ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/1575/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 : Ткаченко О.С., Коваленко І.А. - арбітражний керуючий,
АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк": Шидерова Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 (колегія суддів у складі Філінюк І.Г. - головуючий, Аленін О.Ю., Богатир К.В.)
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2021 (суддя Лепеха Г.А.) в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк"
у справі № 916/1575/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст вимог кредитора
1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - Боржник), введено процедуру реструктуризації боргів Боржника.
2. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - Банк) подало заяву з грошовими вимогами до Боржника в сумі 4691781,91 грн, які складаються з:
- 88420,17 дол. США (2366884,16 грн) простроченої заборгованості за основним боргом за договором про іпотечний кредит від 09.02.2007 (далі - Кредитний договір);
- 46718 дол. США (1250575,45 грн) простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом;
- 6198,11 дол. США (165914,73 грн) пені за несвоєчасне погашення основного боргу та відсотків;
- 5600 грн комісії за супроводження кредиту;
- 21137,58 дол. США (565823,42 грн) 3% річних за несвоєчасне погашення боргу;
- 12290,55 дол. США (329000,82 грн.) 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом;
- 1700 грн судового збору, стягнутого заочним рішенням Приморського районного суду від 09.12.2009 у справі №2-7897/2009;
- 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, стягнутих заочним рішенням Приморського районного суду від 09.12.2009 у справі №2-7897/2009;
- 4540 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання кредиторських вимог банку у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. За умовами Кредитного договору Банк зобов`язався надати Боржнику, а Боржник - прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 102000,00 доларів США та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних у порядку і на умовах, визначених Кредитним договором. Остаточний термін повернення кредиту - 09.02.2027.
4. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Боржником та Банком укладений іпотечний договір №1907 від 09.02.2009, предметом іпотеки за яким є належна іпотекодавцю на праві власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Майно).
5. У зв`язку з невиконанням Боржником умов Кредитного договору Банк звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Боржника про стягнення заборгованості.
6. Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09.12.2009 у справі №2-7897/2009 стягнуто з Боржника на користь Банку 841110,27 грн. Зазначене рішення набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось.
7. 07.05.2013 Одеська філія Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство юстиція" провела торги, на яких реалізовано предмет іпотеки - Майно. За результатами реалізації предмета іпотеки 17.07.2013 на користь Банку перераховані грошові кошти в сумі 20002,81 грн.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2021, зокрема, визнано вимоги Банку до Боржника в сумі 742574,54 грн та 4540 грн судового збору.
9. Ухвала мотивована тим, що з моменту звернення Банку з позовними вимогами до Боржника у справі №2-7897/2009 про стягнення заборгованості за кредитом настав строк виконання відповідних зобов`язань, що зумовило неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за користування кредитом. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що загальний розмір санкцій за порушення виконання зобов`язання в розмірі 3% річних з урахуванням строків позовної давності складає 59742,75 грн.
10. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 ухвалу суду першої інстанції змінено, заяву Банку про визнання конкурсних кредиторських вимог задоволено частково в сумі 2587233,73 грн, в іншій частині конкурсних грошових вимог у задоволенні заяви відмовлено.
11. Постанова мотивована наявністю підстав для визнання грошових вимог Банку до Боржника в частині: простроченої заборгованості за основним боргом в сумі 88420,17 доларів США (що за курсом Національного банку України на дату подання кредитором заяви становить 2366884,16 грн); 3% річних на суму боргу, нарахованих за період з 13.08.2018 до 14.07.2021, в сумі 213019,57 грн; 5600,00 грн комісії за супроводження кредиту; а також судового збору в сумі 1700,00 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн, стягнутих заочним рішенням Приморського районного суду від 09.12.2009 у справі №2-7897/2009.
12. Водночас апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у визнанні грошових вимог Банку в частині нарахованої заборгованості з процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, оскільки, звернувшись з позовом про дострокове стягнення кредиту на підставі частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, Банк втратив право нараховувати проценти за користування кредитом.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
13. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Банку в сумі 2104548,18 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вказані кредиторські вимоги Банку до Боржника, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
14. Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 625, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, викладених у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
15. Банк наголошує, що строк дії Кредитного договору не закінчився, тому, керуючись його умовами, Банк правомірно відповідно до погодженого сторонами порядку нарахував проценти за користування Боржником кредитними коштами.
16. Крім того, Банк зазначає про правомірність нарахування ним пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за період з 10.04.2012 до 03.01.2013 у розмірі 6198,11 доларів США, на підставі умов Кредитного договору та норм чинного законодавства, а також посилається на наявність у нього права нараховувати 3% річних за період неправомірної поведінки Боржника щодо несплати грошових коштів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
17. Боржник у особі керуючого реструктуризацією подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
18. Боржник не погоджується з викладеним у касаційній скарзі, але вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Боржник зазначає, що грошові вимоги в розмірі 841110,27 грн, 1730,00 грн судових витрат, які підтверджені заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 09.12.2009 у справі №2-7897/2009, не потребують повторного доказування.
Позиція Верховного Суду
19. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
20. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заявлених Банком грошових вимог до Боржника, в частині відхилення грошових вимог у сумі 2104548,18 грн.
21. У зв`язку з наведеним Верховний Суд не приймає до уваги доводи Боржника, викладені у відзиві на касаційну скаргу, які стосуються його незгоди з висновками суду апеляційної інстанції про визнання грошових вимог Банку до Боржника в сумі, що перевищує розмір вимог, визнаних місцевим господарським судом, адже вони не входять до меж касаційного перегляду справи. Верховний Суд враховує, що Боржник не скористався своїм правом на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду, відкликавши свою касаційну скаргу на підставі частини 3 статті 298 Господарського процесуального кодексу України.
22. Також Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій (зокрема щодо правомірності нарахування ним пені, а також 3% річних у частині суми, відхиленої судами з підстав застосування наслідків спливу позовної давності) та не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається Банк при зверненні з касаційною скаргою.
23. Що стосується доводів Банку про неправильне застосування судами норм матеріального права (зокрема статей 625, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України) через неврахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, Верховний Суд виходить з такого.
24. Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду тощо.
25. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
26. Зокрема, згідно з положеннями статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).