ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2023 року
м. Київ
справа № 440/4019/19
касаційне провадження № К/9901/2411/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК"
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (головуючий суддя - Сич С.С.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.)
у справі № 440/4019/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" (далі - ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2019 року № 000128501 та від 20 вересня 2019 року № 000129501.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 11 лютого 2020 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2019 року № 000129501. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на невстановленні судовими інстанціями фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме - впливу витрат на фінансовий результат платника при віднесенні даних витрат у відповідні звітні періоди.
Верховний Суд ухвалою від 16 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК".
14 лютого 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22 червня 2012 року по 31 березня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 23 серпня 2019 року № 1025/16-31-14-01-10/38276787.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статті 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 16 "Витрати"), у зв`язку з неправомірним формуванням витрат на збут за рахунок безпідставного їх відображення на бухгалтерському рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", чим занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності.
Зокрема, платником неправомірно віднесено в бухгалтерському обліку витрати на придбання послуг з розміщення реклами в Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем", послуг з виготовлення та розміщення реклами в Товариства з обмеженою відповідальністю "Топсіті", рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Медіа-Експерт", послуг з надання хімічного шоу в Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Центр-Холдінг" та інших на рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів".
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем 20 вересня 2019 року, в тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення № 000128501, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 386960,00 грн за основним платежем та 96740,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у Полтавській області названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 135.1 статті 135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.