ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 332/2880/18
провадження № 61-11768св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання права власності.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3, після якого відкрилась спадщина, зокрема, на 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_3 є вона як дружина та ОСОБА_2 - його син від попереднього шлюбу.
Позивач вказує, що вона своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 ; завчасно звернувся і ОСОБА_2, що підтверджено копією спадкової справи.
У подальшому вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частку спадкового майна після чоловіка, але нотаріус відмовив їй у видачі відповідного свідоцтва з тих підстав, що між спадкоємцями існує спір щодо спадкового майна.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на спадкове майно - 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, а також скасувати державну реєстрацію права власності на 31/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2019 року, ухваленим у складі судді Марченко Н. В., позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 31/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності в частині реєстрації права власності на 31/100 часток житлового будинку на АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, яка у визначений законодавством строк прийняла спадщину після чоловіка - ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна. Для отримання у спадщину частки спірного житлового будинку позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримала відмову у зв`язку з тим, що існує спір між спадкоємцями щодо зазначеної частки спірного житлового будинку.
Також при вирішенні справи суд першої інстанції посилався на мотивувальну частину ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 листопада 2017 року, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ОСОБА_2, до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, у якій зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Встановивши зазначене, суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, і, як наслідок, визнав за ОСОБА_1 право власності на 31/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2019 року скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2007 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після дядька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин апеляційний суд вважав позов ОСОБА_1 необґрунтованим, оскільки спірну частку житлового будинку успадкував ОСОБА_2 після свого дядька - ОСОБА_5, а, відтак, це майно не увійшло до складу спадкового майна після ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та відмовлено їй у позові. На думку заявника, суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не застосував закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 411, 417 ЦПК України, статей 1222, 1216, 1223, 1224, 1258, 1268, 1269, 1270, 1272, 1277, 1278, 1280 ЦК України.
Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, що є порушенням норм процесуального права.
Посилаючись на зазначене, а також на неврахування апеляційним судом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 листопада 2017 року, якою встановлено, що вона є спадкоємцем частки спірного житлового будинку АДРЕСА_1, заявник просила про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Штабовенко Д. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на безпідставність її доводів. Зазначав, що апеляційний суд встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та судовим рішенням, які набрали законної сили, і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до суду з позовом щодо розподілу спірного спадкового майна і за наслідками розгляду справ ухвалені судові рішення, які набрали законної сили та містяться в матеріалах справи; цими рішеннями встановлено факт відсутності у ОСОБА_1 права на спадщину після ОСОБА_3 . При цьому позивач не звертає уваги на відповідні судові рішення і посилається виключно на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 листопада 2017 року.
Вважає, що позивач зловживає своїми правом на звернення до суду, подаючи однакові позови, де тотожними є предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог.
Посилаючись на зазначене, представник ОСОБА_2 - адвокат Штабовенко Д. В. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 332/2880/18.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 411, 417 ЦПК України, статей 1222, 1216, 1223, 1224, 1258, 1268, 1269, 1270, 1272, 1277, 1278, 1280 ЦК України у подібних правовідносинах.
Крім того, підставами для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про порушення норм процесуального права, а саме недослідження судом зібраних у справі доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належало 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 червня 2003 року.
ОСОБА_7 - мати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.
За життя, а саме 3 лютого 1998 року, ОСОБА_6 склала заповіт на користь ОСОБА_5, який своєчасно звернувся до нотаріальної контори та прийняв спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
Спадкоємцем після ОСОБА_5 є його рідний брат - ОСОБА_3, який у визначений законодавством строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у вигляді 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджено копією спадкової справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_2 (син).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3, що підтверджено копією спадкової справи.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частку спадкового майна після її чоловіка, проте у видачі відповідного свідоцтва їй відмовлено.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року у справі № 0809/6193/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації, Перша запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 31/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності в частині реєстрації права власності на 31/100 частку житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 6 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2013 року, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орендне підприємство "Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації", Перша запорізька державна нотаріальна контора, про перерозподіл спадкового майна (справа № 332/4729/13-ц).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 3 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 року, провадження у вказаній справі закрито з тих підстав, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішено судами.
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про перерозподіл спадкового майна.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року у справі № 332/3971/14 позов ОСОБА_1 задоволено.
Здійснено перерозподіл спадкового майна після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнано за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2015 року, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції Кодексу 2004 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2006 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_3 у порядку спадкування після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В частині визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_4 відмовлено.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2007 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 31/50 частку житлового будинку АДРЕСА_5 за заповітом після матері - ОСОБА_6 .
Цим же рішенням визнано за ОСОБА_2 право власності на 31/50 частку житлового будинку АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після рідного дядька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації та отримав витяг про реєстрацію права власності на цю частку будинку.
У січні 2017 року ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ОСОБА_2, звернулась до суду з заявою про виправлення описки в рішенні Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2007 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року виправлено допущену у рішенні Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2007 року описку, зокрема, у мотивувальній та резолютивній частинах помилково зазначено номер житлового будинку "2/72", тоді як правильним є "2/71".
Не погоджуючись з ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року відмовлено з підстав, передбачених статтею 292 ЦПК України у редакції Кодексу 2004 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У мотивувальній частині ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 листопада 2017 року зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2018 року виправлено допущену у рішенні Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2007 року описку, зокрема, у мотивувальній та резолютивній частинах помилково зазначено номер житлового будинку " АДРЕСА_5, тоді як правильним є житловий будинок " АДРЕСА_1 .
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання права власності.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року закрито провадження у цій справі.
Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що існує рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.