Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 750/5383/22
провадження № 61-5388св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Чернігівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2022 року у складі судді Логвінової Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Чернігівської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції у Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 26 грудня 2015 року щодо нього було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12015270170000522 за ознаками злочину, передбаченого статтею 246 КК України, та тривало до набрання виправдувальним вироком суду законної сили, тобто до 14 листопада 2019 року, що склало повних 47 місяці.
Посилаючись на статтю 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", статтю 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", позивач обраховував мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, яка має бути стягнута на його користь, в розмірі 305 500,00 грн (47 х 6 500 грн), при цьому, зазначає, що суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Враховуючи характер і обсяг душевних і психічних своїх страждань, тривалу неможливість самореалізації в сферах дружніх та робочих стосунків, утрудненість відновлення немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, неможливість повного відновлення попереднього способу життя та, крім того, враховуючи факт проведення його у помешканні огляду і обшуку, велику кількість слідчих дій та судових засідань, вилучення належного йому майна та тривалий термін позбавлення волі, позивач просив стягнути з державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, з урахуванням вимог розумності і справедливості, гарантований державою мінімум відшкодування такої шкоди, враховуючи період кримінального переслідування з 17 квітня 2017 року (дня повідомлення про підозру) до 14 листопада 2019 року (набрання законної сили виправдувальним вироком), що склало 2 роки 6 місяців 20 днів (6 500 х 30 = 195 000 грн), дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 200 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2022 року змінено в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди, збільшивши стягнуту з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з 200 000 грн до 320 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, зазначив, що суд першої інстанції правомірно встановив, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, тому останній має право на відшкодування моральної шкоди, проте судом неправильно обраховано період перебування позивача під слідством та судом та розмір грошових коштів, які підлягають стягнення на користь позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити постанову апеляційного суду та стягнути на користь позивача 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 486/907/17-ц, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при обрахуванні розміру заподіяної шкоди враховували розмір мінімальної заробітної плати у розмірі 6 500 грн, що був встановлений станом на 01 січня 2022 року, проте помилково не врахували, що станом на 01 жовтня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати був 6 700 грн.
Також заявник зазначає, що встановлений статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди є саме мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Вказує, що обставини справи не можуть свідчити, що на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода саме у мінімальному розмірі, оскільки позивача обвинувачували в особливо тяжкому злочині, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження Державна казначейська служба Українизазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної уваги тому, що при здійсненні досудового розслідування до позивача не застосовувались незаконне взяття і тримання під вартою, відсторонення від роботи, незаконне засудження, на його майно не було накладено арешт. Матеріали справи не містять доказів, що слідчі дії вплинули та заподіяли позивачу моральної шкоди.
Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач був під слідством та судом 47 місяців, оскільки ОСОБА_3 17 квітня 2017 року пред`явлено підозру про вчинення кримінального правопорушення, а виправдувальний вирок набув законної сили 14 листопада 2019 року, тобто період, який мав би враховуватись, становить 30 місяців.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Державної казначейської служби України від ГУ НП в Чернігівській області, у якому вказано, що касаційна скарга Державної казначейської служби України є обґрунтованою, просить касаційну скаргу задовольнити та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у злочинах, передбачених частиною другою статті 28, статтею 246 КК України (в першій редакції від 05 квітня 2001 року) (незаконна порубка дерев в лісі за попередньою змовою з ОСОБА_4, що спричинило істотну шкоду), частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України (пособництво ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах), частини першої статті 388 КК України (розтрата майна, яке описано, що здійснене особою, якій це майно ввірено).
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано в пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 28, статтею 246 (в першій редакції від 05 квітня 2001 року), частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 388 КК Україна за недоведеності в його діянні даних складів злочинів
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2019 року залишено без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.