ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 369/3433/17
провадження № 61-4894св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави,
відповідачі: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л. М., та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Гуля В. В., Нежури В. А.,
Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року перший заступник прокурора Київської області
в інтересах держави звернувся з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Горенська сільська рада), ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову вказував, що рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання
від 7 червня 2007 року відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га на території Горенської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. У подальшому на підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 видано державний акт
на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483, який зареєстровано
9 липня 2009 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010991501958.
Згідно з інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 3 березня 2017 року № 01-01/73 спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка у межах Горенської сільської ради. Також відповідно до інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою річки Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 кв.м, прибережні захисні смуги річки Горенка становлять 25 м.
З огляду на викладене, рішення 11 сесії 5 скликання Горенської сільської ради
від 7 червня 2007 року, яким відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки річка Горенка є правою притокою річки Ірпінь, яка, у свою чергу, є правою притокою річки Дніпро. Отже відповідно до вимог статті 5 ВК України річка Горенка є водним об`єктом загальнодержавного значення.
Відповідно до статей 1, 88, 89 ВК України, статей 60, 61 ЗК України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. Ширина прибережних захисних смуг визначена положеннями частини другої статті 88 ВК України, частини другої статті 60 ЗК України та становить для малих річок 25 м від урізу води.
Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду водного об`єкта загальнодержавного значення. При цьому чинне на час прийняття рішення сільською радою водне та земельне законодавство України взагалі не передбачало можливості відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення, у приватну власність для будь-яких потреб, у тому числі і для ведення особистого селянського господарства.
В порушення статей 58, 59, 60, 61, 84 ЗК України, статей 4, 6, 80, 85, 88, 89 ВК України Горенською сільською радою відведено у приватну власність
ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду у межах прибережної захисної смуги водного об`єкта загальнодержавного значення - річки Горенка для особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.
Також спірна земельна ділянка Горенською сільською радою відведена з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Крім того, на думку прокурора, оспорюване рішення сільської ради щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства прийнято у порушення вимог статей 60, 83, 118 ЗК України, статті 21 Закону України "Про основи містобудування", статей 3, 12 Закону України "Про планування і забудову територій", та визначеного діючою містобудівною документацією функціонального призначення території, за рахунок озеленених територій загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність.
Оспорюваним рішенням сільської ради і діями щодо передачі земельної ділянки у власність порушено право власності держави на землі водного фонду, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного їх використання та відтворення.
Прокурор вказував, що даний позов він пред`явив в інтересах держави як позивач, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють функції контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади щодо розпорядження землею.
За таких обставин просив:
- визнати поважними причини пропуску строку для звернення
до суду з цим позовом та поновити його, захистивши право;
- визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради 11 сесії
5 скликання від 7 червня 2007 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га на території Горенської сільської ради;
- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 802483 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, виданий на ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 16 листопада 2017 року позов задоволено.
Поновлено першому заступнику прокурора Київської області строк для звернення до суду з позовом.
Визнано незаконним і скасовано рішення Горенської сільської ради 11 сесії
5 скликання від 7 червня 2007 року "Про надання дозволу на передачу
в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1".
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку
серії ЯЖ № 802483 від 9 липня 2009 року, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Горенська сільська рада, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства.
Стягнено з Горенської сільської ради та ОСОБА_1 по 1 600 грн з кожного на відшкодування судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення Горенської сільської ради від 7 червня 2007 року порушує публічний порядок, оскільки виділенням спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орган місцевого самоврядування порушив право власності держави на землі водного фонду. При цьому суд вважав за можливе поновити прокурору строк для звернення до суду із цим позовом, оскільки про необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку прокурору стало відомо у лютому-березні 2017 року за результатами опрацювання інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року та інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем
від 3 березня 2017 року № 01-01/73, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду.
Справа переглядалась в апеляційному порядку неодноразово.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада
2017 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо існування у прокурора повноважень для представництва інтересів держави в цій справі, оскільки такий висновок суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 26 червня
2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 26 травня
2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), від 30 січня
2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17 (провадження № 11-562апп19) та постановах Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17.
Заявник вказує про неврахування судами того, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 5 грудня 2018 року
у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17,
від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року
у справі № 906/240/18, від 1 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17,
від 5 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18.
Апеляційний суд, на думку заявника, дійшов помилкового висновку про те, що Держгеокадастр не є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю та не наділений правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку. Дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19) та від 25 листопада 2020 року
у справі № 204/6292/18-ц (провадження № 61-17873св19), згідно з якими "основними ознаками органів державної влади є: органи держаної влади є складовою частиною апарату (механізму) держави, уповноважені на здійснення завдань і функцій держави, наділені повноваженнями від імені держави (державно-владними повноваженнями). Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. […] Державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис".
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 4 грудня 2019 року
у справі № 826/6233/17 (провадження № 11-662апп19) та від 13 листопада
2019 року у справі № 826/3115/17 (провадження № 11-892апп19), про те, що за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача".
Також заявник вказує про неврахування судами висновку Верховного Суду щодо повноважень Держгеокадастру, викладений у постанові від 13 квітня 2021 року
у справі № 540/2804/19 (адміністративне провадження № К/9901/18296/20).
Відзив на касаційну скарги не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 30 січня
2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17 (провадження № 11-562апп19),
від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6233/17 (провадження № 11-662апп19),
від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17
(провадження № 11-892апп19), у постановах Верховного Суду від 6 лютого
2019 року у справі № 927/246/18, від 5 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року
у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18,
від 1 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 5 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 (провадження № 61-17873св19), від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19), від 13 квітня 2021 року у справі № 540/2804/19 (адміністративне провадження № К/9901/18296/20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням 11 сесії 5 скликання Горенської сільської ради від 7 червня 2007 року "Про надання дозволу на передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1" передано останньому безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташовану на території села Горенка.
9 липня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483, відповідно до якого на підставі рішення Горенської сільської ради від 7 червня 2007 року 11 сесії 5 скликання
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0111, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташовану в медах Горенської сільської ради.
З листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 3 березня 2016 року
№ 01-01/73 суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0111 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу.
Зі змісту листа Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "Укрндпіцивільбуд" від 10 березня 2017 року за № 180 суди встановили, що відповідно до чинного генерального плану села Горенка територія земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009111 за функціональним призначенням відносяться до озеленених територій загального користування.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права