1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 265/6219/20

провадження № 61-3702св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Донецький обласний територіальний центр комплектування соціальної підтримки,

третя особа - Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2021 року у складі судді Соловйова О. Л. та постанову Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Лопатіної М. Ю., Пономарьової О. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування соціальної підтримки, третя особа - Міністерство оборони України, про поновлення на квартирному обліку,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат поновити на квартирному обліку в загальній черзі - 1992 року, з травня 1996 року в загальній черзі при ІНФОРМАЦІЯ_2 та в першочерговій черзі з серпня 2006 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з серпня 1981 року до листопада 2006 року проходив військову службу в Збройних Силах України на різних посадах.

У листопаді 2006 року звільнений з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів та реформуванням Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку у черзі, як особа, що потребує поліпшення житлових умов при Донецькому обласному військовому комісаріаті.

У 2012 році за бюджетною програмою "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України", за кошти державного бюджету, Міністерством оборони України були придбані квартири, які розташовані: АДРЕСА_1 .

Він на підставі ордера № 268 отримав у користування та зареєструвався разом із родиною у квартирі АДРЕСА_2 .

Реалізувати своє право на приватизацію житла не встиг через події, які відбуваються на сході України.

У 2014 році був вимушений переїхати до міста Біла Церква Київської області, де взятий на облік як внутрішньо переміщена особа.

За актом обстеження технічного стану квартири від 25 вересня 2019 року № 123 конструктивні елементи непридатні для нормальної експлуатації.

Його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 вересня 2020 року про поновлення на квартирному обліку залишилось не вирішеним, тому через неможливість використання наданого житла вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області рішенням від 26 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 відповідно до рішення квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, оформленого протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 1 від 24 січня 2014 року, отримав ордер на жиле приміщення № 268 від 01 квітня 2014 року, тобто був забезпечений житлом.

Своє право на отримання жилого приміщення та фактичне його прийняття реалізував, зареєструвавши 05 квітня 2014 року своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; подальше пошкодження житла відбулось внаслідок бойових дій; обмеження права позивача у вільному використанні житла та неможливість реалізації права власності, через розташування житла на лінії зіткнення під час проведення АТО (ООС), відбувається поза волею відповідача, внаслідок загальновідомих подій розвиток яких з травня 2014 року продовжується по теперішній час на сході України.

Також місцевий суд зазначив, що станом на час отримання житла відбулось поліпшення житлових умов позивача, що обумовлює його виключення з черги на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2; неможливість реалізації позивачем прав власності на вказане жиле приміщення, не перебуває у залежності із настанням факту поліпшення житлових умов, яке визначається моментом надання жилого приміщення у користування; неможливість поновлення у черзі на квартирному обліку простежується також з огляду на те, що по теперішній час позивач продовжує бути користувачем наданого йому жилого приміщення; неможливість використання квартири за призначенням є наслідком бойових дій під час проведення АТО (ООС) та не залежить від винних дій відповідача; набуття статусу внутрішньо переміщеної особи та право позивача на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання є компенсацією держави за неможливість використання наданого жилого приміщення, що не створює для відповідача передумов для поновлення позивача на квартирному обліку.

Донецький апеляційний суд постановою від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат Матюшенков Д. В., залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального або процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування рішення суду; апеляційна скарга є безпідставною, тому не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Матюшенков Д. В. у квітні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Матюшенков Д. В. посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що розглядаючи цей спір суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки наведеним у позовній заяві доводам, зокрема розділу IV пункту 2 абзацу 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 31 липня 2018 року № 380, а також тому, що позивач не набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того, позивач є пенсіонером та не може собі дозволити придбати житло, а державні кредитні програми стосовно отримання житла на нього не розповсюджуються.

Згідно з пунктом 2 розділу Х наказу передбачено, що передання квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Разом з тим, позивачем не оформлено право власності на квартиру через обставини, які зазначені у скарзі (військові дії, пошкодження будинку), а тому не можна стверджувати, що позивачем отримана квартира.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 13 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.

Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2023 року направив до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська копії матеріалів касаційного провадження № 61-3702ск22 у цій справі для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 25 квітня 2023 року відновив втрачене судове провадження у цій справі в частині рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 жовтня 2021 року, в частині постанови Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року та в частині поданих представником позивача копій матеріалів цивільної справи № 265/6219/20.

Справа № 265/6219/20 про відновлення втраченого провадження Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла до Верховного Суду 23 травня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2023 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з ордером на жиле приміщення № 268 від 01 квітня 2020 року, виданим Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів міста Красногорівка на підставі рішення № 43 від 19 березня 2014 року, ОСОБА_2, родина якого складається з трьох осіб, має право заняття жилого приміщення двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Розподілу зазначеного житла передував ордер на жиле приміщення № 1 від 27 лютого 2014 року, виданий Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська Міністерства оборони України на підставі рішення, оформленого протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 1 від 24 січня 2014 року.

Позивач згідно з паспортними даними зареєстрований з 05 квітня 2014 року у АДРЕСА_3 .

За актом обстеження технічного стану житлового приміщення від 25 вересня 2019 року № 123, складеним комісією в присутності користувача квартири ОСОБА_1, квартира АДРЕСА_2, пошкоджена внаслідок бойових дій на території міста, а саме: два пластикових вікна та вхідні металеві двері; у квартирі відсутнє електропостачання, водопостачання та теплопостачання; технічний стан будівлі в цілому, стан її конструктивних елементів визнаний непридатним для нормальної експлуатації.

Згідно з довідкою № 2009 від 02 жовтня 2019 року, складеною керівником військово-цивільної адміністрації ОСОБА_3, квартири розташовані у другому блоці секції житлового будинку в АДРЕСА_1 придбані у жовтні 2012 року Міністерством оборони України за бюджетною програмою "Будівництво (придбання) жила для військовослужбовців Збройних Сил України" за кошти державного бюджету для військовослужбовців запасу; у зв`язку з проведенням АТО (ООС) на території міста Красногорівка передача у комунальну власність квартир не здійснена.

За інформацією начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська ОСОБА_5 № 524/4255 від 18 листопада 2019 року відновлення та капітальний ремонт пошкоджених багатоповерхових житлових будинків буде здійснюватися за кошти обласного бюджету після закінчення бойових дій.

Відповідно до відповіді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № 14/ожк від 13 березня 2020 року, ОСОБА_1 повідомлено, що поновлення у черзі на отримання постійного житла при об`єднаній житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не можливо, через вимоги наказу Міністерства Оборони України № 380 від 31 липня 2018 року "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями".

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.


................
Перейти до повного тексту