Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 522/16228/19-ц
провадження № 61-20948св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа за первісним та зустрічним позовами - Орган опіки
та піклування Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради,
третя особа (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,
відповідач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.БІ.ДЕБ",
треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_6, юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації, Державний реєстратор комунального підприємства "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Одеської області" Тарасенко Ольга Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_2
та неповнолітньої ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року у складі судді
Науменко А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня
2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради
та ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, у якій зареєстровані
та проживають відповідачі, згоди на вселення й проживання їх у цій квартирі він не надавав.
ОСОБА_1 зазначав, що право власності на нерухомість він набув шляхом передачі товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.БІ.ДЕБ" (далі - ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ") у його власність вказану квартиру у зв`язку із виходом
зі складу засновників товариства. Вартість квартири відповідала його долі
у статутному капіталі ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ".
Разом із цим, зазначав, що з 10 липня 2017 року ОСОБА_5 позбулася свого права власності на спірну квартиру, у зв`язку із невиконанням боржником ОСОБА_4 своїх зобов`язань за договором позики
від 02 серпня 2012 року, майновим поручителем якого, перед позикодавцем ОСОБА_6, співвласником ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ", виступала остання.
28 серпня 2019 року на адресу відповідачів: квартира
АДРЕСА_1, направлявся лист з вимогою про виселення
у триденний строк у добровільному порядку із належної ОСОБА_1 квартири, який відповідачами залишений без реагування.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є членами сім`ї колишнього власника квартири - ОСОБА_5, а також на те, що право власності позивача на квартиру ніким не оспорюється, що будь-яких угод про вселення та проживання у його квартирі із відповідачами ним не укладалося й з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3
та ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ", треті особи: ОСОБА_6, юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації, Державний реєстратор комунального підприємства "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Одеської області" (далі - КП "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Одеської області") Тарасенко О. О.
та Орган опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації від 07 серпня 2017 року № 36505359.
Зустрічний позов мотивовано тим, що оскаржуваний запис порушує права неповнолітньої ОСОБА_3 та здійснений із порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2, в інтересах неповнолітньої
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просили суд скасувати державну реєстрацію від 07 серпня 2017 року № 36505359.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі за первісним позовом не є членами сім`ї позивача та згоди на їх проживання у квартирі він не надавав. Своїм проживанням у квартирі позивача відповідачі порушують його фундаментальне право - право власності на житло, оскільки перешкоджають йому використовувати квартиру для власного проживання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачі просили скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, обґрунтовуючи такі вимоги порушенням процедури звернення стягнення
на предмет іпотеки, передбаченою договором іпотеки від 02 серпня
2012 року № 6720, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, у той час як ОСОБА_1 не був стороною договору. Разом із цим, суд першої інстанції вважав, що обраний позивачами за зустрічним позовом спосіб захисту
їх прав не є ефективним, оскільки не відновлює порушені права позивачів
за зустрічним позовом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах
ОСОБА_5, ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та із дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов, як вважав суд апеляційної інстанції, правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові, оскільки позивач за первісним позовом є новим власником спірної квартири, який
не давав згоди на вселення та реєстрацію у ній відповідачів за первісним позовом, а останні вселилися та проживають у квартирі зі згоди колишнього власника, та у відповідачів є можливість проживати в іншому житловому приміщенні.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що у зустрічному позові позивачі просять скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 серпня 2017 року № 36505359 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_1, у той час коли зазначені позовні вимоги обґрунтовані порушеннями процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченою договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. та зареєстрованим від 02 серпня 2012 року № 6720,
а реєстрація права власності на підставі іпотечного застереження
не оспорюється.
Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, згідно якого ОСОБА_5 є майновим поручителем ОСОБА_4, тобто ОСОБА_1
не був стороною договору. Крім того, ОСОБА_1 набув право власності
на підставі виходу зі складу засновників ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ". У зв`язку із цим, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у разі задоволення зустрічного позову право власності
на спірну квартиру підлягає поновленню за ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ", що свідчить про неефективно обраний позивачами за зустрічним позовом способу захисту прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5,
ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження
№ 14-298цс19) та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року у справі
№ 320/7837/16-ц (провадження № 61-37131св18) та від 06 травня 2020 року
у справі № 640/15833/16-ц (провадження № 61-44536св18), а також
не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 1 та 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
у частині позовних вимог ОСОБА_1 й ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині зустрічного позову ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5,
ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 до суду касаційної інстанції
не оскаржено та предметом перегляду не є.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5,
ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, вважає, що їхнє виселення неможливо без надання іншого житлового приміщення, оскільки спірна квартира, яка була предметом іпотеки, була придбана до укладення договору позики, тобто не була придбана за рахунок позичених коштів.
Разом із цим вважає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували чому
ОСОБА_1 до набуття у власність спірної квартири не дізнався про коло постійно мешкаючих у ній осіб, не довідався про їх наміри подальшого проживання після переходу до нього права власності.
При цьому, на думку ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку до іпотекодержателя - ОСОБА_6, останній був обізнаний про наявність відповідних речових прав відповідачів
за первісним позовом, які зареєстровані у спірній квартирі до укладення договору іпотеки і постійно проживали у цій квартирі, тобто він мав можливість виявити ризики, пов`язані із набуттям права власності на спірну нерухомість у зв`язку із невиконанням боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою та мав про це повідомити нового власника ОСОБА_1
ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5,
ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, зазначав, що реєстрація права власності на іпотечну квартиру за ОСОБА_6 та її витребування від
ОСОБА_1 оспорюється у іншій справі № 522/1579/20, яка призначена Одеським апеляційним судом до розгляду на 19 травня 2022 року.
Вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися
стаття 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України, яка містить заборону виселення осіб без надання іншого житлового приміщення, а також те, що право на пред`явлення позову про виселення відповідачів
за первісним позовом зі спірної квартири мав іпотекодержатель ОСОБА_6,
а не новий власник ОСОБА_1, а також те, що не підлягають виселенню наймачі та члени їх сімей, місце проживання яких було зареєстровано
до укладення іпотечного договору та у яких немає іншого житла.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року клопотання ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_2
та неповнолітньої ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року задоволено частково. Зупинено виконання Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
У лютому 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу № 522/16228/19 призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8, на касаційну скаргу, у якому зазначено,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8, права відповідачів, які не були власниками спірної квартири, на користування нею були похідними від прав колишнього власника - ОСОБА_5 цієї квартири,
а з припиненням останньої права власності, припинилось й право користування житлом відповідачів.
ОСОБА_4 взяв грошові кошти у позику, прострочив їх повернення.
На забезпечення виконання боргового зобов`язання ОСОБА_5 передавала спірну квартиру в іпотеку. При цьому в договорі було зазначено, що в іпотечному майні ніхто не зареєстрований та ні чиї інтереси
не порушуються. Коли ОСОБА_4 було порушено повторно повернення грошових коштів, його кредитор ОСОБА_6 звернув стягнення на предмет іпотеки. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 вважає,
що ОСОБА_5, передаючи майно в іпотеку, зловмисно скрила факт проживання у спірній квартирі та факт реєстрації у ній відповідачів,
а в подальшому перешкоджає разом із відповідачами задоволенню інтересів кредитора щодо повернення йому грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно. У зв`язку із недобросовісною поведінкою відповідачів страждає і добросовісний набувач майна ОСОБА_1
ОСОБА_6 мав обґрунтовані очікування безперешкодно звернути стягнення на майно, а ОСОБА_1 безперешкодно користуватись майном. Зазначені наміри не реалізувались з причин недобросовісної поведінки відповідачів та зловмисного приховання значущих фактів.
Разом із цим зазначає, що відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
ОСОБА_9 є власником квартири
АДРЕСА_2 . Оскільки ОСОБА_5 вважає відповідачів членами своєї родини, що ні нею, ні відповідачами не заперечувалось, тому, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8, вона може надати дозвіл відповідачам на проживання у зазначеній квартирі.
Також заявник критично відноситься до доводів касаційної скарги про те,
що у спірній квартирі зареєстрована неповнолітня ОСОБА_3, оскільки при відкриття провадження судом першої інстанції були зроблені запити
до Адресного бюро м. Одеси, згідно відповідей на які, у спірній квартирі зареєстровані лише ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відповідно
до довідки (виписки з домової книги) про склад сім`ї та реєстрації
від 27 липня 2017 року ОСОБА_3 не має постійної реєстрації.
Оскільки ОСОБА_1 є новим власником спірної квартири, який не давав згоди на вселення та реєстрацію у ній відповідачів, а останні вселилися
та проживають у цій квартирі зі згоди колишнього власника, та у відповідачів є можливість проживати в іншому житловому приміщенні, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8, у судів попередніх інстанцій були усі правові підстави для задоволення позовних вимог щодо виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 квітня 2011 року ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу купила у ОСОБА_10 квартиру
АДРЕСА_1 за 157 872,00 грн.
05 жовтня 2011 року квартира
АДРЕСА_1 зареєстрована у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5
02 серпня 2012 року ОСОБА_4 (зять ОСОБА_5 ) отримав від
ОСОБА_6 позику у розмірі 537 129,60 грн, еквівалент 67 200,00 доларів США, строком повернення 02 лютого 2013 року, про що було укладено нотаріально посвідчений договір.
02 серпня 2012 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_5 виступила майновим поручителем ОСОБА_4 за договором позики від 02 серпня 2012 року. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. за реєстровим № 6720.
Відповідно до пункту 1.5. договору іпотеки, на забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за договором позики від 02 серпня
2012 року, ОСОБА_5 передала в іпотеку ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 1.10.11. договору іпотеки, за адресою місцезнаходження предмету іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки.
27 березня 2015 року до договору позики від 02 серпня 2012 року внесені зміни, а саме: збільшена сума позики до 659 422,00 грн; змінений строк повернення позики до 27 вересня 2015 року; змінена адреса для направлення поштової кореспонденції позичальнику: квартира
АДРЕСА_1 .
27 березня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 укладено нотаріально посвідчений договір до договору іпотеки за реєстровим № 1733, яким внесені зміни до договору іпотеки у частині розміру забезпечуваного зобов`язання; строків виконання основного зобов`язання, а також адреси для листування з іпотекодавцем: квартира АДРЕСА_2 .
16 лютого 2017 року ОСОБА_6 склав нотаріально посвідчену заяву (вимогу про усунення порушень), яка була направлена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. на адресу
ОСОБА_4 та ОСОБА_5
11 липня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1
за ОСОБА_6, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки
у позасудовому порядку, шляхом реєстрації права власності
за іпотекодержателем, за наслідком чого припинено право власності ОСОБА_5 .
У подальшому ОСОБА_6, як засновник ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ", у якості внеску
до статутного капіталу товариства передав квартиру
АДРЕСА_1 у власність ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ".
З 07 серпня 2017 року власником квартири
АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, який є співзасновником
ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ".
ОСОБА_1 своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 набув у результаті виходу зі складу засновників ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ" та повернення внесеної частки до статутного капіталу товариства, шляхом передачі цієї квартири у його власність. Вартість квартири відповідала частці ОСОБА_1 у статутному капіталі
ТОВ "ДЖІ.БІ.ДЕБ".
28 серпня 2019 року на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3,
за адресою їх місця проживання: квартира
АДРЕСА_1, ОСОБА_1 направлявся лист з вимогою
у триденний строк виселитися у добровільному порядку із належної йому квартири. Зазначена вимога залишилась без виконання.
У власності ОСОБА_5 перебуває квартира АДРЕСА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.