Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 753/20236/21
провадження № 61-3489св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та встановлення способів участі батька у вихованні дітей,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 ;
- визначити ОСОБА_2 способи участі у вихованні дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді зустрічей першої та третьої суботи кожного місяця з 10-00 год до 14-00 год в присутності матері ОСОБА_1 за умови бажання дітей.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з 19 жовтня 2007 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року.
Вони з відповідачем мають двох малолітніх дітей, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Між нею та відповідачем 25 вересня 2019 року було укладено договір про розмір аліментів на дітей та визначення місця проживання дітей, порядок участі батьків у вихованні дітей, посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. та зареєстрований у реєстрі за № 781.
Згідно з умовами вказаного договору після розірвання шлюбу діти проживатимуть разом з нею, а відповідач сплачуватиме аліменти в розмірі 5 000 грн, безперешкодно бачитиметься з дітьми та братиме участь у їх вихованні.
З осені 2020 року ОСОБА_2 почав тероризувати її та дітей, вимагаючи своєрідного дотримання та забезпечення його батьківських прав на спілкування з дітьми. Вимагає від дітей, щоб вони одразу брали слухавку, коли він телефонує. Щоб перевірити як діти виконують його настанову, телефонує їм навіть вночі, до 70 дзвінків поспіль. У такому випадку телефони дітей вимикаються, щоб вони могли спати. Відповідач вимагає мати доступ до її з дітьми помешкання для його використання для зустрічей з дітьми, однак цього не бажає ні вона, ні діти; під час зустрічей налаштовує дітей проти неї та пропонує переїхати проживати до нього, у зв`язку з чим діти почали відчувати страх з приводу того, що їх забере батько. На нервовому ґрунті у дочки ОСОБА_5 почалася екзема.
З огляду на те, що вона та діти живуть в триваючому стресі, з метою виключення конфліктів у майбутньому, просила визначити місце проживання малолітніх дітей разом з нею.
Крім того, зазначила, що в укладеному 25 вересня 2019 року договорі не визначено чіткого графіку зустрічей батька з дітьми, тому просила суд визначити ОСОБА_2 способи участі у вихованні дітей.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 21 липня 2022 року заяву адвоката Оліфер Т. С. - представника ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задовольнив.
Закрив провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та встановлення способів участі батька у вихованні дітей в частині вимог щодо визначення місця проживання дітей.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та встановлення способів участі батька у вихованні дітей - задовольнив частково.
Визначив ОСОБА_2 способи участі у вихованні дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді зустрічей кожної суботи з 10-00 год до 14-00 год в присутності матері ОСОБА_1 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дітей суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем обставини та долучені до справи докази свідчать про відсутність предмета спору, що дає підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Визначаючи ОСОБА_2 способи участі у вихованні дітей суд першої інстанції оцінив всі наявні докази в їх сукупності, врахував принцип рівності прав батьків, взяв до уваги, насамперед, думку дітей про бажання їх спілкування з батьком в присутності третіх осіб, а також врахував аналогічний висновок РДА.
Київський апеляційний суд постановою від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року в частині закриття провадження у справі про визначення місця проживання дітей скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Визначив місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, як і факт оскарження нею рішення суду про закриття провадження у справі в частині визначення місця проживання дітей в апеляційному порядку підтверджують наявність спору між батьками про місце проживання дитини.
Суд апеляційної інстанції приймаючи нову постанову взяв до уваги вік дітей, їх постійне місце проживання разом з матір`ю, висновок органу опіки та піклування, висновки психологічного обстеження, відсутність заперечень відповідача щодо проживання дітей разом з матір`ю, виходив з найкращих інтересів дітей, з метою забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Також апеляційний суд зазначив, що вказане рішення не впливатиме на взаємовідносини дітей з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Рішення місцевого суду переглядалося в апеляційному порядку тільки в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дітей з матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у березні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дітей та встановлення способів участі батька у вихованні дітей.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що вирішуючи позовні вимоги про визначення місця проживання дітей апеляційним судом не надано оцінки договору про розмір аліментів на дітей та визначення місця проживання дітей, порядку участі батьків у вихованні дітей, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25 вересня 2019 року та зареєстрованому в реєстрі за № 781, анкеті для батьків від 28 травня 2021 року Міського центру дитини, показанням свідка ОСОБА_6 .
Аналізуючи висновок від 18 червня 2021 року № 67 психологічного обстеження Єви апеляційний суд не звернув уваги на те, що показання ОСОБА_5 співпадають із словами матері.
У висновку від 15 лютого 2022 року № 108-2083 орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації зазначив, що відповідач не заперечує щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю, що повністю спотворює позицію відповідача, проте даний висновок мав для апеляційного суду перевагу над іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, та показаннями свідка.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16-ц, висновок органу опіки і піклування не може мати переваги над іншими доказами, а судом належно його оцінено в сукупності з іншими доказами.
Він не порушує, не оспорює та не перешкоджає праву дітей чи позивача на проживання дітей разом з нею, жодного разу не забирав дітей та не бачився з ними без дозволу позивача.
Апеляційним судом застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 686/20582/19-ц, однак зазначений висновок є нерелеватним до цих правовідносин.
Разом з тим, суду апеляційної інстанції слід було застосувати до спірних правовідносин постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
Між сторонами у цій справі був відсутній спір щодо місця проживання їх спільних дітей з позивачем як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у квітні 2023 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що провадження у цій справі було закрито з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки було порушено право дітей та її право на як позивача на повторне звернення до суду з аналогічною позовною заявою.
Клопотання про закриття провадження у справі повинно бути розглянуто на стадії підготовчого засідання мотивованою ухвалою суду, яку вона могла оскаржити в апеляційному порядку.
Процесуальне рішення суду про закриття провадження викладається в ухвалі, яка може бути окремо оскаржена від рішення суду, а не у рішенні суду.
Спір щодо місця проживання дітей виник і був ініційований відповідачем вже після укладення договору про розмір аліментів на дітей та визначення місця проживання дітей, порядку участі батьків у вихованні дітей № 781 від 25 вересня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дарницького районного суду міста Києва.
Справа № 753/20236/21 надійшла до Верховного Суду 04 квітня 2023 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 02 червня 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2007 року, який розірвано заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року.
У сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_4 .
Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25 вересня 2019 року укладено договір про розмір аліментів на дітей та визначення місця проживання дітей, порядку участі батьків у вихованні дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 781.
Зазначений договір укладено батьками стосовно розміру аліментів на дітей, визначення місця проживання дітей та участі кожного з батьків у забезпеченні умов життя дітей, а також стосовно умов здійснення права на особисте виховання дітей того з батьків, хто буде проживати окремо від дітей.
Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що місцем проживання дітей батьки визначили місце проживання матері.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та встановлення участі батька у вихованні дітей.
Також апеляційним судом встановлено, що згідно з висновком Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 лютого 2022 року за інформацією, наданою закладом загальної середньої освіти № 235 імені В. Чорновола, де навчається ОСОБА_5, батько успіхами дочки у навчанні та поведінкою не цікавиться, до школи не приходив, контактів з класним керівником не підтримує. За інформацією, наданою ДНЗ № 63, який відвідує ОСОБА_7, батько не приходив до закладу, контакту з вихователями не підтримує, батьківські збори не відвідує.
Відповідно до висновку психологічного обстеження, наданого 18 червня 2021 року Міським центром дитини служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у ОСОБА_5 діагностовано тривожність та стресовий стан, боязнь агресії. Дочці у присутності матері простіше спілкуватися з батьком. ОСОБА_5 емоційно прив`язана до матері. По відношенню до батька діагностується емоційне дистанціювання та амбівалентне ставлення. Батькам рекомендовано домовитись про графік спілкування з дочкою, не тиснути на неї, з повагою ставитись до бажань дитини, не чинити дій, які вона розцінює як психологічний тиск. Рекомендована обов`язкова консультація з дитячим психологом.
Згідно з висновком психологічного обстеження, наданого 18 січня 2022 року Міським центром дитини служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Марк має тісний емоційний контакт з матір`ю, вона є безпечною та надійною фігурою для нього. Під час першої зустрічі ОСОБА_8 з батьком простежувалось емоційне дистанціювання дитини від батька, що може бути зумовлене тим, що дитина рідко його бачить. Під час другої спільної зустрічі ОСОБА_7 демонстрував більш позитивне ставлення до батька. Батькам рекомендовано домовитись про графік спілкування з дитиною, налагодити конструктивну комунікацію та за можливості скористатися сімейною медіацією.
Під час бесіди зі співробітником служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації 02 лютого 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 повідомили, що їм подобається жити з матір`ю, вона забезпечує їх потреби. З батьком дівчинка періодично спілкується по телефону та зустрічається, але їй не подобається, що він телефонує їй 100 раз у день, розпитує про матір, тисне на неї. ОСОБА_5 повідомила, що батько не привітав її з днем народження. ОСОБА_7 повідомив, що йому сподобалась остання зустріч з батьком у психолога. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 бажають надалі проживати з матір`ю та спілкуватися з батьком по суботам кілька годин у присутності матері.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.