Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 295/98/21
провадження № 61-4943св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2022 року у складі судді Рожкової О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації.
Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано 05 жовтня 2019 року Святошинським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 331.
Позивач вказував, що за час шлюбу ними за спільні кошти було набуто майно, а саме: автомобіль "Renault Megane Scenic", реєстраційний номер НОМЕР_1, та однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, які зареєстровані за ОСОБА_2 . Вважав, вищевказане майно спільною сумісною власністю подружжя, поділ якого здійснити неможливо без втрати його цільового призначення, а також неможливості його спільного використання з відповідачкою. Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 від 01 червня 2020 року ринкова вартість вказаного автомобіля складає 222 тис. грн. Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 від 01 червня 2020 року ринкова вартість зазначеної становить 724 700 грн. Отже, ОСОБА_2 повинна компенсувати йому половину вартості цього майна у розмірі 473 тис. грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати автомобіль "Renault Megane Scenic", реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 222 тис. грн та однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 724 700 грн спільною сумісною власністю подружжя; стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму грошової компенсації за половину вартості спільного майна у розмірі 473 тис. грн.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який було уточнено, в якому, посилаючись на ті самі фактичні обставини, просила суд: визнати грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на розрахункові рахунки у банківських установах, та його доходи, як ФОП від здійснення підприємницької діяльності, за час шлюбу з 11 грудня 2015 року по 05 жовтня 2019 року спільною сумісною власністю подружжя; стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частину грошових коштів, внесених останнім на розрахункові рахунки у банківських установах, за період шлюбу з 11 грудня 2015 року по 05 жовтня 2019 року та 1/2 частину його доходів, як ФОП від здійснення підприємницької діяльності, за період з 11 грудня 2015 року по 05 жовтня 2019 року, які не були витрачені в інтересах сім`ї, у розмірі 1 032 535,56 грн.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, а тому доходи, отримані ним у цей період та витрачені ним не в інтересах сім`ї, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу між ними.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль "Renault", Megane Scenic", реєстраційний номер НОМЕР_2, вартість якого становить 222 тис. грн, та однокімнатну квартиру, яка розташована по АДРЕСА_2, вартістю 724 700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки у спільному сумісному майні подружжя у розмірі 473 тис. грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на розрахункові рахунки у банківських установах за період шлюбу з 11 грудня 2015 року по 05 жовтня 2019 року, спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано доходи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за період з 11 грудня 2015 по 05 жовтня 2019 року спільною сумісною власністю подружжя.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, внесених ОСОБА_1 на розрахункові рахунки у банківських установах, за час шлюбу з 11 грудня 2015 року по 05 жовтня 2019 року та 1/2 частину доходів ФОП ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за період з 11 грудня 2015 року по 05 жовтня 2019 року у розмірі 1 032 535,56 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що у силу статей 60, 69, 70 СК України спірне майно сторонами набуте за час шлюбу за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу у рівних частках. При цьому суд вказав, що частина доходу ОСОБА_1 у розмірі 2 065 071,13 грн була знята ним з банківських рахунків у готівковій формі та використана або збережена ним без відома дружини та не в інтересах сім`ї, тому ці кошти підлягають поділу між сторонами з присудженням ОСОБА_2 1/2 частини від них, що становить 1 032 535,56 грн.
Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачки, то суд вказав, що позивачем трирічний строк позовної давності не пропущено, оскільки шлюб між сторонами було розірвано 05 жовтня 2019 року, а з вказаним позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя позивач звернувся до суду 30 грудня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_6 задоволено частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада
2022 року у частині зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") у розмірі 16 180,70 грн та акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") у розмірі 1 888,97 грн, спільною сумісною власністю подружжя.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках акціонерного товариства "УкрСиббанк" та акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", на загальну суму 9 034,80 грн.
У задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. У решті рішення районного суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира та автомобіль, які зареєстровані за ОСОБА_2, набуті у власність сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, а тому вказане рухоме та нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між ними у рівних частках шляхом компенсації позивачу 1/2 вартості цього майна. ОСОБА_2 не довела, що ОСОБА_1 не приймав участі у набуті цього майна, а тому не спростувала презумпцію спільності майна подружжя.
Що стосується вимог про поділ коштів, які перебували на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із положень статей 355, 368, 369 ЦК України, статей 60, 65 СК України, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, грошовими коштами, а саме те, що чоловік та дружина розпоряджаються таким майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні правочинів одним з подружжя. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що частина доходу ОСОБА_1 у розмірі 2 065 071,13 грн була знята ним з банківських рахунків у готівковій формі та використана або збережена ним без відома дружини і не в інтересах сім`ї, а тому поділив ці кошти між сторонами. Встановивши, що на час розірвання між сторонами шлюбу залишок коштів ОСОБА_1 становив 16 180,70 грн в АТ "УкрСиббанк" та 1 888,97 грн в АТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд дійшов висновку, що саме вони підлягають поділу як спільне сумісне майно подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні його позовних вимог відмовити. Скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Корольовського районного суду м. Житомира.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення 1/2 вартості частки у спільному майні подружжя, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визнаючи спірні квартиру та автомобіль об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, виходили лише із того, що вони набуті за час шлюбу. Проте, участь кожного з подружжя коштами у набутті вказаного майна не з`ясували. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Позивачем не доведено, що він приймав участь у набутті спірного майна.
ОСОБА_1 знімав кошти в готівковій формі, отримані як дохід ФОП, та зараховував їх на інші особисті банківські рахунки або переводив у безготівкову форму. При цьому, розрахунки в інтересах сім`ї та на особисті потреби здійснювалися ним виключно в безготівковій формі. Серед витрат ОСОБА_1 витрати на сплату пайових внесків за спірну квартиру та/або витрати на оплату вартості спірного автомобіля відсутні. Тому підстав вважати, що він приймав участь у вказаних витратах, немає. Крім того, суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 146 ЖК України, яка є спеціальною нормою та визначає порядок поділу кооперативної квартири, зокрема, поділу підлягає лише паєнагромадження з виділенням тієї суми, яка відповідала його частці.
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - вказує, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - безпідставними. Відповідачка не довела, що позивач не приймав участі у набуті спірного майна, а тому не спростувала презумпцію спільності майна подружжя.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (актовий запис № 1702) (т. 1, а. с. 8), який розірвано 05 жовтня 2019 року Святошинським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві року (актовий запис № 331 (т. 1, а. с. 11).
За час перебування сторін у шлюбі між ОСОБА_2 та обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Кварталбуд-22" укладено договір від 21 січня 2017 року про сплату внеску в розмірі 434 454 грн, за яким житлово-будівельний кооператив зобов`язався організувати будівництво об`єкту "Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_3" (т. 1, а. с. 85-91).
23 січня 2017 року ОСОБА_2 повністю сплачено пайовий внесок, що підтверджується копією квитанції від 23 січня 2017 року № 20631417 (т. 1, а. с. 92).
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 182449679 від 25 вересня 2019 року, за ОСОБА_2 11 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12-13).
Ринкова вартість вказаної квартири становить 724 700 грн, що підтверджується звітом ФОП ОСОБА_5 про незалежну оцінку квартири від 01 червня 2020 року (т. 1, а. с. 32-40).
Крім того, за час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 25 травня 2018 року набула у власність автомобіль марки "Renault Megane Scenic", реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25 травня 2018 року (т. 1, а. с. 14).
Згідно зі звіту про незалежну оцінку автомобіля від 01 червня 2020 року, ринкова вартість легкового автомобіля марки "Renault", модель "Megane Scenic", 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 222 тис. грн (т. 1, а. с. 15-25).
Судом також установлено, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність та отримував доходи, як суб`єкт господарювання. Загальна суму його доходу у цей період становив 3 931 681,95 грн, що підтверджується інформацією, наданою Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області від 06 серпня 2021 року.
У період з 11 грудня 2015 року по 05 жовтня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 були відкриті рахунки в АТ "Прокредит Банк" (діяли з 09 жовтня 2015 року до 03 травня 2018 року) та AT "УкрСиббанк" (діяли з 24 лютого 2018 року до 05 серпня 2019 року).
З виписок, наданих суду AT "Прокредит Банк", вбачається, що в період з 11 грудня 2015 року по 03 травня 2018 року ФОП ОСОБА_1 отримано дохід у розмірі 2 024 724,36 грн.
З виписок, наданих суду AT "УкрСиббанк", у період з 24 лютого 2018 року (дата відкриття рахунків) по 05 серпня 2019 року (дата закриття рахунків у банку) ФОП ОСОБА_1 мав дохід у розмірі 1 906 957,59 грн.
На момент розірвання шлюбу сторін залишок коштів становив 16 180,70 грн в АТ "УкрСиббанк" та 1 888,97 грн в АТ КБ "ПриватБанк".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Щодо поділу квартири та автомобіля
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи,
які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.