Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
місто Київ
справа № 705/2978/22
провадження № 61-689св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2022 року, постановлену суддею Гудзенко В. Л., та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Вступ
Правова проблема, яку вирішував Верховний Суд у цій справі, полягала у визначенні умов, за яких спір між тими самими сторонами може вирішуватися судами після вирішення іншим судом спору між цими самими сторонами.
Банк вдруге звернувся з позовом до того самого відповідача з приводу вирішення спору, що виник між ними. Під час попереднього розгляду цього спору суди ухвалили судові рішення щодо вирішення спору за суттю вимог пред`явленого позову. Тож сторони, предмет та підстави позову частково співпадають у цих двох справах.
Під час повторного звернення у справі, що переглядається, позивач надав нові докази, які просив суд оцінити.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, закрив провадження у справі. Банк з такими судовими рішеннями не погодився.
Доводи про надання нових доказів як підстава нового розгляду вирішеного спору вочевидь є неспроможними та не можуть слугувати підставою для повторного розгляду та вирішення спору, вже вирішеного судом.
Вивчаючи ці дві справи, Верховний Суд встановив між наведеними справами певні відмінності, які полягають у визначенні періоду, за який нарахована заборгованість, про стягнення якої просив позивач.
У попередньо вирішеному судом позові банк просив стягнути заборгованість за періодичними платежами, нарахованими до 25 жовтня 2021 року.
У позові у справі, що переглядається Верховним Судом, окрім вимог про стягнення періодичних платежів, нарахованих у наведеному періоді, позивач просив стягнути заборгованість також за платежами, нарахованими протягом іншого періоду - з 26 жовтня 2021 року до 15 липня 2022 року.
Тож у частині вимог про стягнення періодичних платежів, нарахованих саме за цей період, зазначений позов є новим, який судами не розглядався та не вирішувався. У наведеній частині вимог позову Верховний Суд судові рішення скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
(далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") у серпні 2022 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, просило стягнути на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу від 25 січня 2019 року № LV00A!00000391 у розмірі 121 782, 80 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 25 січня 2019 року банк та ОСОБА_1 уклали договір фінансового лізингу № LV00A!00000391, за умовами якого відповідач отримав у платне користування автомобіль марки SKODA SUPERB, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, вартістю 323 000, 00 грн, та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі у строк та в розмірі, встановлені в додатку 2 до договору, з подальшим переходом права власності на предмет лізингу до відповідача після виконання умов договору.
ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання в частині своєчасної сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим станом на 15 липня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 121 782, 80 грн, з яких 111 088, 95 грн - заборгованість за залишком вартості предмета лізингу та 15 899, 43 грн - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 10 серпня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області відкрив провадження у справі № 705/2978/22.
Ухвалою від 24 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, Уманський міськрайонний суд Черкаської області закрив провадження у справі № 705/2978/22.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що Уманський міськрайонний суд Черкаської області 28 квітня 2022 року ухвалив рішення у справі № 705/411/22 за позовом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 25 січня 2019 року № LV00A!00000391, тому існують підстави для закриття провадження у справі № 705/2978/22 згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки набрало законної сили рішення суду, ухвалене у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що сторонами у цивільних справах № 705/411/22 та № 705/2978/22 є АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1, предметом зазначених позовів є договір фінансового лізингу від 25 січня 2019 року № LV00A!00000391, а їх підставою - неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків за цим договором. Також в обох справах є тотожною правова кваліфікація позивачем спірних правовідносин. Апеляційний суд зауважив, що подання додаткових доказів не може бути визнане судом зміною підстав позову, а є підставою для застосування механізму оскарження рішення суду від 28 квітня 2022 року у справі № 705/411/22 чи у порядку його перегляду за нововиявленими або виключними обставинами, чим позивач не скористався.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 10 січня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначило те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19), згідно з якими нетотожність хоча б одного з елементів позову не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору;
- суди першої та апеляційної інстанцій належно не дослідили докази, наявні у матеріалах справи, зокрема, не врахували, що предметом позову у справі № 705/411/22 було стягнення заборгованості, обрахованої станом на 25 жовтня 2021 року, а в справі № 705/2978/22 предметом позову є стягнення заборгованості, що утворилася станом на 15 липня 2022 року. Отже, поза увагою судів залишилося те, що предмет позову в справі № 705/2978/22 є відмінним, іншою є й підстава позову, а саме несплата відповідачем чергових лізингових платежів. Крім того, суди не врахували, що до позову у
справі № 705/2978/22 долучені нові докази, адже саме через недоведеність позову суд у справі № 705/411/22 відмовив у його задоволенні.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надійшов.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 19 січня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК", а ухвалою від 15 червня 2023 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням від 28 квітня 2022 року у справі № 705/411/22 Уманський міськрайонний суд Черкаської області відмовив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 25 січня 2019 року № LV00A!00000391.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 31 травня 2022 року.
Норми права, що застосовані до спірних правовідносин
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява № 24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ зі спорів про право цивільне.
Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.
Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.
Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах.