ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 757/55923/16-к
провадження № 51-5147км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представників потерпілих адвоката ОСОБА_6
(в режимі відеоконференції),
ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_10, захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080030002227, яким
ОСОБА_10 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпра, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року ОСОБА_10 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю стороною обвинувачення, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 залишено без змін.
Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 листопада 2021 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій,задоволено частково, скасовано ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2021 року щодо ОСОБА_10 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скасовано вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року в частині виправдання ОСОБА_10 за фактом розтрати шляхом зловживання службовим становищем коштів у сумі 18 623 330,22 грн на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" як оплати простроченої (не сплаченої у визначений Договором № 76/199 від 01 липня 2000 року термін) заборгованості ДП "ЗТМК" за спожиту ДП "ЗТМК" активну електричну енергію, що виникла до 19 листопада 2013 року.
Ухвалено у цій частині новий вирок, яким визнано ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та призначено йому покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на три роки, зі штрафом в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_10 у строк покарання строк попереднього ув`язнення
з 23 вересня 2016 року по 27 вересня 2016 року з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
Також визначено, що строк основного покарання слід обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, а строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, - з моменту відбуття основного покарання.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
У решті апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Вироком апеляційного суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він
із 13 травня 2014 року по 28 листопада 2014 року в період часу з 9.00 до 18.00 год, більш точний час слідством не встановлено, знаходячись у приміщенні адміністративної будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ТОВ "ЗТМК") (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя), всупереч інтересам служби, з використанням службового становища, з корисливих мотивів, в інтересах третьої особи, будучи уповноваженим на здійснення фінансових операцій з грошовими коштами очолюваного ним товариства, а також, фактично маючи в розпорядженні отримані від Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" грошові кошти в сумі 110 000 000 доларів США, з метою безповоротно витратити частину вказаних коштів в інтересах третьої особи, перерахував їх частину в сумі 18 623 330,22 грн на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" як оплату простроченої (не сплаченої у визначений Договором № 76/199 від 01 липня 2000 року термін) заборгованості Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ДП "ЗТМК") за спожиту ДП "ЗТМК" активну електричну енергію, що виникла до 19 листопада 2013 року, за таких обставин.
13 травня 2014 року ОСОБА_10, як директор ТОВ "ЗТМК", усвідомлюючи, що виникне безнадійна дебіторська заборгованість перед ТОВ "ЗТМК", тобто грошові кошти будуть безповоротно втрачені, уклав Договір поруки № 460514/2/111, відповідно до якого ТОВ "ЗТМК" виступило поручителем перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" (кредитор) за оплату ДП "ЗТМК" (боржник) заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла на підставі Договору на користування електричної енергії № 76/199 від 01 липня 2000 року, стягнення якої передбачено рішеннями Господарського суду Запорізької області (від 06 грудня 2010 року справа № 10/339/10; від 27 грудня 2011 року справа
№ 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11; від 07 грудня 2010 року справа № 11/292/10; від 16 травня 2011 року справа № 19/5009/1481/11) і яка розстрочена ухвалами суду у зазначених справах та порядок погашення якої встановлено Договором про самостійне виконання рішення суду № 1114 від 03 грудня 2013 року (Основний договір № 1) та Договором про самостійне виконання рішення суду № 1115
від 03 грудня 2013 року (Основний договір № 2), укладеними між ДП "ЗТМК"
та ВАТ "Запоріжжяобленерго".
При цьому ОСОБА_10 знав, що установчими документами ТОВ "ЗТМК" встановлено додаткове зобов`язання Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" забезпечити погашення в повному обсязі за власний рахунок протягом трьох місяців із дати утворення Товариства простроченої заборгованості ДП "ЗТМК" за енергоносії, така заборгованість повинна бути сплачена не за рахунок коштів ТОВ "ЗТМК",
а за рахунок Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед", а тому укладання Договору поруки № 460514/2/111 від 13 травня 2014 року суперечило вимогам Статуту ТОВ "ЗТМК" за вищеописаних обставин.
Надалі ОСОБА_10 на виконання свого злочинного умислу, діючи в інтересах третьої особи, організував, тобто надав своїм підлеглим працівникам бухгалтерії цього товариства відповідні вказівки щодо перерахування вказаних грошових коштів на загальну суму 18 623 330,22 грн, із яких 9 392 364 грн - в якості виконання зобов`язань ДП "ЗТМК" за Основним договором № 1 та 9 230 966,22 грн - в якості виконання зобов`язань за Основним договором № 2, через банківську установу ПАТ "КБ Надра" з банківського рахунку, відкритого для ТОВ "ЗТМК", № НОМЕР_1 на банківський рахунок, відкритий для ДП "ЗТМК" у банківській установі ПАТ "КБ Надра", № НОМЕР_2, а також на банківський рахунок, відкритий для ВАТ "Запоріжжяобленерго" у банківській установі Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", № НОМЕР_3. Таким чином, він розпорядився грошовими коштами ТОВ "ЗТМК", щодо яких був наділений відповідними повноваженнями.
При цьому встановлено, що згідно з вищевказаними рішеннями Господарського суду Запорізької області підлягала до оплати ВАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованість ДП "ЗТМК" на загальну суму 275 732 997 грн, з яких основний борг за спожиту активну електричну енергію - 261 600 073 грн, і таким чином на підставі Статуту від 14 листопада 2013 року ТОВ "ЗТМК", постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 03 жовтня 2012 року, п. 7.3 Договору про заснування ТОВ "ЗТМК" № 85 від 22 лютого 2013 року, Додаткової угоди до нього
від 18 жовтня 2013 року обов`язок сплатити борг ДП "ЗТМК" на загальну суму 275 732 997 грн за спожиту активну електричну енергію покладено на Компанію "Толексіс Трейдінг Лімітед".
Таким чином, ОСОБА_10, діючи на виконання злочинного умислу, направленого на використання з корисливих мотивів грошових коштів ТОВ "ЗТМК" в інтересах Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" в частині зменшення її зобов`язань по сплаті ВАТ "Запоріжжяобленерго" боргу ДП "ЗТМК", всупереч вищевказаних установчих документів ТОВ "ЗТМК", зловживаючи своїми службовим становищем, безпідставно уклав від імені ТОВ "ЗТМК" Договір поруки № 460514/2/111
від 13 травня 2014 року, на виконання якого перерахував на банківські рахунки ВАТ "Запоріжжяобленерго" грошові кошти ТОВ "ЗТМК" на загальну суму 18 623 330,22 грн, що призвело до їх безповоротної втрати та спричинило тяжкі наслідки.
Ці дії ОСОБА_10 апеляційний суд кваліфікував за ч. 2 ст. 364 КК, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи - Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" використання службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанцій, перевіривши докази щодо умисної розтрати ОСОБА_10 шляхом зловживання службовим становищем коштів, які були перераховані на банківські рахунки, відкриті
в ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "КБ Надра" для ДП "ЗТМК" за договорами про надання грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) та за Угодою про погашення (визнання) боргу, ухвалив законний, обґрунтований та мотивований виправдувальний вирок у цій частині, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження в зв`язку з встановленням відсутності в його діях складу злочину. Вважає, що залучення потерпілих в суді апеляційної інстанції істотно порушило його право на захист, спричинило обмеження прав, визначених ст. 2 КПК, на застосування до нього належної правової процедури, тим самим поставило в нерівне становище зі стороною обвинувачення. При цьому вказує, що склад учасників судового провадження вже був визначений в суді першої інстанції на підготовчому судовому засіданні. Крім того, зазначає, що залучення в якості потерпілого без відповідної заяви до призначення справи до розгляду чинним КПК не передбачено. Також засуджений посилається на практику ЄСПЛ та правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року в справі № 916/2084/17, згідно з якою повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти в інтересах товариства права не мають. Вказує на відсутність правових підстав для визнання Фонду державного майна України та ТОВ "ЗТМК" потерпілими у цьому кримінальному провадженні. На думку засудженого, Фонд державного майна України є лише учасником ТОВ "ЗТМК" і йому жодної шкоди не завдано. Зазначає, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_11, яка не брала участь в апеляційному розгляді. Вважає, що прокурор ОСОБА_5, котрий також подавав апеляційну скаргу й відмовився від неї, самостійно не мав права ні підтримувати, ні вчиняти будь-яких інших юридично значимих дій щодо апеляційної скарги прокурора ОСОБА_11 .
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок апеляційного суду в частині визнання ОСОБА_10 винуватим за ч. 2 ст. 364 КК та закрити кримінальне провадження в зв`язку з встановленням відсутності в його діях складу злочину, а в іншій частині цей же вирок та вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року залишити без зміни. Посилаючись на положення ст. 393, ч. 4 ст. 36, 403, 405 КПК, вважає, що підтримувати в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу має право виключно прокурор, який із такою скаргою звернувся. На думку захисника, прокурор ОСОБА_5 не мав повноважень і відповідно процесуального права підтримувати апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 . Вказує на порушення апеляційним судом процесуального порядку визначення складу учасників судового розгляду і безпідставне залучення до апеляційного розгляду в якості потерпілих Фонду державного майна України та ТОВ"ЗТМК". Мотивує тим, що Фонд державного майна України не наділений повноваженням самостійно вирішувати питання діяльності господарського товариства, в якому він є учасником. Зазначає, що потерпілі посилаються на одні і ті ж обставини нібито заподіяння їм шкоди, однак доказів цього ними не надано. Крім того, вважає, що апеляційний суд залучив у якості потерпілих Фонд державного майна України та ТОВ "ЗТМК", незважаючи на те, що результати попереднього судового розгляду були повністю скасовані Верховним Судом, а під час нового розгляду заяв про визнання потерпілими від них не надходило. Вказує на незаконність перекваліфікації дій ОСОБА_10 на ч. 2 ст. 364 КК, зазначає, що апеляційний суд не навів у вироку жодних доказів, які би підтверджували умисел і мотив вчинення цього злочину. Стверджує, що між Компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" і ТОВ "ЗТМК", а також й у самого ОСОБА_10 не існувало будь-яких взаємних зобов`язань, які б могли зумовити виникнення у останнього мети і цілі надати вказаній компанії неправомірну вигоду. На думку захисника, стороною обвинувачення не доведено факт безповоротності втрати активів ТОВ "ЗТМК" внаслідок погашення заборгованості перед ВАТ "Запоріжжяобленерго", при цьому в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 листопада 2021 року не міститься жодного посилання на наявність чи відсутність зазначеного факту. Вважає, що апеляційний суд не сформулював обвинувачення, яке встановив та визнав доведеним, взагалі не навів доводів, з яких за власною ініціативою вийшов за межі висунутого ОСОБА_10 обвинувачення, змінивши правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Також, вказуючи на приписи статей 22, 26, 337 і 404 КПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що апеляційний суд, констатуючи відсутність доказів винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, мав би залишити виправдувальний вирок без змін. Натомість, як зазначає захисник, апеляційний суд порушив вимоги ст. 337 КПК, внаслідок неправильної зміни кваліфікації по суті допустив погіршення становища ОСОБА_10 і права його на захист. Вважає, що апеляційний суд, спираючись на ті ж самі фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, дав їм протилежну оцінку та без наведення відповідних доводів вказав про недопустимість висновків судових експертиз, які надала сторона захисту.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_10 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Вважає, що визнаючи ОСОБА_10 винним за ч. 2 ст. 364 КК, апеляційний суд не навів описову частину суб`єктивної сторони цього злочину, взагалі не вказав, в чому саме полягав прямий умисел ОСОБА_10 та його корисливий мотив, а також спричинення матеріальної шкоди. На думку захисника, всі наявні в матеріалах справи докази свідчать про недоведеність у діянні ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення. Вказує, що заміна боржника перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" з ДП/ТОВ "ЗТМК" на Компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" проведена не була. Також зазначає, що в урядових постановах, договорі про заснування та статуті ТОВ "ЗТМК" відсутня деталізація суми заборгованості та конкретний порядок і спосіб розрахунку; договір поруки № 460514/2/111 від 13 травня 2014 року на сьогоднішній день є діючим і ніким не оскаржений; провести оплату за вказаною заборгованістю може лише користувач електроенергії, яким з 01 січня 2014 року став ТОВ "ЗТМК", як правонаступник ДП "ЗТМК", а платіж напряму від Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" на рахунки зі спеціальним режимом використання ВАТ "Запоріжжяобленерго" не міг бути проведений. Стверджує, що відповідно до договору про заснування ОСОБА_10 не був стороною цього договору і не брав на себе жодних зобов`язань виконувати його умови, а під час укладання та виконання договору поруки діяв у межах власних повноважень. Крім того, посилається на постанову Верховного Суду від 23 травня 2022 року в господарській справі № 910/1245/14 і зазначає, що цим рішенням було встановлено порушення саме Компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед"
(а не ОСОБА_10 ) свого обов`язку оплати електроенергії. Вважає, що залучення в апеляційному суді до участі в справі у якості потерпілих Фонду державного майна України та ТОВ "ЗТМК" істотно порушило права ОСОБА_10 на захист, оскільки вони могли бути залученими в суді першої інстанції або на стадії досудового розслідування. Вказує, що апеляційний суд не надав жодної оцінки показанням свідків і безпосередньо їх не допитував, хоча відповідне клопотання заявлялось стороною захисту.
Прокурор у кримінальному провадженні подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10, в якому просить вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2022 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги, які подано ними та засудженим ОСОБА_10, та вважали, що вони підлягають задоволенню.
При цьому захисник ОСОБА_8 просив скасувати вирок апеляційного суду в частині визнання ОСОБА_10 винуватим за ч. 2 ст. 364 КК та закрити кримінальне провадження в цій частині у зв`язку з встановленням відсутності в його діях складу злочину, а в іншій частині цей же вирок та вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року залишити без зміни. А захисник ОСОБА_9 просив скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_10 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_10 - без зміни.
Представник потерпілого ТОВ "ЗТМК" - адвокат ОСОБА_6 і представник потерпілого - Фонд державного майна України - ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційних скарг, просили вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_10 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, представників потерпілих - адвоката ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та прокурораОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ч. 2 ст. 420 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_10 не дотримався цих вимог закону.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК як розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовим становищем, вчинена за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_10 обвинувачувався у тому, що він у період з 21 листопада 2013 року по 17 квітня 2015 року, будучи уповноваженим на здійснення фінансових операцій з грошовими коштами очолюваного ним ТОВ "ЗТМК", фактично маючи в розпорядженні отримані від Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" грошові кошти в сумі 110 000 000 доларів США, всупереч мети створення ТОВ "ЗТМК" та цільового використання цих коштів, маючи умисел на розкрадання у формі розтрати грошових коштів товариства, шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою в групі з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, з метою передачі третім особам для задоволення їх корисливих інтересів, з використанням свого службового становища вчинив розтрату частини вказаних коштів, а саме перерахував грошові кошти:
- за договорами позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) № 13 від 23 січня 2014 року, № 115 від 16 квітня 2014 року, № 674/114 від 18 квітня 2014 року, № 202 від 17 грудня 2014 року, які уклав з ДП "ЗТМК", і в період
з 24 січня 2014 року по 17 квітня 2015 року перерахував грошові кошти ТОВ "ЗТМК" в сумі 399 901 248 грн на банківські рахунки, відкриті для ДП "ЗТМК", обернувши ці кошти на користь третіх осіб - ДП "ЗТМК" з подальшим їх оберненням на користь ТОВ "Сінтез Ресурс", ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "КБ "Надра";
- за договором застави майнових прав № 24/2012/0001Юмкл-31-15 від 11 березня 2014 року і угодою про погашення (визнання) боргу від 03 лютого 2015 року, що виник за кредитним договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з вільним режимом кредитування, в період з 11 березня 2014 року по 03 лютого 2015 року від імені ТОВ "ЗТМК" фактично сплатив заборгованість ДП "ЗТМК" перед ПАТ "КБ "Надра" на суму 73 523 262 грн, що призвело до безповоротного їх обертання на користь ПАТ "КБ "Надра";
- за договором поруки № 460514/2/111 від 13 травня 2014 року, на виконання якого в період з 13 травня 2014 року по 28 листопада 2014 року перерахував на банківські рахунки ВАТ "Запоріжжяобленерго" грошові кошти ТОВ "ЗТМК" на загальну суму 18 623 330,22 грн як оплату простроченої (не сплаченої у визначений договором від 01 липня 2000 року № 76/199 термін) заборгованості ДП "ЗТМК" за спожиту ДП "ЗТМК" активну електричну енергію, що виникла
до 19 листопада 2013 року, таким чином обернув ці кошти на користь третіх осіб ВАТ "Запоріжжяобленерго".
Відповідно до обвинувачення, яке було пред`явлено ОСОБА_10, укладення останнім указаних правочинів, окрім порушення вимог цільового використання залучених інвестиційних коштів, також не мало на меті отримання прибутку ТОВ "ЗТМК", а було направлено на безоплатне обернення їх на користь третіх осіб, а саме юридичних осіб ТОВ "Сінтез Ресурс", ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "КБ "Надра", покращення їх фінансового положення за рахунок грошових коштів ТОВ "ЗТМК" та було здійснено всупереч додаткових вимог до Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" з метою зменшення її зобов`язань по сплаті заборгованості ДП "ЗТМК" з виплати заробітної плати, податків, зборів, інших обов`язкових платежів та за спожиті енергоносії, таким чином вчинив розтрату вказаних грошових коштів на загальну суму 492 047 840,22 грн, що становить особливо великий розмір.
Вироком суду першої інстанції, залишеного без змін за ухвалою апеляційного суду від 28 січня 2021 року, ОСОБА_10 було виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.
Переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, суд касаційної інстанції постановою від 05 листопада 2021 року задовольнив касаційну скаргу прокурора частково, скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У своєму рішенні касаційний суд визнав обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту безповоротної втрати ТОВ "ЗТМК" грошових коштів внаслідок укладення директором ТОВ "ЗТМК" ОСОБА_10 договорів про надання позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) № 13 від 23 січня 2014 року, № 115 від 16 квітня 2014 року, № 674/114 від 18 квітня 2014 року, № 202 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 399 901 248 грн, договору застави майнових прав № 24/2012/0001Юмкл-21-15 від 11 березня 2014 року та угоди про погашення (визнання) боргу від 03 лютого 2015 року на суму 73 523 262 грн.