У х в а л а
6 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 447/850/23
Провадження № 14-76зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) від 14 червня 2023 року про постановлення окремої ухвали (далі - заява) щодо судді Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_2 за порушення норм права
у справі за позовом заявника до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та
в с т а н о в и л а:
у березні 2023 року заявник звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди.
31 березня 2023 року Миколаївський районний суд Львівської області постановив ухвалу, згідно з якою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.
11 травня 2023 року Миколаївський районний суд Львівської області постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.
14 червня 2023 року заявник подав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 138/0/255-23 від 20 червня 2023 року), датовану 7 червня 2023 року. Просив постановити окрему ухвалу щодо судді Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_2 за порушення норм права. Мотивував так: 2 травня 2023 року заявник отримав судову повістку про його виклик до судове засідання 11 травня 2023 року, а за день до цього засідання подав заяву про розгляд справи без його участі; проте вже 20 травня 2023 року заявник отримав повістку про його виклик на судове засідання 8 червня 2023 року; суддя не постановив і не направив заявникові ухвалу з приводу "нерозгляду справи", призначеної на 11 травня 2023 року, і призначення її розгляду на 8 червня 2023 року, чим порушив норми процесуального права.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її заявнику.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04,§ 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина перша та десята статті 262 ЦПК України).
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом належного реагування на порушення законності, а також виявлення причин і умов, що цьому сприяли, саме під час судового розгляду. Тобто суд може постановити окрему ухвалу за наявності у нього на розгляді конкретної справи, зокрема, у разі виявлення порушень, допущених судом нижчої інстанції під час її розгляду (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справах № 447/849/23, № 447/848/23, № 447/2831/22 і № 447/3172/22, від 12 червня 2023 року у справах № 447/2833/22, № 447/851/23 і № 447/2831/22, від 13 червня 2023 року у справі № 447/2834/22, від 14 червня 2023 року у справах № 447/2835/22 і № 447/855/23, від 15 червня 2023 року у справах № 447/2827/22 і № 447/853/23, від 20 червня 2023 року у справах № 447/2828/22 і № 447/2861/22, від 22 червня 2023 року у справах № 447/856/23, № 447/854/23 і № 447/2835/22).