Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 388/76/22
провадження № 61-13034св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Долинська міська рада Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорова С. М., Чельник О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зобов`язати відповідача виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку розміром 8,36 умовних кадастрових гектарів, з них 6,67 умовних кадастрових гектарів ріллі, із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства "Родина" (далі - КСП "Родина") в межах території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
В обґрунтування позову зазначав, що на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2021 року ОСОБА_1 набув право на земельну частку (пай) розміром 8,36 умовних кадастрових гектарів, з них 6,67 умовних кадастрових гектарів ріллі із земель колишнього КСП "Родина" Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, тобто, фактично став власником не витребуваної земельної частки (паю), яка не була виділена в натурі (на місцевості) та межі якої не визначені.
На виконання вищезазначеного рішення суду з метою реалізації набутого права позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням виділити йому в натурі земельну ділянку.
Починаючи з 27 жовтня 2021 року, коли ОСОБА_1 вперше звернувся до міської ради з приводу виділення земельної ділянки, по день звернення до суду з позовом, було проведено чотири сесії, до порядку денного яких заяви позивача не включалися та на сесії не розглядалися.
У відповідь на заяви позивача надавалися лише усні відповіді про те, що вільні земельні ділянки відсутні, що, на думку ОСОБА_2, не відповідає дійсності.
Позивач вважав, що такими діями міська рада не забезпечила необхідності максимальної реалізації його прав, порушила його право на отримання у власність земельної ділянки, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Долинський районний суд Кіровоградської області рішенням від 08 липня 2022 року позов задовольнив.
Зобов`язав Долинську міську раду виділити ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення в натурі (на місцевості) на території Долинської міської ради розміром 8,36 в умовних кадастрових гектарах, з них 6,67 в умовних кадастрових гектарах ріллі згідно з рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2021 року у справі № 388/402/21.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що звернення ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування щодо виділення земельної ділянки залишені без задоволення, позивач має право на земельну частку (пай) на підставі рішення суду при реалізації ним права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, а тому це право підлягає захисту у визначений спосіб.
При цьому, суд першої інстанції вважав доводи відповідача про те, що цей спір є адміністративним, такими, що не заслуговують увагу, з огляду на його зміст, суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.
Кропивницький апеляційний суд постановою від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу Долинської міської ради Кіровоградської області задовольнив частково.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року скасував.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Кіровоградської області про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку закрив.
Роз`яснив ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що коли спір, стороною в якому є орган державної влади чи місцевого самоврядування, суть якого полягатиме в основному в тому, що ці органи не діють у законодавчо визначеному порядку, поза межами повноважень чи із порушеннями, то такий спір набуває ознак публічно-правового спору, оскільки юридичний характер державного розсуду в цих спірних правовідносинах надає діям та рішенням суб`єкта владних повноважень ознак публічності, які регулюються публічно-правовими нормами.
У такому правовому відношенні суб`єкт владних повноважень не має можливості вирішувати спір, приміром подібний до того, що виник у цій справі, автономно, керуючись власною волею, вільно від законодавчих положень чи іншим способом, характерним для приватноправових відносин.
Таким чином, коли зіставити суть спірних правовідносин у цій справі та суб`єктний склад її учасників, можна дійти висновку, що на розгляд вимог ОСОБА_1 до суб`єктів владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності в питанні прийняття рішення про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), яке відноситься до сфери земельних відносин, і вирішення земельного спору, який виник з приводу цих вимог, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Позивач, як можна зрозуміти з його доводів, заявляє про своє право на виділення йому земельної ділянки в натурі на підставі рішення суду. Чи законні, обґрунтовані й слушні такі його вимоги, а відтак, чи законно й правомірно діяв суб`єкт владних повноважень, належить вирішити за наслідками розгляду цієї справи, який має відбутися за правилами адміністративного судочинства.
Описані фактичні обставини у своїй сукупності дають підстави визнати помилковим висновки суду першої інстанції про те, що на ці спірні обставини не поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 807/2306/16 (провадження № 11-1068апп19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 321/281/17, від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17.
Разом з тим касаційна скарга мотивована тим, що в позовних вимогах про виділення земельної ділянки в натурі немає вимоги про те, що позивачу треба надати дозвіл на виготовлення технічної документації на якусь конкретну земельну ділянку з конкретним кадастровим номером, які позивач зазначав у заявах та які на день його звернення до міської ради перебували у комунальній власності громади і були надані в оренду без зміни цільового призначення землі, та які можливо було приватизувати.
Крім того, нормами КАС України не передбачено розгляд в порядку адміністративного судочинства спорів, що виникають та пов`язані із правовідносинами щодо власності. Справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із земельних правовідносин на володіння земельною ділянкою, розглядаються за правилами цивільного судочинства.
За таких обставин, спір у справі є цивільним, оскільки позивач через оскарження фактично бездіяльності Долинської міської ради оспорює право власності на земельну ділянку.
Разом з тим, 22 листопада 2022 року апеляційним судом змінено склад колегії суду, про що суд не повідомив учасників справи та не розпочав судовий розгляд спочатку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Долинського районного суду Кіровоградської області.
Цивільна справа № 388/76/22 надійшла до Верховного Суду 14 березня 2023 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, згідно з рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2021 року у справі № 388/402/21, має право на земельну частку (пай) розміром 8,36 умовних кадастрових гектарів, з них 6,67 умовних кадастрових гектарів ріллі із земель колишнього КСП "Родина" в межах території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Долинська міська рада Кіровоградської області є правонаступником Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до Долинської міської ради Кіровоградської області із заявами (клопотаннями) від 27 жовтня 2021 року, від 01 грудня 2021 року, від 13 грудня 2021 року про виділення йому в натурі земельної ділянки згідно з рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2021 року (а. с. 14, 25, 29).
Крім того, позивачем на адресу Долинської міської ради Кіровоградської області надсилалось звернення з приводу надання йому земельної ділянки в натурі за рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2021 року (а. с. 31-34).
Проте, відповіді від Долинської міської ради Кіровоградської області позивач не отримав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.