Постанова
Іменем України
(додаткова)
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 388/139/22
провадження № 61-4371св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Біоджерело",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Біоджерело" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Біоджерело" про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Біоджерело" (далі - ТОВ "Українське Біоджерело")про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області
від 14 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Українське Біоджерело" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором процентної позики від 12 жовтня 2020 року № 12/10/70000 у розмірі 3 164 834,06 грн, яка складається із: 2 016 000 грн - основний борг; 196 899,95 грн - проценти; 699 552 грн - пеня за прострочення виконання основного зобов`язання; 79 006,11 грн - пеня за прострочення сплати відсотків; 173 376 грн - інфляційні втрати.
В решті позову відмовлено.
Додатковим рішення цього ж суду від 28 вересня 2022 року стягнуто з ТОВ "Українське Біоджерело" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - 11 240,54 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Українське Біоджерело" залишено без задоволення,рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 вересня 2022 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу
ТОВ "Українське Біоджерело" задоволено. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 28 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 березня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У червні 2023 року від ТОВ "Українське Біоджерело" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що "вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні".
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.