ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 520/4990/18
провадження № 61-15823св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 і його представника - адвоката Жукова Тимура Вікторовича на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (далі - ТОВ "Автокредит Плюс") звернулось з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення збитків.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 3 лютого 2017 року ТОВ "Автокредит Плюс" з ОСОБА_1 уклало договір купівлі-продажу шляхом підписання заяви про приєднання до договору купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "Автокредит Плюс" придбало автомобіль "Subaru Legacy", 2005 року випуску, номерний знак кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, за 200 000 грн.
Товариство стверджує, що у порушення вимог статті 659 ЦК України відповідач не повідомив позивача про право власності на спірний автомобіль третіх осіб. На думку позивача, зазначене порушення є істотним у розумінні статті 651 ЦК України.
Крім того, на вказаний автомобіль накладено арешт у кримінальному провадженні № 12016161480001974 у зв`язку із шахрайськими діями осіб щодо незаконного заволодіння спірним автомобілем у 2014 році. Наразі автомобіль знаходиться на штрафмайданчику Головного управління національної поліції в Одеській області, що перешкоджає позивачу належним чином реалізувати своє право власності, зокрема, володіти, користуватися та розпоряджатися автомобілем "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2, і, відповідно, отримувати дохід від передачі автомобіля у фінансовий лізінг.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що при укладені договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_1 діяв недобросовісно та неправомірно, свідомо і навмисно порушив норми матеріального права, ТОВ "Автокредит Плюс" просило розірвати договір купівлі-продажу автомобіля "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений ТОВ "Автокредит Плюс" з ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про приєднання до договору купівлі-продажу від 3 лютого 2017 року; скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2, за ТОВ "Автокредит Плюс" та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Автокредит Плюс" збитки у розмірі 200 000 грн - на відшкодування вартості автомобіля, 53 200 грн упущеної вигоди, а також 5 560 грн - судового збору і 4 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2018 року, ухваленим у складі судді Кириленко О. М., у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності на автомобіль за ТОВ "Автокредит Плюс" жодних заборон його продажу чи переоформлення не існувало, а арешт на спірний автомобіль шляхом заборони його відчуження та користування накладений апеляційним судом Одеської області 2 жовтня 2017 року, тобто через 8 місяців після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.
Суд першої інстанції не встановив істотних порушень договору купівлі-продажу другою стороною, тому дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю. Позовні вимоги про стягнення збитків суд першої інстанції вважав похідними, а, відтак, відмовив у задоволенні і цих вимог.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2018 року скасовано з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Розірвано договір купівлі-продажу, укладений ТОВ "Автокредит Плюс" з ОСОБА_1 3 лютого 2017 року шляхом підписання заяви про приєднання до договору купівлі-продажу, а саме купівлі-продажу автомобіля "Subaru Legacy", 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, зі скасуванням державної реєстрації права власності на цей автомобіль за ТОВ "Автокредит Плюс".
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Автокредит Плюс" збитки у розмірі 200 000 грн та 13 300 грн упущеної вигоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, апеляційний суд встановив, що Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції Одеської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2016 року за № 12016161480001974 на підставі заяви ОСОБА_2, за змістом якої у червні 2014 року невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа належним йому автомобілем "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 грудня 2016 року ОСОБА_1 надав пояснення слідчому Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції Одеській області щодо придбання ним у березні 2015 року автомобіля "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2 . 19 січня 2017 року ОСОБА_1 написав слідчому розписку про отримання автомобіля "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2, та зобов`язувався його зберігати до завершення досудового розслідування. За таких обставин апеляційний суд вважав позовні вимоги ТОВ "Автокредит Плюс" обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач не попередив позивача як покупця про права третіх осіб на спірний автомобіль.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та його представник - адвокат Жуков Т. В. подали до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заявники зазначали, що у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 14-131цс19, яка при вирішенні справи не врахована апеляційним судом, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
ОСОБА_1 надав згоду на приєднання до договору купівлі-продажу, однак договір купівлі-продажу не підписував, тому заявники вважають, що висновок апеляційного суду про укладення ТОВ "Автокредит Плюс" з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу шляхом підписання заяви про приєднання до договору купівлі-продажу є помилковим. Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 659 ЦК України у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року ТОВ "Автокредит Плюс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало на безпідставність її доводів. Зазначало, що суд апеляційної інстанції встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, а також правильно застосував до спірних правовідносин статтю 651 та статтю 659 ЦК України і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Вказувало, що судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення статті 659 ЦК України відповідач не виконав обов`язку за договором купівлі-продажу, оскільки не повідомив позивача, що на автомобіль мають права треті особи, зокрема, приховав інформацію про кримінальне провадження, яке порушено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України. Посилаючись на зазначене, ТОВ "Автокредит Плюс" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Київського районного суду м. Одеси матеріали справи № 520/4990/18.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 11 листопада 2020 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, підставами для відкриття касаційного провадження були і доводи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 659 ЦК України у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Автокредит Плюс" як суб`єкт господарювання приватного права здійснює економічну діяльність у галузі торгівлі автомобілями та автотранспортними засобами, торгівлі іншими автотранспортними засобами, роздрібної торгівлі в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для прийняття, запису, відтворення звуку й зображення, фінансового лізингу, надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), діяльності агентств нерухомості.
На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 11 березня 2015 року ОСОБА_1 належав автомобіль марки "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
3 лютого 2017 року ОСОБА_1 надав свою згоду на приєднання до договору купівлі-продажу, розміщеного на офіційному веб-сайті ТОВ "Автокредит Плюс" www.planetavto.com.ua (далі - публічний договір), що підтверджується заявою про приєднання до договору купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 1 заяви про приєднання технічні характеристики транспортного засобу, що відчужується, такі: автомобіль "Subaru Legacy" 2005 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1, колір сірий, об`єм двигуна 2457 см3.
За змістом пункту 1.3 вказаного публічного договору продавець стверджує, що на момент укладення цього договору автомобіль не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено з іншими особами будь-яких договорів відчуження чи користування; треті особи не мають прав на автомобіль.
3 лютого 2017 року ТОВ "Автокредит Плюс" з ОСОБА_1 підписало акт приймання-передання зазначеного автомобіля та здійснило державну реєстрацію права власності на автомобіль за ТОВ "Автокредит Плюс", що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Після перереєстрації автомобіля "Subaru Legacy" за ТОВ "Автокредит Плюс" реєстраційний номер НОМЕР_5 .
З платіжного доручення № Н23АХ00004 суди встановили, що 6 лютого 2017 року ТОВ "Автокредит Плюс" перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 200 000 грн.
24 травня 2017 року ТОВ "Автокредит Плюс" з ОСОБА_3 уклало договір фінансового лізингу № АВН0АІ00000070 шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав від ТОВ "Автокредит Плюс" у платне володіння та користування автомобіль "Subaru Outback", реєстраційний номер НОМЕР_5 .
З претензії ОСОБА_3, яка надійшла на адресу ТОВ "Автокредит Плюс", суди встановили, що 16 січня 2018 року автомобіль "Subaru Outback", реєстраційний номер НОМЕР_5, вилучено співробітниками патрульної поліції за вказівкою слідчого Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції Одеській області на виконання ухвали апеляційного суду Одеської області про накладення арешту та оголошення автомобіля "Subaru Outback" у розшук у зв`язку з шахрайськими діями осіб щодо незаконного заволодіння ним у 2014 році в рамках порушеного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2016 року за № 12016161480001974.
З метою отримання інформації та документів, на підставі яких вилучено автомобіль, адвокат ТОВ "Автокредит Плюс" звернувся до начальника Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області з відповідним адвокатським запитом, на який отримав лист № 17/НП-194 від 26 березня 2018 року з доданими завіреними копіями наступних документів: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12016161480001974 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КК України; ухвали апеляційного суду Одеської області від 2 жовтня 2017 року (справа № 520/9335/17) та акта № 934 огляду і тимчасового затримання транспортного засобу від 16 січня 2018 року.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 грудня 2016 року ОСОБА_1 надав пояснення слідчому Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції Одеській області щодо обставин придбання автомобіля "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2, у березні 2015 році.
19 січня 2017 року ОСОБА_1 написав розписку в Таїровському відділенні поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області про те, що він отримав від слідчого автомобіль "Subaru Legacy", реєстраційний номер НОМЕР_2, і зобов`язується зберігати його до завершення досудового розслідування.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
З укладенням договору купівлі-продажу у кожної зі сторін виникають права та обов`язки, які становлять його зміст. Обов`язком продавця є передача майна у власність (у господарське відання або оперативне управління) покупця, а покупець набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти від продавця придбане майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а продавець, відповідно, має право вимагати від покупця прийняти продане майно (якщо він у цьому заінтересований) і сплатити за нього належну грошову суму.
За приписом статті 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положенням статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Такими правовими наслідками є, зокрема, розірвання договору та відшкодування збитків.
За правилом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Питання про істотність порушення повинне вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Статтею 661 ЦК України встановлено відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця. У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.