Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 749/932/21
провадження № 61-6378 св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі:Сновська дитячо-юнацька спортивна школа Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,
треті особи: управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сновської дитячо-юнацької спортивної школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (далі - Сновська ДЮСШ), про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову вказала, що працює в Сновській ДЮСШ тренером-викладачем зі спортивної гімнастики. Наказом від 05 листопада 2021 року її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відмовою від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Зазначала, що Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щеплення від COVID-19 не визначене як обов`язкове, водночас чинним законодавством України не передбачено правової можливості відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності такого щеплення. Крім того, директор школи зробив висновок, що вона ухиляється або відмовляється від щеплення, але згідно зі статтею 39-1 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я" та статтею 286 ЦК України інформація про щеплення є медичною таємницею. Вважає відсторонення від роботи порушенням її права на працю, гарантованим Конституцією України, і таким, що суперечить приписам статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Враховуючи зазначене, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 05 листопада 2021 року № 56 про відсторонення її від роботи, зобов`язати відповідача допустити її до роботи та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по день ухвалення судом рішення у справі.
Ухвалою Щорського районного суду від 10 грудня 2021 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, залучено управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області та Сновську міську раду Корюківського району Чернігівської області.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року в складі судді Шаповал З. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Сновської ДЮСШ від 05 листопада 2021 року № 56 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Стягнуто з Сновської ДЮСШ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 804,76 грн з утриманням при виплаті вказаної суми, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" набрав чинності з 08 листопада 2021 року, а позивачку відсторонено від роботи на підстав цієї норми 05 листопада 2021 року, у зв`язку з чим були відсутні правові підстави для відсторонення її від роботи, що свідчить про незаконність оскаржуваного наказу.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача допустити ОСОБА_1 до роботи, суд першої інстанції звернув увагу на те, що скасування спірного наказу саме по собі свідчить про обов`язок роботодавця допустити працівника до роботи.
Дійшовши висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідача, суд указав, що Сновська ДЮСШ є самостійною юридичною особою, з якою позивачка перебуває у трудових відносинах, а управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради, яке здійснює фінансування Сновської ДЮСШ, жодним чином прав позивачки не порушувало.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасованорішення Щорського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка не надала доказів того, що за станом здоров`я має протипоказання для вакцинування. Згідно із посадовою інструкцією позивачки як тренера-викладача зі спортивної гімнастики Сновської ДЮСШ умови її праці передбачають об`єктивну необхідність особистого контакту безпосередньо як з дітьми, так і з працівниками навчального закладу, отже кількість її прямих соціальних контактів на робочому місці є значною і не обмежена певним визначеним колом осіб. Водночас суд дійшов висновку, що форма організації праці позивачки позбавляла її можливості працювати дистанційно чи надомно.
Установивши, що на час відсторонення позивачки навчально-тренувальний процес у Сновській ДЮСШ не призупинявся, вихованці відвідували заклад у звичайному режимі, за характером виконуваних обов`язків тренера-викладача зі спортивної гімнастики позивачка ОСОБА_1 підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але відмовилась від проходження вакцинації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач (роботодавець) обґрунтовано та з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи до отримання повного курсу вакцинації або надання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.
Крім того, суд вказав на неправильність висновку суду першої інстанції щодо незаконності наказу про відсторонення позивачки від роботи через його видання 05 листопада 2021 року. Суд керувався тим, що у наказі чітко визначено, що відсторонення має відбутись з 08 листопада 2021 року на час відсутності у ОСОБА_1 щеплення від COVID-19. Водночас табелем обліку робочого часу Сновської дитячо-юнацької спортивної школи за листопад 2021 року підтверджується, що 05 листопада 2021 року рахувалось у позивачки робочим днем, за який їй нараховано заробітну плату.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що до запровадження обов`язкової вакцинації позивач працювала дистанційно, тому її відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення. Таким чином, апеляційний суд не надав індивідуальної оцінки виконуваних позивачем трудових обов`язків з урахуванням усіх обставин справи.
Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 є підзаконними актами і мають відповідати законам України та Конституції України. Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України та може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить положенням Конституції України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює у Сновській ДЮСШ тренером-викладачем зі спортивної гімнастики.
Згідно з пунктом 4.1. статуту Сновської ДЮСШ учасниками навчально-виховного процесу у школі є: учні; тренери-викладачі; директор та його заступники; інженерно-технічні працівники та навчально-допоміжний персонал; батьки (особи), які їх замінюють; представники підприємств, установ, фондів, асоціацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.
Відповідно до посадової інструкції тренера-викладача зі спортивної гімнастики Сновської ДЮСШ, з якою позивачка ознайомлена під розпис, тренер-викладач має такі завдання та посадові обов`язки: веде навчально-тренувальну роботу, здійснює набір дітей у дитячо-юнацьку спортивну школу, секції, проводить з ними навчально-тренувальну та виховну роботу, відбирає та орієнтує найбільш перспективних дітей і підлітків для подальшого вдосконалення спортивного результату, забезпечує підвищення спортивної підготовки учнів, зміцнення та охорону їх здоров`я, безпечне проведення навчально-тренувального процесу (пункт 2.1); складає плани навчально-тренувальної підготовки (пункт 2.3); веде педагогічний контроль (пункт 2.4); знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності (пункт 2.5); знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт (пункт 2.6).
У 2021-2022 навчальних роках тренер-викладач ОСОБА_1 вела три групи зі спортивної гімнастики загальною кількістю 28 учнів різної вікової категорії.
У 2021 році та до 24 лютого 2022 року Сновська ДЮСШ працювала в очному режимі, з 01 березня і до кінця 2022 року в навчальному закладі запроваджено простій.
01 листопада 2021 року позивачці під розпис вручено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, у якому зазначалося, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. Запропоновано надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Роз`яснено, якщо до 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 не надасть одного із зазначених документів, то 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб".
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до керівництва Сновської ДЮСШ із заявою про заборону використання персональних даних щодо стану власного здоров`я та медичних втручань.
Наказом директора Сновської ДЮСШ від 05 листопада 2021 року № 56 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з таких підстав.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року (далі - Постанова), керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 Постанови вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
У справі, яка переглядається, установлено, що відповідач письмово повідомив ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, а саме про те, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236", Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники який підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" позивач має надати документ на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ.
Також ОСОБА_1 роз`яснено, що якщо вона не надасть один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена 01 листопада 2021 року та не погодилась з ним, вказавши про заборону використання персональних даних щодо стану власного здоров`я та медичних втручань.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння,
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоровʼя України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.