Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 752/8496/17
провадження № 61-10429св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва - Єфіменко Денис Олегович,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Саміт Моторз Україна",
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саміт Моторз Україна", Державне підприємство "Сетам",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Кухарчук Анною Юріївною,на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
30 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Д. О. (далі - приватний виконавець), заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саміт Моторз Україна" (далі - ТОВ "Саміт Моторз Україна"), Державне підприємство "Сетам" (далі - ДП "Сетам").
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року у справі № 752/8496/17 з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Саміт Моторз Україна" стягнено грошові кошти за зберігання транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2 (далі - автомобіль), за період з 04 лютого 2014 року до 21 квітня 2017 року в розмірі 87 900,00 грн. На виконання цього рішення видано виконавчий лист від 27 грудня 2019 року, на підставі якого приватний виконавець відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4.
Він є власником автомобіля відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27 листопада 2013 року, серія НОМЕР_3 .
З січня 2014 автомобіль перебував на відповідальному зберіганні у ТОВ "Саміт Моторз Україна" за адресою: просп. Степана Бандери, 24-Б, м. Київ, у зв`язку із судовими справами між стягувачем і боржником щодо проведення гарантійного ремонту.
19 лютого 2020 року він як власник автомобіля прибув на станцію техобслуговування за адресою: просп. Степана Бандери, 24-Б, м. Київ і просив працівників ТОВ "Саміт Моторз Україна" надати автомобіль для огляду для вирішення питання про проведення експертизи.
Представник стягувача ОСОБА_2 повідомила, що автомобіля на території ТОВ "Саміт Моторз Україна" немає, його передали приватному виконавцю. Будь-яких документів про передання автомобіля він не отримав, кваліфікував факт необґрунтованої відсутності автомобіля як крадіжку і викликав працівників поліції. Після прибуття вони повідомили йому, що автомобіль вилучено приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.
20 лютого 2020 року він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4. З матеріалів дізнався, що 17 січня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою на користь ТОВ "Саміт Моторз Україна" стягнено грошові кошти за зберігання автомобіля протягом періоду з 04 лютого 2014 року до 21 квітня 2017 року у розмірі 87 900,00 грн; 28 січня 2020 року - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Приватний виконавець не направив йому у визначений строк постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28 січня 2020 року. Вилучення автомобіля боржника відбулося 28 січня 2020 року без складання акта про вилучення.
Згідно з актом приймання-передання від 29 січня 2020 року ДП "Сетам" в особі приймальника філії ДП "Сетам" міста Києва та Київської області Іващенко О. О. прийнло від приватного виконавця автомобіль.
Просив визнати протиправним рішення приватного виконавця в межах виконавчого провадження, прийняте у формі постанови від 28 січня 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема про арешт автомобіля; скасувати постанову приватного виконавця від 28 січня 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника; визнати протиправними дії приватного виконавця щодо вилучення автомобіля; визнати протиправними дії приватного виконавця щодо передання автомобіля ДП "Сетам"; скасувати акт приймання-передання майна від 29 січня 2020 року між приватним виконавцем та ДП "Сетам".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року скаргу задоволено частково. Скасовано постанову приватного виконавця від 28 січня 2019 року (допущено описку в даті постанови, правильно - 28 січня 2020 року) про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема, автомобіля, в іншій частині скарги відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4, будь-які докази повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження були відсутні, про що зроблено відповідну відмітку на заяві про ознайомлення.
Суд першої інстанції встановив, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 виконавчі дії приватного виконавця щодо інформування боржника про винесення постанови від 28 січня 2020 року та наміри вчинення виконавчих дій з питань, прийнятих в постанові, здійснені з порушенням строків на надсилання постанови, оскільки ця постанова надіслана боржнику через 17 днів після її винесення, тобто вже після закінчення строку оскарження.
Приватний виконавець порушив строки направлення боржнику постанови від 28 січня 2020 року, що призвело до порушення прав боржника на участь у виконавчих діях. Окрім того, була порушена співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням, що передбачено пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Саміт Моторз Україна", приватного виконавця задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року заяву ТОВ "Саміт Моторз Україна" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 судові витрати на користь ТОВ "Саміт Моторз Україна", приватного виконавця у розмірі по 2 270,00 грн відповідно.
Постанова суду апеляційної інстанції від 18 травня 2021 року мотивована тим, що згідно з матеріалами справи виконавче провадження № НОМЕР_4 відкрито постановою приватного виконавця 17 січня 2020 року. Суд апеляційної інстанції встановив, що ця постанова була направлена рекомендованим поштовим відправленням.
28 січня 2020 року була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема, автомобіля, та призначено зберігачем представника ДП "Сетам". Вона була направлена простим поштовим відправленням боржнику.
Висновки суду першої інстанції щодо неспівмірності заходів примусового виконання є необґрунтованим та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови від 28 січня 2020 року про опис та арешт майна, оскільки приватний виконавець правомірно вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах повноважень та на підставі норм законодавства. Визначення вартості майна на етапі його опису та арешту не здійснюється та повинно бути здійснено надалі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Кухарчук А. Ю. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме: суд першої інстанції не розглянув клопотання про поновлення строку для подання скарги та не постановив окремої ухвали щодо цього відповідно частин шостої, сьомої статті 127 ЦПК України, а одразу почав розгляд справи по суті.
Суд апеляційної інстанції повинен був скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо наявності поважних причин для поновлення строку на звернення зі скаргою.
Суди не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 499/387/18, провадження № 61-6344св19.
Боржник не був належним чином повідомлений про відкриття провадження та йому не надсилались постанови про накладення арешту на майно та інші постанови приватного виконавця до моменту ознайомлення з матеріалам виконавчого провадження 20 лютого 2020 року через свого адвоката Кухарчук А. Ю. Доказів повідомлення боржника та направлення йому цих документів у матеріалах справи немає.
14 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслано лише повідомлення про опис та арешт та звіт № 2606 про оцінку транспортного засобу - автомобіля.
Постановою приватного виконавця від 17 січня 2020 року накладено арешт на майно боржника, а саме: на три квартири в місті Києві, машиномісце, земельну ділянку. Постановою від 20 січня 2020 року - на три транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 на праві власності, серед яких і автомобіль. 28 січня 2020 року проведено опис і арешт автомобіля з його вилученням. Є незрозумілим, чому для реалізації обрано саме автомобіль. Спочатку приватний виконавець повинен звернути стягнення на грошові кошти боржника.
Приватний виконавець при накладенні арешту на автомобіль боржника недотримався принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
28 січня 2020 року представник боржника звернулась з електронним запитом до приватного виконавця на його офіційну електронну пошту з проханням визначити розмір загальної суми до сплати для виконання рішення суду в межах виконавчого провадження. Він не повідомив, що в цей день він описав, арештував та вилучив автомобіль боржника чи мав намір це зробити.
У випадку вчасного отримання постанов необхідності вилучати автомобіль не було б, оскільки боржник міг сам визначити кошти чи майно на яке накласти стягнення.
Приватний виконавець порушив строк на вилучення автомобіля.
Аргументи інших учасників справи
Відзив приватного виконавця мотивований тим, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.
Факт сповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження підтверджується копіями листа-повідомлення від 17 січня 2020 року № 97, фіскального чека Державного підприємства "Укрпошта", копією конверта.
Згідно з матеріалами справи 28 січня 2020 року боржнику направлено постанову про опис і арешт автомобіля простим поштовим відправленням.
Після списання 21 січня 2020 року з банківського рахунку в Акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КП "ПриватБанк") грошових коштів боржника у розмірі 8 436,96 грн, грошових коштів на інших рахунках не виявлено.
Відзив ТОВ "Саміт Моторз Україна",мотивований тим, що посилання боржника на порушення судами норм процесуального права є безпідставними та недобросовісними, оскільки у письмових поясненнях від 16 квітня 2021 року в суді апеляційної інстанції він вказував, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання боржника про поновлення строку для подання скарги не призвело до порушення його прав, оскільки скарга була прийнята до розгляду.
Суд апеляційної інстанції переглядав ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про скасування постанови про опис і арешт майна від 28 січня 2020 року, в частині інших вимог боржника ухвала не переглядалась. Тому оскарження ухвали суду першої інстанції в касаційному порядку можливе виключно щодо вимоги, яка переглядалась в апеляційному порядку.
Інші доводи відзиву аналогічні доводам, наведеним у відзиві приватного виконавця.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на порушення судами норм процесуального права - суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 127, 374, 449 ЦПК України, пункт 8 частини першої статті 2, статті 11, 13, 28, 48, 53, 56 Закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України з результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом.
Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 Закону арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Згідно з частиною першою, пункту 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (пункти 3, 14, 21 частини третьої, частини п`ятої статті 18 Закону).