2019 року № 527/01-17, з якої убачається, що за реєстровим номером 2094 від 20 серпня 2010 року не міститься запис про посвідчення договору дарування, за 20 серпня 2010 року відсутній
будь-який договір дарування квартири, за яким би дарувальником був ОСОБА_5 .
Указане стало підставою для звернення із заявою про вчинення злочину,
на підставі якої було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 березня 2019 року за № 12019100060001019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою
статті 190 КК України (шахрайство).
Позивач уважала, що спадкове майно вибуло з її володіння, як спадкоємця за законом після померлого ОСОБА_5, поза її волею, а тому підлягає витребуванню на її користь з незаконного володіння ОСОБА_4,
як останнього набувача. Крім цього, вважала, що рішення про державну реєстрацію права власності за попередніми набувачами є незаконними
і підлягають скасуванню.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд задовольнити
її вимоги.
17 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костін К. М., подав до Печерського районного суду міста Києва заяву про зміну предмета позову, в якій змінив предмет позову шляхом додавання позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 права власності
на спірну квартиру (а. с. 69-71, т. 2).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, витребування майна із чужого володіння, скасування рішень про державну реєстрацію, з урахуванням ухвали цього самого суду від 16 травня 2022 року про виправлення описки, задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування
за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення державного реєстратора Скляренка О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49178740 від 16 жовтня 2019 року, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2
на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення приватного нотаріуса Федоренко В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49244544 від 19 жовтня 2019 року, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення приватного нотаріуса Марченко А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50596569 від 09 січня 2020 року, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статті 215 ЦК України та встановлених обставин даної справи, договір дарування квартири від 20 серпня 2010 року, укладений між померлим ОСОБА_5 і ОСОБА_2, є підробленим. Тому вказаний договір дарування та наступні договори купівлі-продажу від 19 жовтня 2019 року (між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та від 09 січня 2020 року
(між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) є недійсними, оскільки
їх недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання цих правочинів недійсними судом не вимагається.
ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_5, заявила
про свій намір спадкувати майно померлого племінника, для чого звернулася до нотаріуса з відповідною заявою, але отримала відмову, тому суд зробив висновок про необхідність визнання за нею права власності
на спірну квартиру, оскільки іншого способу захисту та поновлення прав позивача на спірну квартиру, на думку суду, не існує.
Крім цього, суд дійшов висновку про витребування на її користь спірної квартири з володіння ОСОБА_4, оскільки майно вибуло з володіння позивача, як спадкоємця померлого власника, не з його волі і не з волі спадкодавця.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), у якій зазначено, що у разі визнання недійсним договору, що став підставою для ухвалення рішення про державну реєстрацію прав, потрібно одночасно заявляти вимогу про скасування цього рішення про державну реєстрацію прав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а відповідні рішення - скасуванню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року,
з урахуванням ухвали цього самого суду від 30 січня 2023 року
про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Витребувано від ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, пославшись на відповідні норми ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", врахувавши відповідні правові висновки Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, у тому числі, щодо застосування конкретного способу захисту порушеного права, вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача, як спадкоємця померлого власника, не з її волі, і не з волі спадкодавця, оскільки наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт підроблення договору дарування квартири
від 20 серпня 2010 року, укладеного між померлим ОСОБА_5
і ОСОБА_2 .
Оскільки спірна квартира була декілька разів відчужена різним особам, таке майно підлягає витребуванню в силу статті 388 ЦК України від останнього набувача, яким є ОСОБА_4, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, як такі,
що спростовуються матеріалами справи, зокрема доказами належного повідомлення ОСОБА_4 .
Разом із цим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку
про наявність підстав для скасування рішень про державну реєстрацію права власності за відповідачами, оскільки обраний позивачем
та застосований судом спосіб судового захисту не відповідає вимогам закону та є неефективним, так як у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно не є необхідним для відновлення права позивача.
Крім цього, суд першої інстанції, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на квартиру в порядку спадкування за законом, порушив вимоги статті 13 ЦПК України та вийшов за межі позовних вимог, оскільки
в останній заяві про зміну предмета позову, поданій 03 березня 2020 року, тобто у строки встановлені статтею 49 ЦПК України, а саме, до закінчення підготовчого судового засідання 23 березня 2021 року, позивач вимог про визнання за нею права власності на спірну квартиру не заявляла.
Апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є рідною тіткою померлого ОСОБА_5, виходив із того, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року
у справі № 754/7343/19 встановлено факт родинних відносин
(пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України) між ОСОБА_1
та ОСОБА_5, яке набрало законної сили. Відтак у суду першої інстанції не було підстав ставити під сумнів вказані обставини. Таких сумнівів
не було і в суду апеляційної інстанції. При цьому суд зазначив,
що розбіжність у написанні прізвища матері померлого ( ОСОБА_6 / ОСОБА_7 ) та дівочого прізвища позивача ( ОСОБА_6 ) виникла в результаті невірного перекладу з російської на українську мову
та не викликає сумнівів у їх родинних відносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: 1) судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 23 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано цивільну справу
№ 757/11526/19-ц із Печерського районного суду міста Києва. Відмовлено
у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання оскаржуваного рішення. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання судового рішення. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду
від 09 листопада 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, ухваленими внаслідок неповного дослідження обставин справи, без належної правової оцінки доказів
і доводів сторін, що призвело до істотного порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач неодноразово змінювала предмет позову. Останні зміни були подані 17 грудня 2021 року вже після закриття підготовчого засідання у справі, однак у порушення статті 49 ЦПК України суд першої інстанції прийняв заяву до розгляду.
Посилається на недоведеність родинних відносин між позивачем
та померлим ОСОБА_5 . При цьому приватним нотаріусом
Матюховою Т. П. було відмовлено позивачу для закликання
її до спадкоємства, оскільки відсутня безспірна можливість підтвердити
її родинні відносини з померлим. Зазначеного суд апеляційної інстанції
не врахував.
Застосовані апеляційним судом норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду не підлягали застосуванню у даних правовідносинах, оскільки позивач не є особою,
яка отримала свідоцтво про право на спадщину, а отже, не може бути визнана законним власником спірного нерухомого майна й не може витребовувати у неї квартиру.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив
на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката
Костіна К. М., в якому вказується, що доводи касаційної скарги
є безпідставними, оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що після винесення апеляційним судом постанови у даній справі, незаконним шляхом був знятий арешт із спірної квартири Сквирською сільською радою Київської області та перереєстровано її на іншу особу,
яка в свою чергу, наклала заборону на її відчуження.
У зв`язку з цим, описова частина відзиву містить прохання про винесення окремої ухвали та направлення її до правоохоронних органів для перевірки та оцінки вчинених дій по уникненню виконання судових рішень зі сторони ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Щодо обраного позивачем способу судового захисту
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя,
а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права,
яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав
та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором,
та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право
або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду
та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права
чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження