Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 753/10383/19
провадження № 61-12680св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дарницьке районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головне управління Національної поліції у місті Києві, Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Дарницьке районне управління Головного управління МВС України в місті Києві), Головного управління Національної поліції у місті Києві та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права користування кімнатою та визнання ордеру недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що у 1992-1995 роках позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера роти патрульно-постової служби Харківського районного управління МВС міста Києва. У вересні 1995 року за затримку небезпечного злочинця, керівництвом Харківського районного управління внутрішніх справ міста Києва позивача заохочено наданням права проживати у кімнаті № 114 відомчого гуртожитку управління, яке знаходилося по АДРЕСА_1 .
Позивач посилався на те, що з 1995 року він безперервно проживав
у вищевказаній кімнаті, добросовісно оплачував усі комунальні платежі
та робив ремонт. У подальшому був переведений по службі до управління карного розшуку Головного управління МВС України в місті Києві, де у жовтні 1997 року був поставлений на квартирний облік Головного управління МВС
в Оболонському районі міста Києва, за місцем знаходження відомчого гуртожитку Головного управління МВС у місті Києві по
АДРЕСА_2, без надання кімнати для проживання з тимчасовою реєстрацією
з 27 квітня 1998 року.
Для захисту власних житлових прав, позивач звертався до керівництва Головного управління МВС України з відповідним рапортом про виділення іншого службового житла, проте його прохання не задовольнили, у зв`язку
із цим позивач разом із сім`єю продовжував проживати у вищевказаній кімнаті гуртожитку.
Згідно із наказом від 23 вересня 2011 року № 585 о/с позивач за власним бажанням був звільнений у відставку з органів МВС України відповідно
до пункту "а" (за віком) статті 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 30 вересня 2011 року, без надання постійного житла.
Позивач зазначав, що з вересня 2016 року неодноразово намагався звертатися через ліквідаційну комісію Головного управління МВС України
в місті Києві та через ліквідаційну комісію Дарницького районного управління Головного управління МВС України в місті Києві до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з проханням належно оформити своє законне право, а саме зареєструватися у кімнаті АДРЕСА_1 та приватизувати кімнату гуртожитку, в якій він прожив більше 20 років, на що йому ліквідаційною комісією було відмовлено.
Разом із цим, ліквідаційна комісія Дарницького районного управління Головного управління МВС України в місті Києві склала протокол житлово-побутової комісії ліквідаційної комісії про виділення спірної кімнати іншій особі - ОСОБА_2, який станом на вересень 2016 року вже не був працівником Дарницького районного управління Головного управління МВС України в місті Києві. Члени житлової комісії ліквідаційної комісії Дарницького районного управління Головного управління МВС в місті Києві, сприяючи ОСОБА_2, внесли до офіційних документів, на думку ОСОБА_1, неправдиві відомості і склали акт комісії у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про фактичне проживання ОСОБА_2 у кімнаті № 114 цього гуртожитку станом від 25 жовтня 2016 року.
17 березня 2017 року ОСОБА_2 видано ордер № 147 на жилу площу
в гуртожитку, а саме кімнату АДРЕСА_1 .
Позивач звертався до виконуючого обов`язки голови Дарницької районної
в місті Києві державної адміністрації з проханням скасувати розпорядження від 13 березня 2017 року № 166 та визнати ордер № 147 на кімнату АДРЕСА_1, недійсним, проте, йому було відмовлено.
ОСОБА_1 вважав, що при видачі ордеру від 17 березня 2017 року № 147 не було дотримано встановленого житловим законодавством порядку надання житла в гуртожитку, ордер, який видавався громадянину ОСОБА_6 та членам його сім`ї, необхідно визнати недійсним.
Позивач зазначав, що не має іншого житла на праві власності або користування. Отже, кімната в гуртожитку є його єдиним житлом.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право користування кімнатою
АДРЕСА_1, з 1995 року, а також визнати ордер від 17 березня 2017 року № 147, виданий ОСОБА_2, на право зайняття із сім`єю жилої площі, а саме: кімнати
АДРЕСА_1, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року
у складі судді Сирбул О. Ф. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи
не містять належних та допустимих доказів реєстрації позивача у кімнаті
АДРЕСА_1 та отримання ним права на проживання
у цьому гуртожитку. Рішення про відмову у видачі ордеру позивачем
не оскаржувалось.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав,
що видача спірного ордеру ОСОБА_2 не порушує прав
ОСОБА_1, оскільки останній на момент видачі ордеру не був законним користувачем кімнати
АДРЕСА_1 . Видаючи спірний ордер на ім`я ОСОБА_2, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація діяла у спосіб та у межах, визначених законодавством України.
Спірний ордер від 17 березня 2017 року № 147, виданий ОСОБА_2
на підставі акта обстеження, у якому зазначено, що на момент обстеження спірної кімнати вона була вільною, у кімнаті був зареєстрований
ОСОБА_2 та його члени сім`ї.
Разом із цим, суд першої інстанції вважав, що надані позивачем рапорти, накази та квитанції про оплату житлово-комунальних послуг, суд вважав такими, що не можуть слугувати належними та допустимими доказами
на підтвердження обставин вселення у встановленому законом порядку у спірну кімнату та законне проживання у ній з 1992 року. Право користування житловим приміщенням у гуртожитку посвідчується ордером, а отже вимоги при визнання за особою права на користування кімнатою у гуртожитку без видання відповідного ордеру, є незаконними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування жилою площею у гуртожитку - кімнатою АДРЕСА_1,
з 1995 року. Визнано ордер від 17 березня 2017 року № 147 на жилу площу
в гуртожитку, виданий ОСОБА_2 на право зайняття з сім`єю жилою площі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачу не видавався ордер на спірну кімнату, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки незважаючи на відсутність такого ордеру спірна кімната у 1995 році була надана позивачу для проживання, у якій позивач проживав тривалий час
та сплачував за неї комунальні послуги.
На думку суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про
не оскарження позивачем відмови у видачі ордеру, не є підставою для відмови у позові, оскільки не свідчить про те, що позивач вселився до спірної кімнати самовільно.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем рапорти, накази та квитанції про оплату житлово-комунальних послуг, не можуть слугувати належними
та допустимими доказами на підтвердження обставин вселення у спірну кімнату та законне проживання у ній з 1992 року, та вважала, що вказані докази у своїй сукупності, з урахуванням ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2005 року у справі № 2-5451/2005, свідчить про законне вселення позивача до кімнати № 114 у 1995 році та законне проживання у ній.
На думку суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про те,
що з 2016 року у спірній кімнаті проживає ОСОБА_2 не є підставою для відмови у позові, оскільки у цю кімнату у 1995 році було вселено позивача, який на законних підставах проживав у ній. Вказаний факт фактично було визнано Дарницьким районним управлінням Головного управління МВС України, що підтверджується ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2005 року у справі № 2-5451/2005.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення
є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те,
що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції застосував положення
статей 59, 64 та 65 ЖК України не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі
№ 753/5686/17, від 16 січня 2019 року у справі № 199/10302/14-ц та
від 21 жовтня 2020 року у справі № 759/13627/16-ц.
На думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, судом апеляційної інстанції визнано недійсним ордер, виданий ОСОБА_2, та визнано
за позивачем право користування спірною кімнатою без врахування того,
що приміщення було зайнято ОСОБА_1 неправомірно (відсутній ордер на вселення у спірну кімнату).
Також вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти росії" та від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України" не може бути однозначною підставою для визнання за позивачем права користування кімнатою без належним чином дослідження обставин справи та встановлення законності вселення особи до спірної кімнати.
Разом із цим заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції стягнув з нього на користь позивача судові витрати, проте ОСОБА_2 не є відповідачем у цій справі, а тому, на його думку, стягнення з нього на користь позивача судових витрат суперечить положенням процесуального кодексу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Дарницького районного суду міста Києва. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року відмовлено.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року справу призначено
до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 у 1992-2011 роках проходив службу в органах внутрішніх справ України.
У 1995 році за затримку небезпечного злочинці, керівництвом Харківського районного управління внутрішніх справ України міста Києва ОСОБА_1 було заохочено - наданням права проживати у кімнаті гуртожитку
за адресою: АДРЕСА_1 .
З того часу ОСОБА_1 разом із членами сім`ї проживав у кімнаті
АДРЕСА_1 та сплачував відповідні комунальні платежі.
Порядок поселення до гуртожитку відбувався на підставі рапорту
ОСОБА_1, як діючого на той час працівника міліції щодо надання вільної кімнати для проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
У жовтні 1997 року згідно рапорту начальника управління карного розшуку
та рішення житлової комісії Головного управління МВС України в місті Києві ОСОБА_1 був поставлений на квартирний облік Головного управління МВС України в Оболонському районі міста Києва, за місцем знаходження відомчого гуртожитку Головного управління МВС України, розташованого
по АДРЕСА_2, без надання кімнати для проживання
з тимчасовою пропискою з 27 квітня 1998 року.
Наказом головного управління МВС України в місті Києві від 23 вересня
2011 року № 585 о/с ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням
у відставку з органів МВС України з 30 вересня 2011 року, без надання постійного житла (а. с. 86, 107, т. 1).
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звертався через ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в місті Києві, та ліквідаційну комісію Дарницького районного управління Головного управління МВС України
в місті Києві, оскільки проживає у відомчому гуртожитку управління,
до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з вимогою зареєструватися в кімнаті АДРЕСА_1 та приватизувати кімнату гуртожитку, проте ліквідаційною комісією позивачу було відмовлено.
Вказана відмова ОСОБА_1 в установленому порядку
не оскаржувалась.
Матеріали справи не містять доказів про місце реєстрації ОСОБА_1
за адресою: АДРЕСА_1 та отримання ним права на проживання у ньому.
ОСОБА_2 працює у Головному управлінні Національної поліції
у місті Києві та перебував на квартирному обліку з 17 березня 2006 року
у загальній черзі, а з 24 лютого 2017 року по категорії "учасник бойових дій, залучених до АТО".
На засіданні комісії з житлово-побутових питань (у складі ліквідаційної комісії) Дарницького районного управління Головного управління
МВС України в місті Києві від 11 жовтня 2016 року вирішено надати старшому інспектору сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Дарницького управління поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 та членам його сім`ї (дружині - ОСОБА_7 та сину ОСОБА_8 ) кімнату
АДРЕСА_1, з реєстрацією за вказаною адресою.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4, що до проведення інвентаризації кімнату АДРЕСА_1 займав безпідставно ОСОБА_1 . На житлово-побутовій комісії Дарницького районного управління Головного управління МВС України
в місті Києві у листопаді - грудні місяці 2016 року ОСОБА_1 повідомляв, що звільнить займане помешкання на кінець зими 2016-2017 років
(а. с. 243-245, т. 1).
Протягом 2016 року було обстежено вільні кімнати у тому числі і спірну кімнату
АДРЕСА_1, про що завідуючим гуртожитком ОСОБА_4 та бухгалтером ОСОБА_5, за участю мешканців сусідніх кімнат, а саме: ОСОБА_9 з кімнати № 127 ; ОСОБА_10
з кімнати № 103 та ОСОБА_11 з кімнати № 104, складено акт обстеження від 25 жовтня 2016 року, затвердженого Головою ліквідаційної комісії Дарницького районного управління Головного управління МВС України
в місті Києві ОСОБА_12, зі змісту якого встановлено, що громадянин ОСОБА_2 фактично проживає за місцем реєстрації в гуртожитку разом із дружиною та малолітньою дитиною. При цьому відсутні відомості про те, що у вказаній кімнаті проживав ОСОБА_1 разом з сім`єю на момент прийняття рішення про надання вказаної кімнати ОСОБА_2 та членам його сім`ї (а. с. 90, т. 1).
03 березня 2017 року ОСОБА_2 звертався до Дарницької районної
в місті Києві державної адміністрації із заявою про видачу ордеру на житлову та службову житлову площу за адресою: кімната
АДРЕСА_1 .
17 березня 2017 року ОСОБА_2 видано ордер на право зайняття
з сім`єю із трьох чоловік жилої площі у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1, жилою площею 23,8 кв. м. Ордер видано на підставі розпорядження Дарницької районної державної адміністрації міста Києва від 13 березня 2017 року № 166 відповідно
до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933
(а. с. 77, т. 1).
31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звертався до виконуючого обов`язки голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з листом,
у якому, зокрема, просив скасувати розпорядження від 13 березня 2017 року № 166 у частині видачі ордеру на кімнату АДРЕСА_1, а також визнати ордер № 147 недійсним (а. с. 81, 82, т. 1).
Листом від 05 вересня 2017 року № 101-101/Б-1286-3061, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 про те,
що відповідно до наданих ОСОБА_2 документів (довідки з місця реєстрації та проживання, акта на предмет фактичного проживання, копій паспортів), які підтверджують реєстрацію та проживання родини у кімнаті