Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 205/7626/21
провадження № 61-8689св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпровська міська рада,
треті особи: Друга дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3, 1937 року народження. 16 січня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, у якому заповіла все своє майно позивачу. Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 24 березня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця через пропуск строку для прийняття спадщини.
Позивач стверджував, що строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки він фактично проживав зі спадкодавцем на час її смерті, доглядав за нею, сплачував комунальні послуги, а тому просив суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, проаналізувавши факт надання законодавцем переваги здійсненню спадкування за заповітом як особистому розпорядженню особи на випадок смерті, дійшов висновку про необхідність врахування такої волі спадкодавця як прояву свободи заповіту, з урахуванням наявності поважних причин пропуску позивачем строку, передбаченого на звернення із заявою про прийняття спадщини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду по суті спору, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника щодо їх оцінки та містять посилання на факти, які були предметом дослідження суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правового висновку, висловленого у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 658/3614/20, від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20, від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 352/3992/19, від 27 червня 2022 року у справі № 202/1188/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 332/3796/19, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19 та постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).
Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- проігнорували те, що наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 не можуть вважатися поважними, та не звернули увагу на те, що у матеріалах справи немає доказів того, що позивач проживав разом зі спадкодавцем на момент її смерті;
- дійшли помилкового висновку про те, що законодавча перевага здійсненню спадкування за заповітом, як особистому розпорядженню особи на випадок смерті, не може слугувати підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Касаційна скарга також мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував пояснень заявника про те, що ОСОБА_1 не проживав разом із спадкодавцем станом на день її смерті, що підтверджується змістом постанови нотаріуса про вчинення нотаріальних дій.
Крім того, у касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про зупинення виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року.
У грудні 2022 року Дніпровська міська рада і ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому зазначили про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали справи № 205/7626/21;відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення суду першої інстанції; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У грудні 2022 року матеріали справи № 205/7626/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 січня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, у якому заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Другої дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском ним шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини.
Також судами встановлено, що позивач та ОСОБА_4 є синами ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 07 березня 1964 року № НОМЕР_1 .
Третя особа - ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 березня 1988 року серії НОМЕР_2 .
Тобто ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3
20 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до Другої дніпровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що строк для прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин, оскільки він фактично проживав зі спадкодавцем на час її смерті, доглядав за нею, сплачував комунальні послуги, а тому просив суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, проаналізувавши факт надання законодавцем переваги здійсненню спадкування за заповітом як особистому розпорядженню особи на випадок смерті, дійшов висновку про необхідність врахування такої волі спадкодавця як прояву свободи заповіту, з урахуванням наявності поважних причин пропуску позивачем строку, передбаченого на звернення із заявою про прийняття спадщини.