Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 461/1665/19
провадження № 61-6308св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Коломієць Г. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач) Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяк Павло Тарасович, Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сеньків Андрій Ігорович, на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М., та Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяк П. Т., Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності.
Позовні вимоги Львівська міська рада обґрунтовувала тим, що за нею зареєстровано право власності на цілий будинок АДРЕСА_1 .
Отже, оскільки позивач є власником цілого будинку, то є і власником всіх приміщень, які розміщені у підвалі цього будинку, у тому числі власником комори, розміщеної у підвалі цього будинку, площею 171,4 кв. м.
Львівська міська рада, як власник цієї комори, не приймала рішення про її відчуження.
Спірна комора у підвалі є за своїм статусом окремим та самостійним нежитловим приміщенням, яке розміщене у будинку АДРЕСА_1 і є самостійним об`єктом нерухомого майна, доказом чого є технічний паспорт та факт передачі цього приміщення в оренду іншим особам в минулому.
Таким чином, державний реєстратор самовільно без належної правової підстави, здійснив запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне приміщення за ОСОБА_1 . На тій підставі, що спірна комора у підвалі є самостійним та окремим об`єктом нерухомості - нежитловим приміщенням, яке розміщене у підвалі будинку АДРЕСА_1, яке перебувало у власності Львівської міської ради і вибуло з власності територіальної громади м. Львова поза волею власника, тому спірна комора підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.
Враховуючи викладене, Львівська міська рада, посилаючись на статті 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд:
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна: комору в підвалі, загальною площею 171,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127607946101) та передати його Львівській міській раді;
скасувати реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: комору в підвалі, загальною площею 171,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127607946101) із закриттям розділу Державного реєстру речових права на нерухоме майно;
визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для внесення змін у розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 127607946101, шляхом вилучення відомостей щодо комори у підвалі, площею 171,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року у складі судді Юрківа О. Р. позов Львівської міської ради задоволено частково.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна: комору в підвалі, загальною площею 171,4 кв. м, на АДРЕСА_1 та передано його Львівській міській раді.
Скасовано реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: комору у підвалі, загальною площею 171,4 кв. м, на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Це рішення є підставою для внесення змін в розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 127607946101, шляхом вилучення відомостей щодо права власності на комору в підвалі, площею 171,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності вибуло з володіння власника поза його волею з порушенням вимог чинного законодавства України, тому позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 ЦК України.
Також під час здійснення реєстратором реєстрації права власності за особою на спірне майно було порушено вимоги статей 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У липні 2019 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сеньків А. І., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сеньків А. І., задоволено.
Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року скасовано.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова у складі судді Юрківа О. Р. від 23 вересня 2020 року у задоволенні позову Львівської міської ради відмовлено за безпідставністю вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги стосуються витребування з володіння відповідача спірної комори, як самостійного та окремого об`єкта нерухомого майна, що за твердженням Львівської міської ради належав їй, а також повернення їй цього об`єкта.
Отже, наслідком задоволення віндикаційного позову у цьому випадку було б те, що спірна комора, саме у статусі самостійного та окремого об`єкта нерухомого майна мала б бути передана у володіння позивача та зареєстрована виключно за ним на праві власності. Однак для цього необхідно встановити, що спірна комора мала статус самостійного об`єкта нерухомості до моменту вибуття із володіння позивача і останній мав право власності на цей об`єкт із таким статусом. Саме тоді таке порушене право підлягало б захисту шляхом віндикації такого об`єкта.
Однак суд встановив, що позивач не мав права власності на спірну комору, як на самостійний об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення. Відтак це право не було порушене і не може бути предметом судового захисту шляхом витребування майна.
Окрім того, витребувати на підставі статей 387, 388 ЦК України можна тільки окрему річ, а не її складову частину, тому спірна комора в підвалі, яка не є самостійним та окремим об`єктом нерухомості не може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України.
Стосовно заявленої позивачем похідної вимоги про скасування реєстрації права приватної власності відповідача на об`єкт нерухомого майна комору у підвалі, загальною площею 171,4 кв. м, із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначив, що спірна комора у підвалі не є самостійним, окремим об`єктом нерухомого майна. Право власності на неї, як на об`єкт нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано, розділу в Державному реєстрі речових прав щодо неї не відкрито.
Натомість, як вказує сам позивач, у державному реєстрі речових прав було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, площею 60,5 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер 127607946101, номер об`єкта в РПВН 14888702. Розділ у державному реєстрі речових прав відкрито саме щодо цього об`єкта нерухомого майна. Однак тільки 22 лютого 2016 року державним реєстратором Тузяком П. Т. було прийнято рішення про внесення змін до розділу державного реєстру речових прав, а саме в описі об`єкта нерухомого майна доповнено словами: комора у підвалі, площею 171,4 кв. м. Водночас такі дії позивачем не оспорюються.
Таким чином, оскільки право власності на спірну комору у підвалі як самостійний об`єкт нерухомого майна не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, розділ у Державному реєстрі речових прав щодо цього об`єкту не відкривався, то похідна вимога позивача про скасування реєстрації права власності на "об`єкт нерухомого майна комору у підвалі" із закриттям розділу Державному реєстрі речових прав є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 вересня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов Львівської міської ради задоволено частково.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна: комору в підвалі, загальною площею 171,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127607946101), та передано його у спільну сумісну власність співвласникам будинку АДРЕСА_1 .
Скасовано реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: комору у підвалі, загальною площею 171,4 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127607946101) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено та встановлено те, що територіальна громада в особі Львівської міської ради з 10 серпня 2017 року є власницею нежитлових приміщень № 10-1, 10-2, 10-3, площею 69,5 кв. м, у будинку АДРЕСА_1, та власницею неприватизованих квартир у цьому будинку і відповідно співвласником нежитлових приміщень у зазначеному будинку загального користування (в тому числі спірних), тому вона має право власності (в тому числі і право користування) на його спільні, допоміжні приміщення, у тому числі підвальні, у зв`язку з чим має право вимагати усунення перешкод у володінні та користуванні спільним майном шляхом його витребування у особи, яка ними незаконно заволоділа.
Зважаючи на те, що право спільної власності у тому числі і територіальної громади в особі Львівської міської ради на спільні приміщення окремої державної реєстрації не потребує та позивач фактично (з іншими співвласниками квартир у будинку) позбавлений права володіння та користування спільними приміщеннями через передачу їх у незаконний спосіб у приватну власність, його вимоги про витребування майна слід вважати обґрунтованими.
Також необхідно скасувати реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зважаючи на те, що така вимога є похідною від вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сеньків А. І., на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 вересня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції самостійно змінив підстави позову, оскільки позивач не зазначав як підставу позову те, що спірна комора є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, яка перебуває у спільній сумісній власності всіх власників квартир.
Також, визначив права осіб, на захист яких спрямував позов, однак співвласники багатоквартирного будинку з позовом за захистом їх прав спільної сумісної власності не звертались.
Крім того, апеляційний суд, витребовуючи спірну комору у підвалі, у резолютивній частині постанови зазначив реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, за яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на придбане нею нежитлове приміщення, площею 60,8 кв. м, у будинку АДРЕСА_1, право власності на яке не оскаржується позивачем, вимог про витребування якого позивач не заявляв.
Таким чином, суд апеляційної інстанції скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, площею 60,8 кв. м, реєстраційний номер 127607946101.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), та постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 914/3366/16, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 910/16133/16, від 06 грудня 2018 року у справі № 902/1592/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 05 червня 2019 року у справі № 909/452/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/109897/18, від 11 серпня 2020 року у справі № 461/1119/18 (провадження № 61-14369св19), а також вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності Львівської міської ради, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання. Крім того, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки співвласників будинку АДРЕСА_1, що не були залучені до участі у справі (пункти 1 та 4 частини другої статті 389, пункти 5 та 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що оскільки не зареєстровано право комунальної власності на спірне приміщення, загальною площею 171,4 кв. м, на АДРЕСА_1, то право власності на цей об`єкт Львівська міська рада не набула. При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що реєстрація права власності за територіальною громадою м. Львова на весь будинок без будь-яких застережень щодо нежитлових приміщень та площі підтверджує право власності міської ради на спірне нежитлове приміщення. Отже, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на спірний об`єкт не було перешкодою для задоволення позовних вимог про його витребування на користь Львівської міської ради.
Крім того, необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірне нежитлове приміщення використовується як допоміжне, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували використання спірного приміщення як допоміжного, тобто для забезпечення життєдіяльності будинку та спільних потреб мешканців.
Також, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сеньків А. І., на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року і витребувано із Галицького районного суду м. Львова цивільну справу № 461/1665/19.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сеньків А. І., на касаційну скаргу Львівської міської ради, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки спірне приміщення є коморою у підвалі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Отже, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" спірна комора є саме допоміжним приміщенням.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на касаційні скарги, в якому зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не обґрунтовано нормами права висновків про те, що спірне приміщення є допоміжним.
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як правонаступника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), на касаційні скарги, в якому зазначено, що Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) помилково зазначено учасником у справі, оскільки здійснення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав, а контрольну функцію у сфері державної реєстрації Міжрегіональне управління здійснює лише у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІV.