Постанова
Іменем України
06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 719/272/22
провадження № 61-6405св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Крюкова Крістіна Олександрівна, на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області у складі судді Телешмана О. В. від 09 січня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н. від 30 березня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 35 000,00 дол. США та
3 % річних у розмірі 460,27 дол. США.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 10 червня 2021 року він надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 35 000,00 дол. США, на підтвердження чого останній написав розписку, у якій зобов`язався повернути позику до 10 березня 2022 року. Поручителем за виконання відповідачем своїх зобовʼязань виступив його брат ОСОБА_3 .
3. Посилався позивач на те, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов`язань та не повернув суму позики, що є підставою для стягнення суми боргу та 3 % річних за час невиконання грошового зобов`язання.
4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 372 000,00 грн, а також 3 % річних за період з 10 березня
2022 року по 17 серпня 2022 року, у розмірі 460,27 дол. США, що еквівалентно 18 180,66 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області
від 09 січня 2023 року, з урахуванням ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 січня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
6. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 000,00 дол. США боргу.
7. У задоволені позовних вимог щодо стягнення 3 % річних від суми боргу у розмірі 460,27 дол. США за період з 11 березня 2022 року до 17 серпня 2022 року відмовлено.
8. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір позики грошових коштів у формі розписки, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, а відповідач не повернув отриману позику у строк, визначений у договорі, що є підставою для стягнення отриманих позичальником грошових коштів у судовому порядку.
10. Відмовляючи у задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені нарахування здійснені у період введення в Україні воєнного стану, а тому підлягають списанню кредитором (позикодавцем) на підставі положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
11. Додатковим рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2023 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 28 307, 74 грн судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.
12. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми позики, яка була отримана ним на підставі розписки від 10 червня 2021 року та яку він зобов`язувався повернути до 10 березня 2022 року.
14. Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 травня
2023 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 21 квітня 2023 рокуОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Крюкова К. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня
2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня
2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та у постановах Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 643/6453/17, від 03 липня 2019 року у справі № 551/408/16-ц, від 08 липня 2019 року у справі
№ 524/4946/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 632/2209/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що між сторонами не було укладено договору позики у письмові формі відповідно до вимог статті 1047 ЦК України. Посилається на те, що розписка від 10 червня 2021 року не містить умов передачі коштів ОСОБА_1 та отримання їх позичальником. Відсутні також докази отримання коштів після підписання договору позики
від 10 червня 2021 року.
18. Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази отримання ним у борг грошових коштів у розмірі 35 000,00 дол. США, а судами попередніх інстанцій не встановлено дати їх передачі, що, на думку заявника, свідчить про неукладеність між сторонами договору позики.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 719/272/22, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
20. 22 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відмовлено
ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Крюкова К. О., у задоволенніклопотання про зупинення виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі.
22. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відкликання касаційної скарги на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. Згідно із тексом розписки від 10 червня 2021 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35 000,00 дол. США терміном
до 10 березня 2022 року та зобов`язався повернути кошти на першу вимогу ОСОБА_1, але не пізніше 10 березня 2022 року. В якості поручителя виступає ОСОБА_3 . Розписку написано власноручно в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Троє вказаних осіб підписали розписку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
25. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.