ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 921/574/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": Борова Л.В.,
Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор): Смирнова К.М.,
Головне управління ДПС у Тернопільській області: Гукалюк Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий, Кордюк Г.Т., Плотницький Б.Д.)
та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 (суддя Гевко В.Л.)
у справі № 921/574/20
за заявою Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви та хід розгляду справи
1. Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Боржник) звернулось до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про своє банкрутство.
2. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, введено процедуру розпорядження майном строком до 170 календарних днів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. Згідно з пунктом 1.1 статуту Боржника він створений відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на власності Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
4. У пункті 1.4 статуту Боржника зазначено, що його засновником є акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100% акцій якого належать державі.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, закрито провадження у справі про банкрутство Боржника, заяви Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Державного підприємства "Артемсіль", Комунального підприємства "Тернопільводоканал" про визнання кредиторських (грошових) вимог до Боржника залишено без розгляду.
6. Судові рішення мотивовані наявністю підстави, передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 №145-ІХ (далі - Закон №145-ІХ), через законодавчі обмеження щодо застосування до державних підприємств подальших після розпорядження майном процедур - санації та ліквідації. При цьому суди виходили з того, зокрема, що Боржник як дочірнє підприємство державного акціонерного товариства, 100% акцій якого належать державі, є державним підприємством.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
7. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції на стадії розпорядження майном.
8. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 15.10.2019 у справі №903/879/18 (щодо обґрунтованості судового рішення), від 26.05.2020 у справі №922/1200/18 (щодо строків процедури розпорядження майном та безпідставності закриття провадження у справі про банкрутство), від 09.07.2019 у справі №01/1494(14-01/1494) (щодо неприпустимості розширеного тлумачення законодавчих актів, що регламентують порядок припинення провадження у справах про банкрутство), від 03.02.2022 у справі №906/1318/19 (щодо неможливості закриття провадження у справі через карантинно-ковідні обмеження та невжиття всіх заходів, передбачених на стадії розпорядження майном).
9. Боржник вважає, що продовження процедури розпорядження майном не порушує прав Боржника чи кредиторів, а направлене на збереження підприємства як цілісного майнового комплексу, а відхиливши клопотання про продовження процедури розпорядження майном, суди порушили положення статей 2, 3, 5, 11, 12, 119, 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 2, частини 1 статті 6, статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
10. Боржник наголошує, що положення Закону №145-ІХ не передбачає закриття провадження у справах про банкрутство державних підприємств, а положення цього Закону не мають застосовуватися до Боржника, адже він не є державним підприємством.
11. Також Боржник зазначає про необґрунтованість та безпідставність відхилення численних клопотань про відкладення, розгляд клопотання про закриття провадження у справі без його призначення, неактуальність такого клопотання та підписання його неуповноваженою особою.
12. Крім того, Боржник 05.07.2023 подав додаткові пояснення у справі, які за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги, поданим поза межами строку на касаційне оскарження відповідних судових рішень, тому не підлягає прийняттю до уваги відповідно до вимог статей 118, 298 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України подало пояснення, в яких просить постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу передати до Господарського суду Тернопільської області на стадію розпорядження майном боржника.
14. Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами та обґрунтуваннями, а оскаржувані судові рішення вважає незаконними і необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним встановленням і визначенням обставин, дослідженням обставин справи.
Позиція Верховного Суду
15. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
16. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів встановлені КУзПБ.
17. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута (ч. 1 ст. 6 КУзПБ).
18. Зокрема, процедура розпорядження майном боржника вводиться господарським судом одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі на строк до 170 календарних днів (ст.ст. 39, 44 КУзПБ).
19. Згідно з положеннями статті 49 КУзПБ, яка регулює закінчення процедури розпорядження майном, у разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (частина 2).
20. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство (частина 3).
21. Завданням підсумкового засідання суду є з`ясування ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
22. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 03.02.2022 у справі №904/5292/19 (на яку слушно посилаються суди в оскаржуваних судових рішеннях) виклав висновок про застосування норм КУзПБ щодо закриття провадження у справі про банкрутство боржника, стосовно якого введена процедура розпорядження майном, строк проведення якої сплив та наявні законодавчі обмеження для застосування подальших судових процедур санації/ліквідації.
23. У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що за приписами КУзПБ судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном боржника, мають строковий характер. Тлумачення змісту положень статей 44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений частиною другою статті 44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном боржника (до 170 календарних днів) є граничним (не підлягає продовженню), а клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку.
24. Тобто продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених КУзПБ для такої судової процедури. Після закінчення зазначеного строку згідно з приписами частини третьої статті 49 КУзПБ господарський суд ухвалює: або постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (частина шоста статті 49 КУзПБ); або ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
25. Верховний Суд вважає слушним врахування судами першої та апеляційної інстанцій наведеної правової позиції під час розгляду цієї справи. Водночас з огляду на приписи частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України підлягають відхиленню посилання Боржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №922/1200/18, які, на відміну від цієї справи, стосуються правильності застосування положень законодавства, чинних на момент ухвалення оскаржуваної в зазначеній справі ухвали місцевого господарського суду від 09.10.2019, зокрема Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
26. Отже, з огляду на те, що у цій справі процедура розпорядження майном Боржника тривала на момент постановлення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду понад 170 днів (більше року), що перевищує встановлені КУзПБ строки, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для продовження зазначеної процедури та необхідність ухвалення відповідного судового рішення про перехід до наступної судової процедури (санації, ліквідації) або закриття провадження у справі.
27. Однак пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ встановлені обмеження подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур щодо державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
28. Вказаною нормою встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.