УХВАЛА
5 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/4756/21
Провадження № 12-28гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Державного концерну "Укроборонпром"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 (суддя Ковтун С. А.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (головуючий суддя Поляков Б. М., судді Грек Б. М., Гарник Л. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс"
до Державного концерну "Укроборонпром",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Київський державний завод "Буревісник",
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 24.01.2020 № 3/р
та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФ Інвест"
до Державного концерну "Укроборонпром",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Київський державний завод "Буревісник",
про визнання протиправним та скасування наказу від 14.02.2020 № 37,
УСТАНОВИЛА:
1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Купер Прайс" (далі - ТОВ "Купер Прайс") звернулося до Державного концерну "Укроборонпром" (далі - Відповідач, Концерн) з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Концерну від 24.01.2020 № 3/р "Про результати контролю окремих питань діяльності Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник".
2. У травні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІФ Інвест" (далі - Позивач, ТОВ "СІФ Інвест") звернулося до Концерну з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Концерну від 14.02.2020 № 37 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного концерну "Укроборонпром" від 17.10.2018 № 362" (далі - Наказ).
Свої позовні вимоги ТОВ "СІФ Інвест" мотивувало тим, що цей Наказ унеможливлює виконання ним власних зобов`язань за договором № 40-92 від 29.03.2018 про будівництво житлового комплексу, укладеного між Державним підприємством "Київський державний завод "Буревісник" (далі - Завод) та Позивачем, а також додатковою угодою до вказаного договору.
3. На стадії відкриття провадження за вказаними позовами до участі у справі було залучено Завод як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 задоволено клопотання Позивача та зазначені позови об`єднані в одне провадження.
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відмовлено у позові ТОВ "Купер Прайс" до Концерну про визнання протиправним та скасування його розпорядження від 24.01.2020 № 3/р "Про результати контролю окремих питань діяльності Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник".
Задоволено позов ТОВ "СІФ Інвест" до Концерну; визнано незаконним та скасовано Наказ.
6. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в рамках процедури банкрутства Заводу комітетом кредиторів проведено конкурс з відбору інвесторів для участі у відновленні платоспроможності Заводу, за результатами якого обрано ТОВ "СІФ Інвест", з яким Завод уклав договір про будівництво житлового комплексу на частині території Заводу з метою погашення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.
Враховуючи, що ТОВ "СІФ Інвест" є стороною вказаного договору будівництва, зупинення процедури списання майна на підставі Наказу безпосередньо пов`язана з можливістю досягнення цим товариством результатів (благ), у тому числі матеріальних, що перебувають у сфері правового регулювання договору.
Суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивував своє рішення тим, що списання об`єктів державної власності здійснюється у спосіб, передбачений Порядком списання об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 (далі - Порядок), відповідно до якого компетенція Концерну обмежується прийняттям одного з рішень: надання згоди на списання майна, або про відмову в наданні такої згоди. Спірним Наказом визнано таким, що втратив чинність наказ, яким надано згоду на списання майна з посиланням на закінчення строку проведення списання майна (майно підлягало списанню у строк до 01.10.2019). Визнаючи незаконним та скасовуючи цей Наказ, суд першої інстанції виснував, що недодержання строку списання, встановленого наказом Концерну для списання цього майна, не зумовлює зміну підстав для списання майна та не наділяє Концерн правом зміни попередньо прийнятого рішення.
Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність підстав для їх задоволення.
7. Північний апеляційний господарський суд переглянув це рішення за апеляційною скаргою Концерну в частині задоволення позовних вимог ТОВ "СІФ Інвест" та постановою від 07.02.2023 залишив рішення у цій частині без змін, погодившись з висновками місцевого господарського суду.
8. У березні 2023 року Концерн звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 в частині задоволення позовних вимог ТОВ "СІФ Інвест", ухвалити нове рішення в цій частині, яким у цьому позові відмовити повністю.
9. Як на підставу касаційного оскарження Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у правовідносинах із уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі та у взаємозв`язку з частиною першою статті 4 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", частиною першою статті 212 ЦК України, положеннями Порядку, що є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
10. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності" у правовідносинах банкрутства у процедурі розпорядження майном; на думку Скаржника, перебування Заводу у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном унеможливлює списання його основних фондів (нерухомого майна).
11. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій мали застосувати до спірних правовідносин частину першу статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), положення абзацу другого пункту 5 та абзацу другого пункту 7 Порядку, оскільки з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до частини першої статті 311 ГПК України.
12. Також Скаржник вважає, що суди не дослідили умови договору будівництва, тому дійшли передчасного висновку про порушення законного інтересу Позивача, отже суди всупереч частинам першій та п`ятій статті 236 ГПК України ухвалили рішення, які не є обґрунтованими.
13. Ухвалою від 07.04.2023 КГС ВС відкрив провадження за касаційною скаргою, а ухвалою від 06.06.2023 передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, оскільки вважає, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування частини другої статті 7 КУзПБ під час розгляду вимог, які не підлягають вартісній оцінці, до органу, уповноваженого управляти майном боржника, який є учасником справи про банкрутство щодо майна боржника.
14. Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує, що відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Концерн є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до складу якого входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу.
Концерн не є суб`єктом владних повноважень, не належить до органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту та інших органів, предметна підсудність щодо яких передбачена статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України.
15. Також колегія суддів КГС ВС звертає увагу на те, що Завод є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, що перебуває в управлінні Концерну.
Майно Заводу є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Контроль за ефективністю використання, збереження та обліком закріпленого за Заводом майна здійснює Концерн. Списання з балансу Заводу не повністю амортизованих основних фондів здійснюється за згодою Концерну.
16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 порушено провадження у справі № 15/175-б про банкрутство Заводу.
17. КГС ВС в своїй ухвалі вказує, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, пунктами 2, 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
18. Колегія суддів КГС ВС зазначає, що вказана норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.