ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 335/4728/19
провадження № 51-1841км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого на підставі ст. 75 цього Кодексу зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_7 покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Згідно зі ст. 72 КК у строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано час попереднього ув`язнення за період з 08 березня 2019 року по 20 січня 2022 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів.
Відповідно до обставин, установлених судом та детально наведених у вироку, 08 березня 2019 року приблизно о 03:00 ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою з не встановленою в ході досудового розслідування особою, шляхом відчинення балконних дверей проник до приміщення квартири АДРЕСА_3, де мешкав потерпілий Газіані Отман. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 і не встановлена досудовим розслідуванням особа із застосуванням невстановленого досудовим розслідуванням предмета завдали потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та, скориставшись безпорадним станом останнього заволоділи його майном на загальну суму 30 591, 68 грн. Після цього ОСОБА_7 разом із не встановленою досудовим слідством особою зникли з місця вчинення злочину.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2022 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат посилається на незаконність та неправомірність обшуку, проведеного за адресою проживання ОСОБА_7 . Зазначає, що підстави, передбачені ч. 3 ст. 233 Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) були відсутні, а тому дані, отримані в ході вказаної слідчої дії, слід визнати недопустимими доказами. Крім цього, адвокат зауважує, що слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку вже після його проведення. Вважає, що поза увагою суду залишилися твердження засудженого щодо неналежності йому вилучених речей, невідповідності дій працівників поліції вимогам закону та порушень ст. 208 КПК.
Посилається на те, що в заяві потерпілого про вчинення кримінального правопорушення не зазначено опису викраденого майна.
На переконання ОСОБА_6, було порушено право на захист ОСОБА_7, оскільки, незважаючи на заперечення захисника стосовно проведення впізнання її підзахисного потерпілим, таке впізнання було здійснено в судовому засіданні.
Між тим захисник не погоджується з оцінкою показань свідків, вважає, що поза увагою залишилися показання свідка ОСОБА_8 в частині наявності у ОСОБА_7 алібі на час вчинення інкримінованих йому дій.
Крім того, касатор уважає, що всі вищенаведені недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не були усунуті в ході апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції.
При цьому адвокат детально наводить аргументи невідповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням ст. 370 КПК.
Зважаючи на викладене, захисник стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_7 "поза розумним сумнівом".
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання в касаційній скарзі установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі адвокат, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_9, який зазначав як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду про те, що може впізнати особу, котра вчинила щодо нього злочинні дії, які є предметом розгляду в кримінальному провадженні.
Як убачається протоколу прийняття заяви про вчинення злочину, ОСОБА_9 підтвердив, що може впізнати особу, від якої зазнав нападу. При цьому свідок ОСОБА_10 підтвердила, що під час безпосереднього спілкування з потерпілим з приводу неправомірних дій щодо нього останній чітко повідомив, що може впізнати одного з нападників.