Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 759/24141/19
провадження № 61-227св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд"), про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 25 серпня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. У зв`язку з майбутнім народженням дитини та необхідністю поліпшення житлових умов ним за згодою дружини 07 листопада 2017 року було отримано у ОСОБА_4 у борг 600 тис. грн, про що свідчить складена ним відповідна письмова розписка. Вказані кошти за їх спільним рішенням були спрямовані на укладення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
Так, 10 листопада 2017 року між ОСОБА_5 та ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 18082/РН-К на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Він надав свою згоду на укладення вказаного договору, а отримані в позику грошові кошти були спрямовані на виконання умов цього договору купівлі-продажу майнових прав на майбутню квартиру.
02 квітня 2020 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/24134/19 шлюб між ними було розірвано. У зв`язку з цим постало питання поділу спільного майна подружжя, а також боргових зобов`язань, оскільки згоди щодо поділу між ними не досягнуто.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним майнові права на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_6 на його користь 300 тис. грн, тобто 1/2 частину спільного боргу подружжя.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 тис. грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині визнання за ним майнових прав на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна, суд першої інстанції виходив із того, що об`єкт будівництва, в якому відповідачкою придбано майнові права на квартиру, не введено до експлуатації, повністю розрахунки за фактично збудовану площу не здійснено, акту приймання-передачі майнових прав не підписано, а тому відповідачка не є власником майнових прав, що спростовує твердження позивача про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. На цей час власником майнових прав на квартиру є ПрАТ "ХК "Київміськбуд".
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_7 на його користь 300 тис. грн, тобто 1/2 частину спільного боргу подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що зміст наданої позивачем розписки свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникла домовленість про можливе отримання коштів та не вказано про реальне отримання коштів. Позивачем не доведено, що він отримав грошові кошти за договором позики від 07 листопада 2017 року та що ці кошти були використані виключно в інтересах сім`ї. Долучені до матеріалів справи копії квитанцій про оплату майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, свідчать лише про своєчасну оплату майнових прав відповідно до умов договору та не містять жодної інформації, що це є тими коштами, які отримані саме від ОСОБА_4 .
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 тис. грн, суд першої інстанції виходив із того, що такі витрати підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача. Заперечень щодо розміру таких судових витрат позивачем суду не надано.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 - про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 800 грн.
Додаткове рішення районного суду, з посиланням на статтю 246 ЦПК України, мотивовано тим, що понесені ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 800 грн підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, а тому вони відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача. Враховуючи те, що 5 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу вже було стягнуто з позивача основним рішенням суду, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнув з позивача на користь позивачки 18 800 грн із заявлених 23 800 грн. При цьому суд врахував, що позивачем заперечень щодо розміру заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу не надано.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася реальна передача грошових коштів. Зміст наданої позивачем розписки не підтверджує факт отримання ним 07 листопада 2017 року у ОСОБА_4 грошових коштів у борг, а свідчить лише про намір їх отримання. Інших доказів про отримання у певні дати коштів у ОСОБА_4 у борг позивач суду не надав.
Що стосується висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за ОСОБА_1 майнових прав на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1, то в цій частині апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 1.4 договору купівлі-продажу майнових прав від 10 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_7 та ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", компанія зобов`язана передати покупцеві майнові права на об`єкт, а покупець прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюються сторонами за актом прийому-передачі майнових прав після отримання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб`єктом господарювання, що провидить технічну інвентаризацію. Покупець набуває право власності на майнові права після підписання ним акту прийому-передачі майнових прав.
Судом установлено, що на час розгляду справи вказаний об`єкт нерухомого майна не введено до експлуатації, повністю розрахунки за фактично збудовану площу не здійснено, передача та приймання майнових прав між сторонами договору не відбулася. Отже, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що майнові права на об`єкт нерухомого майна згідно з умовами вищевказаного договору ще не були передані покупцю - ОСОБА_2, а тому право спільної сумісної власності подружжя на ці майнові права не виникло.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 - про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500 грн. Заперечень щодо розміру заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем суду не надано.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишена без задоволення, позивачем заперечення щодо розміру заявлених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду не надано, а тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500 грн, які підтвердженні належними та допустимими письмовими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", про поділ спільного сумісного майна подружжя, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Зазначені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 520/1740/15, провадження № 61-4537св18. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що станом на час розгляду справи майнові права не можуть бути об`єктом спільної сумісної власності та предметом поділу майна подружжя лише через те, що об`єкт не введено до експлуатації, а між відповідачкою та третьою особою - ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" не укладено акту приймання-передачі майнових прав.
Касаційна скарга не містить доводів щодо відмови у позові про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 300 тис. грн, як 1/2 частини спільного боргу подружжя, а також щодо додаткових судових рішень про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому в цій частині судові рішення в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 - на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Умовами укладеного між відповідачкою та третьою особою - ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" договору чітко передбачено, що до введення об`єкта до експлуатації та оформлення акту приймання-передачі майнових прав з покупцем, тобто з ОСОБА_2, власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 є ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд". Саме по собі укладення договору купівлі-продажу прав не породжує права власності на майнові права на квартиру.
Зміст наданої позивачем розписки свідчить лише про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникла домовленість про можливе отримання у борг грошових коштів, вона не містить даних про реальне отримання коштів.
16 березня 2023 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 на відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 .
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Отже, подані до Верховного Суду письмові пояснення ОСОБА_1 на відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 - підлягаютьзалишенню без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20; від 14 грудня 2022 року у справа № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Брусилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Від шлюбу у сторін є спільна дитина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10 листопада 2017 року між ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 18082/РН-К.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору за цим договором компанія продає, а покупець придбає майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.
Згідно з пунктом 1.2 договору під майновими правами сторони розумітимуть право набути у власність закріплений з покупцем об`єкт після введення об`єкту будівництва до експлуатації шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього договору.
Майнові права на об`єкт належать компанії на підставі експертного звіту ТОВ "УКРБУДЕКСПЕРТИЗА" від 07 липня 2017 року № 3-106-17-ЕП/КО, дозволу на виконання будівельних робіт від 13 серпня 2008 року № 0649-Шв/С, договору про поновлення оренди земельної ділянки від 20 грудня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1320, договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2017 року, зареєстровано в реєстрі за № 232, додаткова угода № 3 до договору підряду від 25 жовтня 2016 року № 894/КБ, договорів від 10 жовтня 2016 року № 176/Ф, 177/Ф, 178/Ф, 179/Ф з ТОВ "Гамма Консалт" щодо передачі функцій замовника.
Пункту 3.1 договору визначено, що на дату підписання цього договору вартість майнових прав на об`єкт складає 704 415,83 грн, у тому числі ПДВ 117 402,64 грн, виходячи із вартості майнових прав за 1 кв. м - 19 507,50 грн, у тому числі з ПДВ 3 251,25 грн.
Вартість майнових прав на об`єкт у розмірі 704 415,83 грн було сплачено відповідачкою на користь третьої особи своєчасно та у повному обсязі.
Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що компанія зобов`язана передати покупцеві майнові права на об`єкт, а покупець прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом прийому-передачі майнових прав після отримання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію. Покупець набуває право власності на майнові права після підписання ним акту прийому-передачі майнових прав.
Пунктом 3.3 договору купівлі-продажу майнових прав визначено, що кінцеві розрахунки між сторонами здійснюються після обмірів суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, та отримання компанією технічного паспорту на об`єкт, відповідно до договору. Оплата має бути здійснена покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання від компанії відповідного повідомлення.
07 листопада 2017 року ОСОБА_1 складена розписка, в якій зазначено, що "Сьогодні 7.11.2017 р, домовилися про отримання від ОСОБА_4 (далі - позикодавець) кошти 600 000 гривень в борг для купівлі майнових прав на об`єкт нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_2 . Суму отримуватиму частинами за усним запитом у зручний для позикодавця час".
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року у справі № 759/24134/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, укладений 25 серпня 2017 року у Брусилівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 48, було розірвано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи,
які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (частини перша, друга статті 65 СК України).
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).
У частині першій статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права.
Судом установлено, що 10 листопада 2017 року між ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - компанія) та ОСОБА_5 (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 18082/РН-К.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що під майновими правами сторони розумітимуть право набути у власність закріплений з покупцем об`єкт після введення об`єкту будівництва до експлуатації шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього договору.
Майнові права на об`єкт належать компанії на підставі експертного звіту ТОВ "УКРБУДЕКСПЕРТИЗА" від 07 липня 2017 року №3-106-17-ЕП/КО, дозволу на виконання будівельних робіт від 13 серпня 2008 року № 0649-Шв/С, договору про поновлення оренди земельної ділянки від 20 грудня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1320, договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 232, додаткова угода № 3 до договору підряду № 894/КБ від 25 жовтня 2016 року, договорів від 10 жовтня 2016 року №№176/Ф, 177/Ф, 178/Ф, 179/Ф з ТОВ "Гамма Консалт" щодо передачі функцій замовника.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що компанія зобов`язана передати покупцеві майнові права на об`єкт, а покупець прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом прийому-передачі майнових прав після отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію. Покупець набуває право власності на майнові права після підписання ним акту прийому-передачі майнових прав.
У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
У частині першій статті 527 ЦК Українипередбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).