УХВАЛА
05 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/14489/20
Провадження № 12-26гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкача І. В.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 910/14489/20
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023(головуючий суддя Корсак В. А., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 (суддя Гулевець О. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
про зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", відповідач, скаржник), у якому просило зобов`язати НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024 (далі - договір від 01.01.2019) та включення таких послуг за цим договором до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
2. Позивач стверджує, що всупереч умовам укладеного між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та НЕК "Укренерго" договору від 01.01.2019 відповідач нараховує до сплати плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та включив їх до рахунку-фактури № 0140-02024/04/08/2020 від 04.08.2020 та акта приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 на суму 5 076 319,00 грн.
3. Згідно з аргументами позивача встановлення обов`язку оплати експортерами тарифу на передачу електричної енергії та послуг диспетчерського обслуговування відбулось відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" (далі - постанова № 360).
4. За доводами позивача, накладення зобов`язання на експортерів щодо оплати тарифу на передачу електричної енергії та послуг диспетчерського обслуговування призводить до зростання вартості експортованої електричної енергії, що призводить до втрати конкурентоспроможності всіх учасників ринку електричної енергії України на європейському ринку, включаючи позивача. Позивач вважає, що це суперечить положенням частини першої статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
5. У цьому контексті позивач вказує на можливі наслідки, які можуть виникнути, оскільки він не погоджується з нарахуванням плати за послуги передачі обсягів експортованої електричної енергії. Ці наслідки, визначені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 "Про затвердження Правил Ринку", можуть включати застосування до позивача статусу "переддефолтний" та, як наслідок, статусу "дефолтний" у випадку несплати послуг з передачі електричної енергії. Це фактично може позбавити позивача можливості брати участь на ринку електичної енергії та ставить під загрозу виконання позивачем обов`язків перед контрагентами.
6. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.06.2021 позовні вимоги задовольнив повністю. Зобов`язав НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором від 01.01.2019 та включення таких послуг за цим договором до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Рішення мотивовано так.
7. Суд установив, що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного сторонами договору від 01.01.2019.
8. При цьому суд першої інстанції врахував, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови № 360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.
9. Також суд зазначив, що ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони цього Договору на відповідність його умовам. У межах реалізації вищезазначених повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
10. Окрім цього, суд першої інстанції у своєму рішенні висвітлив позицію, викладену в рішенні Суду Європейського Союзу від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v Slovak Republic", щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу від 06.06.2003 стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії (далі - Директива 2003/54/ЄС), який встановив, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.
11. Господарський суд міста Києва враховуючи, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, виснував про неправомірність дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії.
12. Також суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов`язання НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 та включення таких послуг за цим договором до первинних документів, відповідає ефективному засобу захисту.
13. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.01.2023 вказане рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 залишив без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком Господарського суду міста Києва щодо відсутності положень у чинному законодавстві України та умовах договору від 01.01.2019, які надавали б право відповідачу нараховувати плату за послуги з передачі при здійсненні експорту.
15. Північний апеляційний господарський суд також погодився з висновками суду першої інстанції про порушення міжнародних зобов`язань України шляхом нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії. Зокрема, як і суд першої інстанції, в обґрунтування цього висновку посилався на статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, рішення Суду Європейського Союзу від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v Slovak Republic" та висновок Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
16. Також апеляційний суд визнав правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушені права позивача можуть бути захищені судом у визначений ним спосіб, який є ефективним, тобто спрямованим на реальний захист та відновлення порушеного права.
17. Відхиляючи доводи відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції рішення Суду Європейського Союзу від 06.12.2018 у
справі № С-305/17, Директиви 2003/54/ЄС, статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та статті 31 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.
18. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023, НЕК "Укренерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 05.04.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі № 910/14489/20.
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 24.05.2023 передав справу № 910/14489/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
21. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
22. У справі № 910/9627/20 на розгляді суду перебували позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (далі - АТ "ДТЕК Західенерго") до НЕК "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії на експорт за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 № 0424-02013 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
23. 03.08.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову про залишення без змін судових рішень попередніх інстанцій, які повністю задовольнили ці позовні вимоги, аргументуючи судові рішення тим, що, незважаючи на укладення сторонами договору на умовах оплати послуг з передачі електроенергії повністю, позивач не повинен оплачувати за послуги з постачання в частині транспортованої на експорт електроенергії, бо умовами договору прямо не визначено, що має оплачуватися послуга з постачання електроенергії, яка експортується. Тому дійшли висновку про невідповідність тарифу на послуги з постачання електроенергії з урахуванням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховною Радою України, висновки про застосування якої викладено в повідомленні Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 28.05.2020 про недоліки формування Україною тарифу на послуги з постачання (транспортування) електроенергії відповідно до Порядку встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 585 та від Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 586. Судові рішення також мотивовані рішенням Суду Європейського Союзу від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v Slovak Republic" як джерелом права національної правової системи України.
24. Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про застосування норм права, зокрема виснувала, що згідно із частиною одинадцятою статті 2 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII) суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Законуберуть до уваги правозастосовчу практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу, практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті. Зважаючи на те, що за приписами пункту b) статті 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Секретаріат спостерігає за виконанням сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів, значення мають висновки Секретаріату, які містять оцінку виконання сторонами Договору своїх зобов`язань за ним. Те, що наведеною вище нормою передбачено подання Секретаріатом щорічних звітів Раді Міністрів, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 цього Закону, та застосування положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства судами. Рішення Суду Європейського Союзу належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 цього ж Закону. Подібно до практики застосування рішень Європейського суду з прав людини врахуванню підлягають принципи, що випливають з його рішень у подібних питаннях, навіть якщо вони стосуються інших держав.