ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 127/12269/20
провадження № 51-1602км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2022 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019240000001042, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК, та виправдано.
Вінницький апеляційний суд скасував вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 та ухвалив свій вирок
від 13 грудня 2022 року, яким ОСОБА_6 визнав винним і призначив покарання за ч. 1 ст. 190 КК у виді двох років обмеження волі; за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим призначив остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у закінченому замаху на підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, та заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинених за наступних обставин.
Так, старшим слідчим СВ Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12019020040001548 від 10 грудня 2019 року за ч. 1 ст. 185 КК за фактом крадіжки продуктів харчування та пляшки горілки "Прайм" з магазину " К-Маркет" ТОВ-НВП "Аргон".
Причетним до вчинення цього кримінального правопорушення виявився ОСОБА_11, якого було викликано для проведення слідчих дій.
У зв`язку з цим ОСОБА_11 звернувся за правовою допомогою до адвоката Вінницької обласної колегії адвокатів ОСОБА_6, якому відповідно до рішення № 2 від 05 вересня 2005 року Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури видано свідоцтво № 461 від 05 вересня 2005 року на право заняття адвокатською діяльністю.
З 10 по 20 грудня 2019 року ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_11, розуміючи, що останній йому довіряє як професійному адвокату, до якого звернувся за правовою допомогою, створив у нього враження обов`язковості надання слідчому СВ Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_12 грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, як єдиної можливості прийняття рішення слідчим на його користь, на що ОСОБА_11 погодився.
При цьому ОСОБА_6, підбуривши ОСОБА_11 до надання неправомірної вигоди, переконував останнього, що вищезазначені грошові кошти він має передати йому, а той у свою чергу - слідчому ОСОБА_12, саме до прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності, з метою отримання гарантій за позитивне рішення на користь останнього.
Таким чином ОСОБА_6 своїми умисними діями створив умови, за яких потерпілий був упевненим, що тільки передача ним коштів службовій особі поліції є запорукою прийняття рішення на його користь.
11 січня 2020 року приблизно о 12:00 год. ОСОБА_6, діючи умисно, перебуваючи неподалік свого офісу за адресою: АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_11 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 23 967,7 грн, для її подальшого надання слідчому СВ Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_12 за непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, які ОСОБА_6, не маючи наміру передавати службовій особі, привласнив.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 було висунуто обвинуваченняза ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК і в подальшому прокурор його не змінював. Вказує, що апеляційний суд вийшов за межі висунутого обвинувачення та апеляційних вимог,збільшив обвинувачення ОСОБА_6,кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК, чим погіршив становище обвинуваченого. Крім того, посилаючись на висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року в справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917кмо20), вважає, що всі докази обвинувачення, якими апеляційний суд обґрунтував вирок, є недопустимими в зв`язку з недотриманням належної правової процедури щодо визначення органу досудового розслідування. На думку захисника, в постанові прокурора від 09 квітня 2020 року про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу досудового розслідування не відображено і не надано оцінки досудового розслідування кримінального провадження СУ ГУНП у Вінницькій області як неефективного
і не наведено відповідних мотивів, не зазначено, які норми кримінального процесуального закону порушено СУ ГУНП у Вінницькій області при здійсненні досудового розслідування. При цьому звертає увагу на час, протягом якого кримінальне провадження перебувало на досудовому розслідуванні СУ ГУНП у Вінницькій області (з 16 березня 2020 року по 09 квітня 2020 року), і визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, лише 09 квітня 2020 року. Вказує на те, що дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій були отримані з порушенням належної правової процедури, а тому згідно зі ст. 86 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд не мав права використовувати такі докази при ухваленні вироку. Мотивує тим, що досудове розслідування кримінального провадження поводилось ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, а дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій були надані слідчим суддею Вінницького апеляційного суду. При цьому, як зазначає захисник, усі клопотання в межах кримінального провадження розглядались слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Крім того, вказує, що сторона захисту з посиланням на наказ директора ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування" № 122
від 18 листопада 2019 року зверталась до суду касаційної інстанції з клопотанням про передачу матеріалів провадження, які стосувались обрання запобіжного заходу, з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до Вінницького міського суду Вінницької області і їй було відмовлено ухвалою
від 20 січня 2020 року з тих підстав, що орган досудового розслідування кримінального провадження знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 28.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6, захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просили касаційну скаргу задовольнити, скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Крім того, захисникОСОБА_7 висловив додаткові доводи, вказавши, зокрема, про порушення апеляційним судом вимог ст. 91 КПК і не встановлення мотиву, мети та способу підбурювання до надання неправомірної вигоди.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує, що внаслідок недотримання належної правової процедури щодо визначення органу досудового розслідування всі без виключення докази обвинувачення є недопустимими.
З цими доводами колегія суддів касаційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції визнав докази, одержані в ході досудового розслідування, недопустимими, мотивуючи тим, що вони зібрані неуповноваженими особами (органом) та з порушенням установленого законом порядку.
При цьому суд першої інстанції встановив порушення прокурором належної правової реалізації повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, і зазначив, що рішення про передачу здійснення досудового розслідування Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Хмельницькому, було прийнято без будь-яких на те підстав та без жодної мотивації.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду, про те, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 визначено слідчий орган і групу прокурорів у відповідності до вимог КПК, докази зібрані уповноваженою особою з дотриманням процедури, передбаченої цим Кодексом, а тому послідуючі процесуальні дії та здобуті докази є допустимими.
Так, за даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62019240000001042 від 20 грудня 2019 року Територіальне Управління ДБР, розташоване у м. Хмельницькому, розпочало кримінальне провадження за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК. Як зазначено в короткому викладі обставин кримінального правопорушення, адвокат колегії адвокатів Вінницької області ОСОБА_6, діючи умисно, за попередньою змовою зі старшим слідчимКиївського ВП Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій областіОСОБА_10, виступаючи пособником останнього,висунув ОСОБА_11 вимогу про передачу йому неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США для подальшого надання вказаних коштів слідчому за непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності.
Постановою начальника Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального Управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_13 від 20 грудня 2019 року визначено слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування вказаного кримінального провадження, а постановою заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_14 від 21 грудня 2019 року - призначено групу прокурорів, склад якої змінено прокурором Вінницької області ОСОБА_15 відповідно до постанови від 24 грудня 2019 року.
Цим органом досудового розслідування здійснено у кримінальному провадженні слідчі та інші процесуальні дії, зокрема, огляд та вручення грошових коштів ОСОБА_11, затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, - ОСОБА_6, обшук службового кабінету, яким користувався слідчий ОСОБА_16, призначення судово-технічної експертизи та проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Постановою заступника начальника відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_17 від 16 березня 2020 року з посиланням на ч. 1 ст. 216 КПК визначено підслідність у кримінальному провадженні № 62019240000001042 від 20 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК, за СУ ГУНП у Вінницькій області.
Поряд з тим, у цій постанові від 16 березня 2020 року зазначалось, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6, виступаючи пособником слідчого поліції ОСОБА_12, вимагає для нього неправомірну вигоду у ОСОБА_11 .
Згідно з ч. 1 ст. 216 КПК слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Водночас відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівником правоохоронного органу.