Постанова
Іменем України
06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 583/3539/19
провадження № 61-21390св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі - Чернеччинська сільська рада Чернеччинської об`єднаної територіальної громади Охтирського району Сумської області, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай Валерій Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернеччинської сільської ради Чернеччинської об`єднаної територіальної громади Охтирського району Сумської області (далі - Чернеччинська сільська рада), ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В. В. (далі - державний нотаріус Воропай В. В.), про визнання заповіту недійним.
На обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_3, після смерті якого вона є єдиним спадкоємцем за законом.
У встановленому законом порядку вона звернулася до державного нотаріуса Воропая В. В. із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено з тих підстав, що за життя спадкодавець склав заповіт на іншу особу. Заповіт посвідчений виконувачкою обов`язків старости Пологівського старостинського округу Мокроусовою К. С. 13 березня 2018 року.
За життя ОСОБА_3 страждав на тяжке захворювання - туберкульоз. Від лікування він відмовлявся, а тому вимушений був приймати сильні знеболюючі ліки у значних дозах.
У разі, якщо вона (позивачка) відмовляла йому у наданні таких ліків, ОСОБА_3 вживав алкогольні напої до такого стану сп`яніння, в якому не усвідомлював своїх дій, а отже, не міг із власної волі 13 березня 2018 року підписати оспорюваний заповіт.
Крім того, виконувачка обов`язків старости Пологівського старостинського округу Мокроусова К. С. не мала повноважень на посвідчення оскаржуваного заповіту, оскільки такі повноваження має лише секретар Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області, або за його відсутності сільський голова.
Посилаючись на те, що посвідчення заповіту відбулося з порушенням встановленого законом порядку, за відсутності волевиявлення спадкодавця та усвідомлення ним значення своїх дій, позивачка просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, складений на користь ОСОБА_2, посвідчений 13 березня 2018 року виконувачкою обов`язків старости Пологівського старостинського округу Мокроусовою К. С.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, складений на користь ОСОБА_2, посвідчений 13 березня 2018 року виконувачкою обов`язків старости Пологівського старостинського округу Мокроусовою К. С. в Чернеччинській сільській раді Охтирського району Сумської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, урахувавши висновок судово-психіатричної експертизи від 23 вересня 2020 року № 201, дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивачки про те, що під час складання заповіту ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що відповідно до частини першої статті 225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання оскаржуваного заповіту недійсним.
Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування понесених судових витрат 14 940,40 грн.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, урахувавши наявні у матеріалах справи докази на підтвердження понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу, критерії їх відшкодування відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 14 940,40 грн на відшкодування судових витрат.
Постановою Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2021 року та додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився з наданою судом першої інстанції оцінкою висновку судово-психіатричної експертизи від 23 вересня 2020 року № 201, яким встановлено, що ОСОБА_3 у березні 2018 року виявляв органічний психосиндром, за своїми психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Апеляційний суд критично оцінив такий висновок судового експерта, оскільки зазначений у ньому розвиток захворювання у ОСОБА_3 після проведеного лікування у 2003 році і до березня 2018 року (майже 15 років) ґрунтується виключно на підставі власного клінічного досвіду та інтуїції експерта.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ОСОБА_1, виявивши у ОСОБА_3 ознаки психічного розладу, які за її словами прогресували, до медичних закладів щодо надання йому медичної допомоги не зверталася, питання про обмеження його цивільної дієздатності не ставила і не виявляла сумнівів у дієздатності брата при видачі ним нотаріально посвідченої довіреності на її ім`я щодо отримання нею орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою.
Водночас суд апеляційної інстанції послався на висновок повторної комісійної судово-психіатрічної експертизи від 08 листопада 2021 року № 566, відповідно до якого ОСОБА_3 на момент укладення правочину 13 березня 2018 року виявляв хронічний, стійкий психічний розлад у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, але відповідно до свого психічного стану був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суд апеляційної інстанції, урахувавши висновок повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи від 08 листопада 2021 року № 566, пояснення свідків, а також відсутність беззаперечних доказів, які б підтверджували, що на час складання оспорюваного заповіту ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, дійшов висновку, про недоведенісь позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відхиляючи доводи позивачки про те, що ОСОБА_4 не мала повноважень на посвідчення заповіту, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 01 грудня 2017 року на виконувачку обов`язків старости Пологівського старостинського округу Мокроусову К. С. покладено обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій та проведення державної реєстрації актів цивільного стану.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив клопотання відповідача про призначення повторної експертизи, не надавши заявниці можливості подати обґрунтовані заперечення щодо її проведення. Крім того, суд мав допитати експерта, який проводив первинну експертизу, з метою роз`яснення його висновку та лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів вирішувати питання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на її заперечення щодо визначення експертної установи для проведення повторної експертизи, а також наявність у неї додаткових питань.
Крім того, вона зверталася до суду з обґрунтованими клопотаннями про одночасний допит експертів, які надавали висновки посмертних судово-психіатричних експертиз, а також про призначення повторної комісійної експертизи в незалежній державній установі, проте у задоволенні зазначених клопотань апеляційним судом безпідставно було відмовлено, що вказує на упередженість колегії суддів та наявність обґрунтованих підстав для її відводу.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відвід; необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Литвин О. В., у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що вирішуючи клопотання відповідача про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи суд апеляційної інстанції з`ясував думку учасників справи та вирішив клопотання відповідно до норм процесуального закону.
Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань позивачки, а заявлений нею відвід колегії суддів зводився виключно до незгоди заявниці з процесуальними рішеннями суду, що не може бути підставою для відводу.
Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому немає правових підстав для її скасування.
У червні 2022 року від Чернеччинської сільської ради надійшов відзив на касаційну скаргу у якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що рішення Сумського апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Зазначені позивачкою обов`язкові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення є необґрунтованими та надуманими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); пункту 2 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на нею, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя йому відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 20 грудня 2001 року серії ІІ-СМ № 041875 належала земельна ділянка площею 3,26 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Згідно із заповітом від 13 березня 2018 року, посвідченим виконувачкою обов`язків старости Пологівського старостинського округу Мокроусовою К. С., ОСОБА_3 заповів належну йому земельну ділянку ОСОБА_2 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 26.
20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Охтирської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
27 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Охтирської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на підставі заповіту від 13 березня 2018 року, зареєстрованого за № 26.
Постановою державного нотаріуса Воропая В. В. від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що її померлий брат ОСОБА_3 за життя склад заповіт на іншу особу, посвідчений у Пологівській сільській раді Охтирського району Сумської області.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України" Одарченко О. П. від 23 вересня 2020 року №201 (далі - висновок судово-психіатричної експертизи від 23 вересня 2020 року № 201) у березні 2018 року ОСОБА_3 мав стійкі вторинні когнітивні порушення на тлі соматогенної астенії, кахексії, інтоксикації, потребував постійного стороннього догляду та медичної допомоги. Станом на момент укладення правочину (заповіту) 13 березня 2018 року він виявляв ознаки органічного психосиндрому, за своїм психічним станом (з урахуванням наявних соматичних захворювань) не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 08 листопада 2021 року № 566, складеним комісією у складі лікарів - судово-психіатричних експертів: Костерева Т. А., Хоменко О. П., Авраменко О. В. Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" (далі - КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня №3"), ОСОБА_3 на момент укладення правочину 13 березня 2018 року, виявляв хронічний, стійкий психічний розлад у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, але на момент укладання правочину (заповіту) відповідно до свого психічного стану усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (частина перша статті 1233 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1267 ЦК України).
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:
1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.
Відповідно до матеріалів справи ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи задоволено.
Призначено у справі № 583/3539/19 посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України".
На вирішення експертизи поставлено наступні питання :
чи страждав ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладення правочину 13 березня 2018 року будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим психічним розладом, внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними;