ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/9616/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Руденко С.О. (авокат),
відповідача - Ярличенко І.В. (самопредставництво),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ярличенко І.В. (самопредставництво),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради
про стягнення збитків у сумі 13 653 723,98 грн за пільгові перевезення пасажирів залізничним транспортом,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Придніпровська залізниця, позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - департамент, відповідач) про стягнення збитків за пільгові перевезення пасажирів залізничним транспортом у розмірі 13 653 723,98 грн за період 2019 року.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачем з січня по грудень 2019 року надано послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян. При цьому, відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян, внаслідок чого позивачу спричинені збитки у заявленому розмірі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 (суддя Ярошенко В.І.), яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 (колегія суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А., Мороз В.Ф.) у справі №904/9616/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що департамент є неналежним відповідачем у даній справі.
2.3. Зокрема, з посиланням на пункт 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 (далі - Порядок №256) [у редакції на момент спірних правовідносин] суди попередніх інстанцій вказали, що головним розпорядником коштів визначався Департамент соціальної політики виконавчого комітету Дніпровської міської ради, а не відповідач, до компетенції якого не належать питання праці та соціального захисту населення, до якого заявлено позов.
2.4. За висновками судів попередніх інстанцій, відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Вказане узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт", відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
2.5. При цьому, судами враховано, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами даної справи договору на компенсацію понесених витрат на пільгове перевезення громадян.
2.6. Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що станом на час звернення до суду з позовом у даній справі законодавство, яке просить застосувати Придніпровська залізниця до спірних правовідносин втратило свою чинність та у 2019 році воно вже не регулювало спірні правовідносини.
2.7. Зокрема, за висновком суду апеляційної інстанції, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 №1789-VIII було внесено зміни до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), якими частину п`яту статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено. Також з підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 БК України виключено абзац 5, згідно з яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017. Водночас Порядок №256 був розроблений відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як і було зазначено, 20.12.2016 були внесені зміни.
2.8. Крім того, за висновками суду апеляційної інстанції, частиною шостою статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Стаття 91 БК України передбачає видатки, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватися. Тобто, кожна рада сама приймає рішення стосовно здійснення витрат з бюджету відповідно до вказаної статті. Водночас матеріали справи не містять доказів прийняття Дніпровською міською радою рішення щодо введення відповідних пільг і бюджетом Дніпровської міської територіальної громади кошти на компенсацію витрат на пільгове перевезення громадян не передбачені.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями Придніпровська залізниця звернулась 27.12.2022 до Верховного Суду з касаційною скаргою (продублювавши її 05.01.2023), в якій просить: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 зі справи №904/9616/21 скасувати, а справу направити а новий розгляд до суду першої інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)та пункту 8 частини першої та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
4.1.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає:
- судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 №904/94/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту "г" пункту 3 частини першої статті 91 БК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);
- судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме: оскаржувані судові рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України);
- судами порушено статті 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236-238, 269, 275, 277 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з тих підстав, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу, зазначають про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі. Наголошують на законності, обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, прийняття їх із дотриманням норм матеріального і процесуального права, із з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, у зв`язку з чим просять залишити оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4.2.2. Відзиви подані у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 165 ГПК України, й прийняті Судом до розгляду.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
5.1. За період січень-грудень 2019 року позивач надавав пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом, зокрема, пільговими тарифами. Згідно з даними позивача у межах м. Дніпро (Дніпровської міської ради) розташовані залізничні станції, на яких продають квитки пасажирам залізничного транспорту: РПЧ-1 Дніпропетровськ, Дніпропетровськ, Горяїнове, Сухачівка, Зустрічна, НД Вузол, Нижньодніпровськ, Дніпропетровськ Південний.
5.2. Рішенням Дніпровської міської ради від 24.02.2021 №94/4 на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", листа Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 19.02.2021 вх. №8/930, з метою приведення актів міської ради у відповідність до вимог чинного законодавства міська рада затвердила Положення про департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - Положення) та визнала таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 20.05.2020 №67/57 "Про затвердження Положення про департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради".
5.3. Згідно з Положенням Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - Департамент) є виконавчим органом Дніпровської міської ради відповідно до рішень міської ради від. 16.03.2016 №7/3 "Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів" (зі змінами), від 08.06.2016 № 26/9 "Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів шляхом викладення у новій редакції", від 10.02.2021 №6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради, загальної чисельності працівників Дніпровської міської ради та її виконавчих органів".
5.4. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державній казначейській службі України, бланки, штамп, печатку встановленого зразка із зображення Державного Герба України і своїм найменуванням. Департамент відповідно до визначених завдань стосовно організації пасажирських перевезень, розвитку транспортної інфраструктури, будівництва метрополітену має повноваження забезпечення виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів галузі транспорту та транспортної інфраструктури.
5.5. У період з лютого 2019 року по жовтень 2021 року позивач звертався до відповідача з листами про направлення відповідачеві пакету документів, необхідних для приймання на облік та відшкодування витрат, які понесла регіональна філія "Придніпровська залізниця" під час перевезень пільгової категорії громадян
5.6. На підтвердження вказаного позивач надав Облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за січень - грудень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 13 653 723,98 грн, зокрема:
- облікова форма (учасники бойових дій 5 кат.): 9 105 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 288 512,36 грн;
- облікова форма (пенсіонери 1 кат.): 476 000 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 11 900 809,60 грн;
- облікова форма (інваліди 2 кат): 35 816 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 962 177,67 грн;
- облікова форма (діти з багатодітних сімей 3 кат.): 7 360 оформлених пільгових документів на загальну суму 206 123,58 грн;
- облікова форма (чорнобильці 1,2 категорії): 2 631 оформлених пільгових документів на загальну суму 279 063,71 грн.
5.7. Позивачем також на підтвердження даних, внесених у наведені облікові форми, надано копії контрольних касових стрічок, змінних звітів касира по типах пільг за 2019 рік.
5.8. За розрахунками позивача його збитки з компенсації за надані послуги пільговим категоріям громадян за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 складають 13 653 723,98 грн.
5.9. Однак, відповідач не відшкодував позивачу вказані витрати за перевезення пільгових категорій громадян, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
5.10. Наполягаючи на задоволенні позову, позивач вказував, що саме до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території міста Дніпро державної соціальної політики у сфері транспорту, і саме відповідач, як головний розпорядник коштів на фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги перевезення особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №904/9616/21 визначено колегію суддів у складі: Бенедисюка І.М. - головуючий, Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі №904/9616/21 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №904/9616/21 до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/3938/21.
6.4. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.06.2023 № 29.2-02/1359 проведений повторний автоматизований розподіл справи №904/9616/21 у зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П.
6.5. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2023 поновлено касаційне провадження у справі №904/9616/21 за касаційною скаргою Придніпровської залізниці на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022; пизначено її до й призначити її до розгляду в засіданні Касаційного господарського суду на 06.07.2023 о 10:20 год.
6.6. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.7. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків за пільгові перевезення громадян.
7.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди керувалися тим, що спірні правовідносини виникли у 2019 році:
- згідно з Законом України "Про внесення змін до БК України", який набрав чинності з 01.01.2017 були внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Зокрема, внесені до статей 89 та 102 БК України, якими частину п`ять статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункт "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.
7.3. Таким чином, встановивши, що законодавство, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, не передбачало обов`язок для відповідача здійснювати позивачу компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
7.4. Також, судами враховано, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами даної справи договору на компенсацію понесених витрат на пільгове перевезення громадян.
7.5. Підставами касаційного оскарження позивачем визначено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.6. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.7. Відтак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
7.8. Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.
7.9. Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021у справі №233/2021/19.
7.10. При дослідженні правовідносин на предмет їх подібності необхідно керуватися зазначеними вище критеріями змістовим, суб`єктним та об`єктним. При застосування цих критеріїв слід виходити з такого:
Основний - змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників.
Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
7.11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
7.12. Дослідивши доводи у сукупності і взаємозв`язку з підставою касаційного оскарження, обраною скаржником, Верховний Суд зазначає таке.
7.13. Як вже було зазначено вище, суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог керувались законодавством чинним на момент спірних правовідносин, у даному випадку чинним у 2019 році та яке регулює саме спірні правовідносини.
7.14. Так, суди зазначили про те, що згідно з Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України", який набрав чинності з 01.01.2017. Зміни були, зокрема, внесені до статей 89 та 102 БК України, якими частину п`яту статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункт "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.
7.15. Поряд з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19 за позовом Придніпровської до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2016 рік (на яку посилається скаржник), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що відшкодування витрат на пільгове перевезення пасажирів здійснюється управлінням соціальної політики міської ради за рахунок державних субвенцій на підставі, у тому числі, норм статей 89, 102 БК України, положень Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а уповноважений на те державою орган у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
7.16. Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі №904/94/19 дійшла відповідних висновків про застосування норм статей 89, 102 БК України за інший спірний період виникнення та існування спірних правовідносин (2016 рік), під час яких діяла редакція вказаних статей БК України, чинна на час виникнення спірних правовідносин.
7.17. Водночас висновки у наведеній скаржником постанові та у цій справі не можуть вважатися у цьому випадку подібними через те, що у справі яка розглядається справі спірні правовідносини виникли та існували у 2019 році.
7.18. Таким чином, незважаючи на те, що спірні правовідносини у цій справі та у справі №904/94/19 є подібними за окремими основними елементами правовідносин і вказані справи є тотожними за предметом позову, однак справи відрізняються за часом виникнення спірних правовідносин, що, у свою чергу, впливає на застосування нормативного регулювання, чинного у цей період.
7.19. З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19 не знайшли свого підтвердження, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №904/9616/21.
7.20. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
7.21. За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм права, зазначених у пункті 4.1.2 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.
7.22. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.23. Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, (2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.
7.24. Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що дана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи №904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи №910/3359/20.
7.25. Зокрема, позивач посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту "г" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах у подібних правовідносинах.
7.26. Верховний Суд зазначає, що питання застосування положень підпункту "г" пункту 3 частини першої статті 91 БК України було предметом касаційного розгляду в інших господарських справах.
7.27. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21 (період, за який стягувалася з січня по грудень 2018 року), від 01.02.2022 у справі №904/141/20 (період за який стягувалася заборгованість з 01.01.2017 по 31.12.2017) та від 27.07.2022 у справі №904/7875/21 (період, за який стягувалася заборгованість з 01.10.2018 по 31.12.2018).