У х в а л а
6 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 201/10234/20
Провадження № 14-79звц22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) про скасування ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2023 року щодо стягнення штрафу (далі - заява)
у справі за заявою про відшкодування моральної шкоди та
в с т а н о в и л а :
у жовтні 2020 року заявник на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" звернувся до суду із заявою про стягнення 1 500 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним арештом, здійсненим 29 липня 2010 року.
17 грудня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська постановив ухвалу про повернення позовної заяви.
1 березня 2021 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
8 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову про залишення без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій.
11 січня 2023 рокуВелика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою залишила без розгляду заяву заявника про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами, стягнула із заявника в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 744 грн 30 коп. Аргументувала тим, що заявник у процесуальних документах використав щодо складу суду принизливі, глумливі, образливі висловлювання, які є виявом очевидної неповаги до честі, гідності суддів, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
14 червня 2023 року заявник подав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 130/0/255-23 від 19 червня 2023 року). Просить скасувати ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2023 року. Мотивував так:
- у цій ухвалі перелічені декілька обставин, але незрозуміло, "яка саме з них слугує краплею, що переповнила терпіння ОСОБА_2";
- у Верховного Суду є "всі докази поважності використання заявником усіх законних засобів, включно з художніми, захисту своїх порушених прав";
- Верховний Суд "багаторазово офіційно повідомляє" про неможливість використання нецензурних слів "жодним з відомих людству способів". "Це дійсно неможливо, бо за чинним законодавством нецензурних слів та висловів в України принципово не може бути, а цензура заборонена";
- есе заявника "Звертаючись до джерел" (про наявність лайливих і нецензурних виразів у якому Велика Палата Верховного Суду згадала в ухвалі від 11 січня 2023 року) "є невід`ємною складовою його книги "Про суще", офіційно виданої у 2008 році"; "примірники цієї книги зберігаються у найвідоміших і найповажніших книгосховищах України та світу";
- сприйняття суддями вказаного есе "очевидно було спотвореним профаними релігійними забаганками, що унеможливлювали об`єктивну оцінку сакрального характеру лексики цих текстів, що ґрунтувалися на дохристиянському хтонічному тлі". Тому обмеження свободи думки та слова заявника було протиправним;
- суд, постановляючи ухвалу від 11 січня 2023 року, "очевидно мав відомості про нецензурні слова, а при відповідях на запити заявника про них повідомляє, що таких відомостей немає";
- "заявник завжди казав правду, що особливо яскраво висвітлює цитування ним есе "Звертаючись до джерел". Але сучасне суспільство, а особливо владні структури, включно з судами, настільки звикло до брехні, перекручень та свідомої неправди, що найчистіші джерела, зокрема, мовні, вважає для себе отрутою";
- "діяльність ВС … суперечить дуже давній культурній традиції пріоритету сакрального над профанним та сучасній мовленнєвій культурі, включно з досягненнями семіотики, якими заявник володіє, фахово користується та розвиває і які взагалі не досяжні юристам";
- оформлення ухвали від 11 січня 2023 року не відповідає вимогам процесуального закону, а склад суду, який її постановив є неналежним, бо "безперервно змінювався навіть кількісно, що прямо суперечить такій засаді судочинства, як незмінність складу суду";
- для розгляду заяви треба витребувати справу з суду першої інстанції, який її розглядає; крім того, "істотним для даної заяви є правильне вирішення питання про правдивість усіх учасників відповідного розгляду".
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її заявнику.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.