Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 488/2804/17
провадження № 61-9349св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: державне підприємство "Миколаївське лісове господарство", виконавчий комітет Миколаївської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду
м. Миколаєва від 25 березня 2019 року у складі судді Лазаревої Г. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
01 серпня 2017 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя
особа - державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" (далі - ДП "Миколаївське лісове господарство"), про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державного акта недійсним, скасування запису в державному реєстрі та витребування земельної ділянки у придатному для використання стані.
Позов мотивовано тим, що пунктом 7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 20 грудня 2007 року № 20/47 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв. м, за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 .
Пунктами 8, 8.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1 000 кв. м, зарахувавши її до земель громадської та житлової забудови, за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 та надано її у власність ОСОБА_1 .
У подальшому, на підставі зазначених рішень Миколаївської міської ради та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня
2008 року ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0033
від 22 жовтня 2008 року серії ЯЗ № 138416.
23 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис
№ 7759863 про набуття останнім права власності на земельну ділянку.
Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 вказував, що земельна ділянка отримана з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства, оскільки відносилася до земель державної власності лісогосподарського призначення, з користування ДП "Миколаївське лісове господарство" не вилучалася, передача її у власність належним чином не погоджувалася, будівництво на спірній земельній ділянці житлового будинку проведено з порушенням норм законодавства.
Також зазначав, що Миколаївській ОДА про порушення права розпорядження спірною земельною ділянкою та існування оскаржуваного рішення ради стало відомо 29 січня 2016 року.
Враховуючи вищенаведене, керівник Миколаївської місцевої прокуратури
№ 2 просив суд:
визнати незаконним та скасувати пункти 8, 8.2 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44, яким погоджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 000 кв. м на АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним, виданий ОСОБА_1 державний акт про право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 з кадастровим
№ 4810136600:05:001:0033, серії ЯЗ № 138416, який зареєстровано 22 жовтня 2008 року Управлінням Держкомзему у м. Миколаєві у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі № 01080010172;
скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис
від 18 серпня 2016 року № 16007473 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської ОДА зазначену земельну ділянку з кадастровим
№ 4810136600:05:001:0033 у придатному для використання стані шляхом знесення розташованого на ній об`єкту нерухомості - житлового будинку.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 березня
2018 року до участі у справі третьою особою залучено виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 березня
2019 року позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано пункти 8, 8.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 138416, який був виданий ОСОБА_1 22 жовтня 2008 року, та зареєстрований Управлінням Деркомзему у м. Миколаєві у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за
№ 010800101772.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис
від 18 серпня 2016 року № 16007473 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" земель зі складу урочища "Жовтневе" не приймались, а тому Миколаївською міською радою передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку без її вилучення у ДП "Миколаївське лісове господарство" у встановленому законом порядку та фактично із зміною її цільового призначення, проєкт землеустрою щодо відведення
ОСОБА_1 земельної ділянки не погоджувався, висновок не надавався.
Враховуючи вищенаведене, оспорювані прокурором пункти рішення Миколаївської міської ради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Враховуючи викладене, а також те, що державний акт виданий ОСОБА_1 на підставі рішень міськради, які суд вважав незаконними, та постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 року року у справі № 2-а-439/2008, яка скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду
від 18 червня 2015 року, він також підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Щодо позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки, шляхом знесення об`єкту нерухомості, то суд вважав наступне. Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилався на
статтю 149 ЗК України щодо порядку вилучення земельних ділянок, але останній стосується тільки землекористувачів, а не власників земельних ділянок. Проте, порушення прав Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 не встановлено. За таких обставин доводи прокуратури стосовно правомірності витребування земельної ділянки шляхом знесення будинку є необґрунтованими та безпідставними.
Докази, надані представником відповідача, та інші зібрані по справі письмові докази жодним чином не доводять того, що Миколаївська ОДА довідались або могли довідатись про наявність оскаржуваних ними рішень Миколаївської міської ради у 2014 році. Оскільки Миколаївська ОДА не наділена наглядовими чи контрольними функціями з перевірки законності рішень Миколаївської міської ради, відсутні підстави вважати, що вона могла довідатись про порушення права державної власності раніше, ніж до проведення відповідної перевірки прокуратурою.
За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурором не пропущено позовну давність для звернення до суду із цим позовом, а через це він не вбачав підстав для застосування до цих правовідносин позовної давності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2019 року у частині вирішення позовної вимоги щодо витребування земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення розташованого на ньому об`єкту нерухомості - житлового будинку, скасовано та у цій частині ухвалено нове судове рішення, яким задоволено цю вимогу.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку, площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4810136600:05:001:0033, розташовану на АДРЕСА_1, у придатному для використання стані шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 розташованого на цій земельній ділянці житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що встановивши, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, її вилучення у ДП "Миколаївський лісгосп" з метою передачі її у власність ОСОБА_1, а потім у власність ОСОБА_2 у порядку, передбаченому статтею 31 ЛК України, не проводилося, Миколаївська міська рада не мала повноважень на розпорядження цим майном, у зв`язку з чим це майно вибуло з володіння власника поза його волею, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушене право державної власності підлягає захисту шляхом визнання незаконними та скасування пунктів рішення міської ради щодо передачі цієї земельної ділянки, а також визнання недійсним державного акта на право власності на землю.
Оскільки до порушення прав держави на вказану земельну ділянку вона не була забудована, то відповідно до статті 152 ЗК України повинен бути застосований спосіб захисту цивільного права у вигляді відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме шляхом знесення розташованого на спірній земельній ділянці житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами та паркану. Вказане не буде порушенням прав ОСОБА_2 на мирне володіння майном згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку втручання держави в право особи на мирне володіння майном є правомірним.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Миколаївська ОДА дізналася про порушення права на земельну ділянку лише у січні 2016 році, коли прокурор листом від 16 лютого 2016 року № 314/0/05-47/3-16 повідомив її про відповідні порушення і саме з цього часу слід відраховувати позовну давність. Доказів того, що Миколаївська ОДА могла дізнатися про порушення свого права у 2014 році відповідачем не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права, а саме: статей 256, 261 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України
№ 6-2304цс16, від 12 квітня 2017 року № 6-1852цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що прокуратурі про оскаржуване рішення було відомо ще з 2014 року, оскільки саме тоді було розпочате кримінальне провадження № 42014150020000074 за фактом передачі у приватну власність громадянам земельної ділянки державного лісового фонду, розташованої в урочищі "Жовтневе". Також представники прокуратури та адміністрації неодноразово приймали участь у розгляді судових справ про припинення права власності на земельні ділянки у Корабельному суді м. Миколаєва, у яких були позивачами. Отже посилання державного органу на те, що про рішення міської ради йому не було відомо, є безпідставним. Заявник посилається при цьому на правову позицію, викладену Верховним Судом у справі № 6-2304цс16.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У серпні 2020 року справу надіслано до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачеві у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду попереднього
судді-доповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу за позовом
керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Миколаївської ОДА, до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, треті особи: ДП "Миколаївське лісове господарство" та виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта, скасування запису в державному реєстрі, витребування земельної ділянки у придатному для використання стані призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 488/2804/17 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 488/2807/17 (провадження 14-91цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 488/2804/17.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Миколаївської ОДА на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Миколаївської області на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Пунктом 7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 20 грудня
2007 року № 20/47 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв. м, за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на провулку Менделєєва, з присвоєнням окремої адреси (а. с. 24, т. 1).
Пунктами 8, 8.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1 000 кв. м, за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 (а. с. 22, т. 1).
22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0033 серії ЯЗ № 138416 (а. с. 33, т. 1).
23 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис
№ 7759863 про набуття останнім права власності на земельну ділянку.
Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 19 серпня 2016 року зазначена земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваного рішення Миколаївської міської ради належала до озеленених територій - ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення, територія зелених насаджень загального користування (а. с. 26, т. 1).
Згідно з листом виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 05 липня 2017 року спірна земельна ділянка із кадастровим номером 4810136600:05:001:0033 у період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року належала до земель державного лісового фонду квартал 43 вид. 6 Миколаївського лісництва ДП "Миколаївський лісгосп" (а. с. 27, 28, т. 1).
Відповідно до листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 15 лютого 2016 року за № 43 та № 138 спірна земельна ділянка входила до складу земель лісового фонду постійного користування ДП "Миколаївський лісгосп" і відповідно до матеріалів лісовпорядкування була розміщена у кварталі № 43 виділу № 6 урочища "Жовтневе" Миколаївського лісництва. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для розгляду та погодження не надавався. Лісгосп від права постійного користування спірною земельною ділянкою не відмовлявся. Він тільки надавав погодження на можливий відвід земельної ділянки за умови не порушення чинного законодавства (а. с. 29, 30, т. 1).
Згідно із листом Миколаївської ОДА протягом 2005-2008 років адміністрацією не розглядалися питання щодо вилучення спірної земельної ділянки. Крім того, станом на 16 лютого 2016 року у облдержадміністрації відсутня інформація щодо фактів вилучення земельної ділянки та її незаконного відчуження (а. с. 37).
Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу спірної земельної ділянки (а. с. 35, 36, т. 1).
За інформацією Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 01 вересня 2016 року ОСОБА_2 16 лютого 2016 року подав декларацію про готовність об`єкту до експлуатації
МК № 142150470294 - Індивідуальний житловий будинок (дві черги будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 41, т. 1).
Відповідно до протоколу огляду місця події слідчого СВ Корабельного РВП ГУНП в Миколаївській області від 04 липня 2017 року на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 знаходиться двоповерховий житловий будинок, земельна ділянка огороджена металевим парканом (а. с. 38, т. 1).
18 серпня 2016 року номер запису 16007473 приватним нотаріусом
Демченко Т. М. на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 04 лютого 2015 року ТОВ "Бюро Генерального Планування", декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16 лютого 2015 року