Постанова
Іменем України
07 липня 2023 року
м. Київ
справа № 606/3073/19
провадження № 61-12977св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кушнірчук Віталій Михайлович, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 серпня 2022 року у складі судді Ромазан Л. С. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування позову посилалася на те, що вона проживає на АДРЕСА_1 . Власником житлового будинку за вказаною адресою був її покійний чоловік ОСОБА_3, після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_1, вона прийняла спадщину, яка складається з майна, належного спадкодавцю, в тому числі і зазначеного житлового будинку.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 вина не виготовляла.
Відповідач, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, є суміжним землекористувачем із присадибною земельною ділянкою, якою вона користується.
Тривалий час відповідач чинить їй перешкоди у користуванні присадибною земельною ділянкою, які полягають утому, що дощові води із житлового будинку відповідача стікають на її присадибну земельну ділянку, внаслідок чого у будинку утворились тріщини, встановлена відповідачем огорожа на межі із її земельною ділянкою затіняє її земельну ділянку.
Позивачка просила зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні належною їй присадибною земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1, створених внаслідок порушення відповідачем будівельних норм спорудженим житловим будинком АДРЕСА_2, а також спорудженою огорожею із шиферу на межі з її земельною ділянкою.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка не довела обставин вчинення відповідачем їй перешкод у користуванні земельною ділянкою та порушення її прав відповідачем.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кушнірчук В. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги жоден із наведених позивачем фактів порушення її прав та наданих на їх підтвердження доказів, вирішили справу однобічно та упереджено, не з`ясувавши фактичних обставин справи.
Суди попередніх інстанцій порушили норми статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 911/2774/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 921/14/17-г/11, від 29 березня 2018 року у справі № 918/317/17.
У січні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кушнірчук В. М., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що власником житлового будинку на АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 (чоловік позивачки), що підтверджується свідоцтвом на право власності на житловий будинок від 20 листопада 2000 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті позивачка прийняла спадщину, до складу якої входить і житловий будинок на АДРЕСА_1 . Позивачка зареєстрована та проживає у зазначеною будинку. Земельна ділянка знаходиться в користуванні.
Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором дарування від 30 листопада 2001 року.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 24 грудня 2007 року серії ЯД № 219671 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у смт Микулинці.
Відповідно до висновку експерта від 17 листопада 2021 року № 146/21-22 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - Тернопільське відділення КНДІСЕ) нежитлова господарська будівля (КН) збудована ОСОБА_2 з порушенням будівельних норм, з господарської будівлі влаштований організований водовідвід з даху з допомогою ринви та водостічних труб на бетонну відмостку біля будівлі. Вода з даху господарської будівлі через ринву та водостічні труби попадає у бетонний лоток, утворений відмосткою та фундаментом огорожі і відводиться в сторону.
На земельну ділянку ОСОБА_1 дощові води з даху не зливаються. Влаштована глуха огорожа із азбестоцементних плоских листів (шиферу) по металевому каркасу на бетонній підмурівці між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 висотою від 1,83 м до 1,91 м над поверхнею землі відповідає вимогам ДБН Б.2.2-5:2011 та ДСТУ-Н
В.2.6-188:2013 з допустимої висоти огорожі над землею (не більше 2 м). Огорожа, влаштована ОСОБА_2, глуха та створює затінення на частині земельної ділянки ОСОБА_1 і не забезпечує провітрювання суміжних територій. Висота господарської будівлі від землі до карнизу знаходиться в межах 3,86-4.96 м. Господарська будівля створює затінення частини земельної ділянки ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людям і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності на рівні перед законом.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до пункту 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" огорожі є різновидом малих архітектурних форм та елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Згідно з пунктами 1-3 частини другої статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.
Відповідно до пункту "б" частини першої, другої статті 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктами "г" та "е" частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.