ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2023 року
м. Київ
справа №818/1793/18
провадження № К/9901/27229/19
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Калашнікової О. В., Коваленко Н. В., Мельник-Томенко Ж. М., Рибачука А. І., Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (судді: Кононенко З. О., Бегунц А. О., Калиновський В. А.), ухвалену за наслідками розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі № 818/1793/18 та
в с т а н о в и в:
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Сумське ОУПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Сумського ОУПФУ щодо відмови в перерахуванні пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) відповідно до статті 59 Закону України [від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ] "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ);
- зобов`язати Сумське ОУПФУ з 1 жовтня 2017 року здійснити відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку;
- визнати дискримінаційними дії Сумського ОУПФУ при вирішенні звернення ОСОБА_1 від 26 березня 2018 року щодо перерахунку пенсії.
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 13 червня 2018 року позов задовольнив частково:
- визнав протиправними дії Сумського ОУПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ;
- зобов`язав Сумське ОУПФУ відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку;
- у задоволенні вимог в частині визнання дій при вирішенні звернення дискримінаційними - відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2018 року скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 818/1793/18; ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначив, з-поміж іншого, що частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 1 жовтня 2017 року, визначала одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 1 жовтня 2017 року [згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"], передбачає, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
На основі наведено апеляційний суд виснував, що Законом України [від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII] "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Зазначив також, що частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Це право виникає у зазначених осіб лише за сукупності трьох умов : 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Тож апеляційний суд зазначив, що позаяк ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 6 січня 1987 року по 10 квітня 1987 року не під час проходження дійсної строкової служби, то він не відповідає всім критеріям, наявність яких дає право на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ. З цих міркувань апеляційний суд вважав, що Сумське ОУПФУ правомірно відмовило у перерахунку пенсії, оскільки положення частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" на позивача не поширюються.
Верховний Суд (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) ухвалою від 23 листопада 2018 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року.
2. ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.
Заявник переконував, що відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону №796-XII правове регулювання щодо обчислення пенсії по інвалідності не поширюється на військовослужбовців із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим вони отримують пенсію "у три рази нижчу, ніж солдати строкової служби", що порушує його конституційні права, визначені частиною першою статті 9, частинами першою, другою статті 24 Конституції України.
За наслідками розгляду конституційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII Конституційний Суд України (Другий Сенат) ухвалив Рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019, яким: (1) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; (2) вирішив, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Після того, 6 травня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 818/1793/18 за виключними обставинами. Підставою для звернення з цією заявою було Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019, внаслідок якого словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в частині третій статті 59 Закону № 796-XII, більше не впливає на визначення категорії військовослужбовців, які мають право на відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 серпня 2019 року (справа № В/851/5/19) заяву ОСОБА_1 задовольнив частково: скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 818/1793/18; апеляційну скаргу Сумського ОУПФУ задовольнив частково: рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 818/1793/18 скасував; позов ОСОБА_1 до Сумського ОУПФУ задовольнив частково: зобов`язав Сумське ОУПФУ провести з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019.
У цьому зв`язку зазначив, що з 25 квітня 2019 року Сумське ОУПФУ допустило протиправну бездіяльність, коли не перерахувало пенсію позивача за заявою від 26 березня 2018 року відповідно до статті 59 Закону № 796-XII, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
4. Відтак у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (справа № В/851/5/19), у якій просить скасувати цю постанову та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 818/1793/18.
На його думку, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 і підхід цього суду призводить до неефективності (втрати сенсу) заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Верховний Суд ухвалою від 7 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Підстави передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
5. 24 квітня 2023 року Верховний Суд (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду; далі - Колегія суддів) постановив ухвалу, якою передав справу № 818/1793/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У цій ухвалі Колегія суддів порушила питання про відступ від правового висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для забезпечення можливості перегляду судового рішення за виключними обставинами для особи, за конституційною скаргою якої закон був визнаний неконституційним.
Обґрунтовуючи свою позицію Колегія суддів нагадала, що об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 висловила позицію, за якою положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення", про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма, за текстом постанови від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством. Відтак в тій постанові зазначено, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, описаний підхід об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України був застосований також під час розгляду інших справ у Верховному Суді (приміром, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 808/578/17, від 2 березня 2021 року у справах № 803/376/17 та № 806/897/17).
Колегія суддів нагадала також, що були спроби відступити від цього правового висновку, однак вони не досягли очікуваного - для ініціаторів цього процесу - результату. У цьому контексті згадалася справа № 805/1312/16-а. Її особливістю, за текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, було те, що заявником у тій справі була особа (Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торговий дім "Еко-вугілля України"), за конституційною скаргою якої закон був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)2020). Але за наслідками перегляду судового рішення в тій справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу від 22 грудня 2022 року, у якій зазначила про те, що не має підстав для відступу від правової позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.
Тож дотримуючись існуючої позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 805/1312/16-а виходила з того, що постанова Верховного Суду від 20 листопада 2018 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулося ТОВ "Торговий дім "Еко-вугілля України", є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Колегія суддів в ухвалі від 24 квітня 2023 року підкреслила, що підхід, який сформувала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з наведеної нормативної підстави у зв`язку із тим, що рішення не підлягали виконанню. І ці висновки однаково стосуються усіх заявників, зокрема авторів конституційної скарги.
За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, якщо дотримуватися такого самого підходу під час розгляду й цієї справи [№818/1793/18], то ОСОБА_1 слід було б відмовити у перегляді постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року на підставі до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України (зважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019), тому що зазначеним судовим рішенням йому теж відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Однак Колегія суддів не поділяє означеного підходу, надто коли це стосується особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким встановив неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, судове рішення у якій ця особа відтак просить переглянути за виключними обставинами.
З цих мотивів, як можна зрозуміти, й була постановлена ухвала від 24 квітня 2023 року, якою пропонується відступити від висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, та підтриманого, зокрема, у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а в частині застосування цього правового висновку до особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення і визнав застосований у судовому рішенні закон неконституційним.
Для цього Колегія суддів вважала за необхідне навести додаткові аргументи, окрім тих, які вже були предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 805/1312/16-а (щодо заяви ТОВ "Торговий дім "Еко-вугілля України" про перегляд судового рішення за виключними обставинами). З цією метою в ухвалі від 24 квітня 2023 року висвітлені доктринальні підходи до розуміння механізму перегляду судового рішення за виключними обставинами на підставі заяви особи, за конституційною скаргою якої закон визнаний неконституційним, а також описаний досвід інших країн Європи, у яких перегляд остаточних судових рішень на підставі рішення Конституційного Суду, яким констатується неконституційність застосованого судом закону, передбачає диференційований підхід у контексті виду судочинства, де такий перегляд є допустимий, а також кола осіб, які можуть мати право на цей перегляд.
У такий спосіб Колегія суддів переконує, що перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, є способом забезпечення ефективності інституту конституційної скарги, який не є життєздатним, якщо не матиме продовження в механізмі перегляду судових рішень за виключними обставинами. За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, особа, яка виграла процес за конституційною скаргою, не отримає від самого лише визнання оскаржуваного положення закону неконституційним відновлення своїх прав, якщо не буде переглянуте в порядку загальної юрисдикції судове рішення, яке стало підставою звернення до Конституційного Суду України.
У цьому зв`язку Колегія суддів проводить також паралелі зі зверненням до Європейського суду з прав людини, рішення якого теж є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами (пункт 3 частини п`ятої статті 361 КАС України). Та попри єдиний механізм перегляду остаточних судових рішень, закріплений національним законодавством, як наголошується в ухвалі від 24 квітня 2023 року, рішення Конституційного Суду України, на противагу рішенню Європейського суду з прав людини, не спричиняють перегляду судових рішень й причиною цьому, з погляду Колегії суддів, є існуюче обмежувальне тлумачення об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, суть якого написана вище.