ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2023 року
м. Київ
справа № 520/28624/21
адміністративне провадження № К/990/937/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Кашпур О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/28624/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Волочнюка Михайла Олександровича
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (головуючий суддя: Зоркіна Ю.В.)
і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року (головуючий суддя: Бегунц А.О., судді: Мельнікова Л.В., Курило Л.В.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - "ГУ ДСНС у Харківській області"), у якому просив суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ДСНС у Харківській області, оформлене листом Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 22 листопада 2021 року №65010-4668/65131 "про надання відповіді" щодо ненарахування та невиплати компенсації за неотримані предмети форменого одягу під час проходження служби;
- зобов`язати ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію за неотримані предмети форменого одягу під час проходження служби в МНС України та ДСНС України з 10 вересня 2009 року до 12 липня 2021 року.
Ухвалою від 14 січня 2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви в порядку, визначеному статтею 123 Кодексі адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року, позов повернуто позивачеві, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ГУ ДСНС у Харківській області подало до Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу окружного суду і постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ОСОБА_1 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву ОСОБА_1 з огляду на те, що він пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою про компенсацію за неотримані предмети форменого одягу під час проходження служби в МНС України та ДСНС України з 10 вересня 2009 року до 12 липня 2021 року, позаяк при звільненні зі служби цих коштів позивач не отримав.
Позивач був звільнений зі служби 12 липня 2021 року відповідно до наказу від 12 липня 2021 року №289 о/с, а до суду з цим позовом звернувся 30 грудня 2021 року.
Своє право отримати указану компенсацію ОСОБА_1 обґрунтовує положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У цьому контексті Суд зауважує, що за змістом частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом другим частини першої статті 9-1 указаного Закону також передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою від 16 березня 2016 року №178 Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі також - "Порядок №178").
За змістом пункту 3 указаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.
Водночас грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
З системного аналізу указаних правових норм вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно гарантується державою, після звільнення військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов`язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою.
Подібна правова позиція стосовно тлумачення наведених норм уже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у пункті 43 постанови від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17.