Постанова
Іменем України
07 липня 2023 року
м. Київ
справа № 215/6798/20
провадження № 61-1807св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 20 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про відшкодування моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 03 квітня 2019 року він звернувся із заявою до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М., яка не була розглянута відповідно до управлінської функції останнього.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 30 серпня 2019 року визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, яка виразилась у неповному розгляді його заяви (запиту) від 03 квітня 2019 року по суті звернення.
Позивач вказує, що протиправною бездіяльністю відповідача його здоров`ю спричинено значної шкоди, оскільки він намагався поновити свої порушені права, внаслідок чого його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету, в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди діями підлеглого держави Україна виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, моральну шкоду в сумі 840 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, а також причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивач, завданою йому моральною шкодою та допущеною з боку відповідача бездіяльністю, яка це спричинила.
Крім того, ОСОБА_1 не зазначив у чому саме полягає моральна шкода, не обґрунтував її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 21 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ціна позову у справі, яка переглядається перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що саме по собі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 30 серпня 2019 року, яким визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виразилась у неповному розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 03 квітня
2019 року, та зобов`язано відповідача повно та всебічно розглянути заяву (запит) позивача з наданням обґрунтованої відповіді, не може бути єдиною та безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, а й факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди.
ОСОБА_1 не надав доказів, які б підтверджували наявність заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня
2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 5, 8 частини першої, пунктами 1, 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що сторони не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суди не залучили до участі у справі орган державної казначейської служби.
Вважає, що у спірних правовідносинах факт заподіяння йому страждань вже підтверджений рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, на підставі чого має настати цивільна відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального, процесуального права та врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернувся до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради Солода В. М. із заявою від 03 квітня 2019 року, зокрема, з приводу реагування у сфері медичного забезпечення ОСОБА_2 .
На вказане звернення ОСОБА_1 вчасно відповіді не отримав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 30 серпня 2019 року у справі № 215/2971/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради. Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виразилась у неповному розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 03 квітня
2019 року № С-287 по суті звернення та міститься у листі від 03 квітня
2019 року. Зобов`язано виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради повно та всебічно розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року № С-287 та надати на цю заяву (запит) обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, інші правочини, юридичні факти.