Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 333/3238/20
провадження № 61-11459св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку та визнання права власності на частину житлового будинку.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 18 липня 1985 року між нею та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу 27/100 частини житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 отримав від неї грошові кошти за продаж вказаної частини будинку та зобов`язався в семиденний термін з дня укладення договору з`явитися до нотаріальної контори для нотаріального засвідчення договору, проте ухилився від зазначених дій. Неодноразово вона зверталась до ОСОБА_5 з вимогою про нотаріальне посвідчення договору, проте договір до цього часу не був посвідчений нотаріально.
Таким чином, вона позбавлена можливості зареєструвати право власності на придбаний будинок, оскільки договір купівлі-продажу укладений лише в простій письмовій формі.
Позивачка зазначала, що починаючи із 20 вересня 1985 року вона зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, постійно добросовісно, відкрито, та безперервно володіє частиною домоволодіння, проживає в частині житлового будинку, утримує та ремонтує його за власні кошти, користується земельною ділянкою, яка належить до житлового будинку, сплачує всі платежі та рахунки за воду, газ, електричну енергію, земельний податок, які надаються на її частину житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя ОСОБА_5 не встиг належним чином оформити право власності на її ім`я, під час її вселення надав її для впевненості письмову угоду про перехід на її ім`я права власності, вона у свою чергу сплатила йому грошові кошти у сумі 3 000,00 доларів США.
Рішенням виконавчого комітету Комунарської районної ради від 16 квітня 1998 року за № 77/3 за ОСОБА_5 встановлено ідеальну частку на домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі 1/10 частка.
09 квітня 2014 року вона зверталася до суду із заявою про встановлення факту постійного користування житлом. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2014 року заяву задоволено. Проте ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 січня 2015 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя скасовано та роз`яснено, що вона має право на звернення до суду з позовом на загальних підставах, а тому вона була вимушена звернутися до суду із цим позовом.
На підставі зазначеного, позивачка просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1, який укладений 18 липня 1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частину житлового будинку літ. А з відповідною частиною надвірних будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2022 року (з урахуванням ухвали цього суду від 24 червня 2022 року про виправлення описки) визнано поважними причини пропуску позивачкою ОСОБА_1 позовної давності у цій справі. Позов задоволено частково. Визнано дійсним договір купівлі-продажу 1/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1, який укладений 18 липня 1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заявлені позовні вимоги залишено без задоволення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ухилення продавця ОСОБА_5 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частини спірного домоволодіння, укладеного між ним та позивачкою, за яким фактично сторонами виконані умови договору, та подальшої смерті продавця, позивачка позбавлена можливості належним чином оформити своє право власності на частину цього домоволодіння, якою користується фактично. Водночас суд відмовив у визнанні права власності за позивачкою відповідних частин надвірних будівель, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про визначення між співвласниками спірного домоволодіння порядку користування житловими будинками та надвірними будівлями, які входять до його складу, або виділу часток домоволодіння в натурі.
Щодо пропуску позивачкою позовної давності для звернення із цим позовом, то суд першої інстанції виходив із того, що позивачка із липня 1985 року обізнана, що договір від 18 липня 1985 року, укладений між нею та ОСОБА_5, не посвідчений нотаріально відповідно до вимог законодавства. ОСОБА_5 ухилився від нотаріального оформлення цього договору, тому строк звернення із цим позовом почався з липня 1985 року та закінчився в липні 1988 року. Позивачка не була обізнана про місце знаходження відповідача, який не є її родичем, у зв`язку з чим протягом тривалого часу вона намагалася встановити його місце перебування та зв`язатися з ним чи членами його родини, тому пропустила строк звернення до суду. Захист прав в судовому порядку потребує несення позивачкою додаткових фінансових затрат на сплату судового збору за пред`явлення позову, отримання правової допомоги. Позивачка у 2014 році, 2018 році намагалася узаконити своє право власності на придбану частину домоволодіння в судовому порядку без залучення продавця, але не змогла це зробити внаслідок неправильного обрання порядку, способу захисту своїх прав, несплати судового збору за пред`явлення позову. Оцінивши всі вказані обставини у сукупності, враховуючи, що предмет спору невідривно пов`язаний із економічним та соціальним правом позивачки та членів її родини на належне житло та притулок, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачкою причини пропуску позовної давності є поважними, і порушені права позивачки підлягають судовому захисту.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року задоволено апеляційну скаргу Запорізької міської ради. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2022 року скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнено із ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради судові витрати у розмірі 4 209,45 грн.
Ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що у письмовій формі договір купівлі-продажу частини спірного будинку із зазначенням усіх притаманних такому договору реквізитів та істотних умов договору сторонами не укладався, але позивачка помилково вважала, що договір від 18 липня 1985 року і є таким договором купівлі-продажу. Наданий позивачкою договір про продаж частини будинку, який не конкретизований у частках відчужуваної нерухомості та без ціни договору, не може бути підтвердженням укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу 27/100 частини жилого будинку, отже, відсутні правові підстави для визнання такого договору дійсним. Також матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Окрім цього, суд першої інстанції помилково обґрунтував оскаржуване рішення, посилаючись на показання свідків, допитаних у судовому засіданні на предмет підтвердження обставин укладення договору, оскільки дійсність відповідного договору купівлі-продажу нерухомості не може підтверджуватися показаннями свідків.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року заявниця зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 296/13144/15-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 758/12049/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 357/3537/16-ц, від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 623/2589/17-ц, від 18 січня 2021 року у справі № 577/5231/18, від 10 червня 2021 року у справі № 592/3033/20 від 22 липня 2021 року у справі № 539/3720/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 389/482/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявниця вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У своїй касаційній скарзі заявниця також зазначає, що укладений ще 18 липня 1985 року договір, тривалість її користування будинком та інші докази у сукупності підтверджують факт ухилення померлого ОСОБА_5 від нотаріального посвідчення договору. Відповідно до особисто написаної розписки, ОСОБА_5 отримав грошові кошти у сумі 3 000,00 доларів США за продаж відповідної частини будинку та зобов`язався в семиденний термін з дня укладення договору з`явитися до нотаріальної контори для нотаріального засвідчення договору, проте ухилився від зазначених дій. Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили обставини укладення договору, інших доказів укладення та виконання його умов просто не існує. Заявниця наполягає, що була позбавлена можливості зареєструвати право власності на придбаний будинок, оскільки договір купівлі-продажу укладений лише в простій письмовій формі в 1985 році, власник помер у 1991 році, спадкоємці не виявлені, вона проживала у будинку з дотриманням усіх умов щодо реєстрації, уклала договори з постачальниками комунальних послуг, оплачувала їх рахунки, вжила всіх можливих заходів для надання законності свого проживання у ньому. У свою чергу відповідно до статті 42 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР) угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
На думку заявниці, приймаючи до уваги смерть однієї зі сторін договору, наявність його підпису на договорі на час укладення, яким він підтвердив, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, це підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання умов договору сторонами (об`єкт передано покупцем продавцю, а покупець отримав грошові кошти), суд першої інстанції правильно встановив факт безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрати стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
ОСОБА_1 вказує, що з моменту укладення договору і дотепер вона постійно, добросовісно, відкрито та безперервно, протягом 37 років володіє частиною домоволодіння, проживає у цій частині житлового будинку, утримує та ремонтує за власні кошти, користується земельною ділянкою, яка знаходиться під будинком, сплачує усі платежі та рахунки за воду, газ, електричну енергію, земельний податок, які нараховуються на її частину житлового будинку. Окрім цього, в силу вимог статті 82 ЦПК України, вона звільняється від доведення певних обставин, встановлених ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 січня 2015 року у справі № 333/2823/13, де вона вже намагалася встановити факт постійного користування спірним житлом із 1985 року, визнати її користувачем будинку, але її спроби не мали результату.
У грудні 2022 року до Верховного Суду від Запорізької міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, рада просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Інші відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 21 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 333/3238/20 із Комунарського районного суду м. Запоріжжя та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року матеріали справи № 333/3238/20 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року № 82/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній із вагітністю та пологами.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 та матеріали справи № 333/3238/20 передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що відповідно до копії договору купівлі-продажу від 30 листопада 1974 року, зареєстрованого ЗМБТІ 13 березня 1975 року, який посвідчений нотаріусом Комісаренко Л., зареєстровано за № 1-75/19, ОСОБА_5 придбав у власність 27/100 частини будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з копією договору від 18 липня 1985 року, підписаного ОСОБА_5, ОСОБА_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, продає ОСОБА_1 частину будинку за документом: договір за реєстром 1-75/19, який посвідчений нотаріусом Комісаренко Л. В., і не заперечує щодо оформлення частини будинку на АДРЕСА_1, на ОСОБА_1 . Були присутні свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які розписалися в цьому договорі.
Відповідно до копії акта про смерть від 19 березня 1991 року № 13 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Білозірка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.
Рішенням виконавчого комітету Комунарської районний ради від 16 квітня 1998 року № 77/3 встановлені ідеальні частки на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 - 7/20 частка, ОСОБА_5 - 1/10 частка, ОСОБА_11 - 17/50, ОСОБА_12 - 1/20 частка, ОСОБА_13 - 4/25 частка.
У висновку експерта - фізичної особи-підприємця ОСОБА_14 з питання проведення технічної інвентаризації існуючого об`єкта нерухомості та визначення частки домоволодіння та складеного ним технічного паспорта на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, станом на 10 березня 2020 року, зазначено, що згідно з договором купівлі-продажу частки домоволодіння, серія та номер: 2099, виданий 18 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_15, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріальною округу в Запорізькій області, 4/25 частка домоволодіння, за поштовою адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 . За даними ОП "ЗМБТІ" станом на 01 січня 2013 року власником 29/200 частки домоволодіння за поштовою адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 . За даними ОП "ЗМБТІ" станом на 01 січня 2013 року власником 29/200 частки домоволодіння за поштовою адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_4 . Згідно з договором купівлі-продажу частки домоволодіння, серія та номер: 1782, виданий 04 грудня 2019 року, видавник: ОСОБА_16, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу, 9/20 частка цього домоволодіння належить ОСОБА_2 . За даними ОП "ЗМБТІ" станом на 01 січня 2013 року власником 1/10 частки домоволодіння за поштовою адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_5 . Станом на 10 березня 2020 року, відповідно до технічного паспорта № 263/20, на земельній ділянці площею 0,0986 га, розташовані складові об`єкти нерухомого майна: житловий будинок літ. А, загальною площею 114,4 кв. м та житловою площею 49,7 кв. м; житловий будинок літ. Б, загальною площею 122,9 кв. м та житловою площею 92,5 кв. м; житловий будинок літ. К, загальною площею 54,7 кв. м та житловою площею 22,1 кв. м; гараж літ. Д; сарай літ. Н; гараж літ. J1; сарай літ. ГІ.
Згідно з розрахунком визначення частки домоволодіння, ОСОБА_5 належить 1/10 частка домоволодіння за поштовою адресою: АДРЕСА_1 . Складові об`єкти нерухомого майна не підлягають прийняттю до експлуатації та не є самочинним будівництвом відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 року "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягають прийняттю в експлуатацію", пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127. Нових побудованих господарських будівель та споруд не виявлено, в житловому будинку літ. А, А1 ніякої реконструкції та перепланування не виявлено. За результатом проведеного технічного обстеження встановлено, що житловий будинок літ. А, А1 надійний та безпечний в експлуатації.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона є сестрою позивачки, і їй відомо, що позивачка у 1985 році купила в ОСОБА_5 будинок, за адресою: АДРЕСА_1, в якому мешкає з часу його придбання і дотепер. Після продажу будинку ОСОБА_5 не мешкав в ньому. Позивачка тривалий час розшукувала ОСОБА_5 для нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу будинку, але не могла знайти.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що він є чоловіком сестри позивачки та мешкає з нею по сусідству, і йому відомо, що позивачка у 1985 році купила в ОСОБА_5 за 3 000,00 рублів належну йому частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . З часу купівлі позивачка з родиною постійно живе за цією адресою, утримує будинок. Нотаріально не посвідчили договір, оскільки ОСОБА_5 ухилявся від його посвідчення і тривалий час позивачка не могла дізнатися місце перебування колишнього власника ОСОБА_5 . Про дані обставини йому розповідав чоловік позивачки.